13/361 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість - 12.11.2008 Прийняття

На підставі ч. З ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.11.2008 р. о 11год. 35 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.07 р. за результатами невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ТОВ "Компанія "Селіон"Відповідачем складно акт №4126/2308/31519974. На підставі даного акту прийнято податкові повідомлення-рішення: від 09.11.07 р. №0005112308/0/55480, від 16.01.08 р. №0005112308/1/1573 та від 04.06.08 р. №0005112308/3/22307 (надалі –оскаржувані рішення) про застосування штрафних (фінансових) санкцій донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого законодавства.

Вказаними рішенням до Позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію за загальну суму 4012,50 грн. Останній не погоджується з даними Рішеннями, вважає, що вони прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема, п.п.7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5, п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(надалі –Закон про ПДВ).

Відповідач у письмовому запереченні на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що Позивач у ТОВ "Компанія "Селіон"замовив поліграфічні послуги на загальну суму 16050,00 грн. (у тому числі ПДВ 2675,00 грн.). Виписано податкові накладні від 24.03.06 р. №205, від 29.03.06 р. №207 та №215 на вказану суму. Суму податку на додану вартість за даними операціями відображено в книзі придбання товарів, робіт (послуг) та включені до складу податкового кредиту.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 визнано недійсним з моменту реєстрації, а саме з 06.12.2005: статут ТОВ "Компанія "Селіон", свідоцтва про державну реєстрацію №36121846 з моменту реєстрації.

Враховуючи рішення суду щодо визнання недійсним первинних документів ТОВ "Компанія "Селіон"Відповідач вважає, що Позивачем порушені наступні норми чинного законодавства: пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1., 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

Приватне підприємство "ПІТОН"зареєстровано 11.06.2001, присвоєно код ЄДРПОУ 31519974, що підтверджує свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 №119970.

Відповідно до довідки №36 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: проведення розслідувань та забезпечення безпеки; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; надання послуг перукарнями та салонами краси; інша поліграфічна діяльність.

Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №38822689.

У березні 2006 року Позивач замовив у ТОВ "Компанія "Селіон"поліграфічні послуги на загальну суму 16 050,00 грн. (в тому числі ПДВ 2 675,00 грн.). Вартість наданих послуг позивач повністю сплатив, про що свідчать платіжні доручення №66 від 24.03.06 р. на суму 4000,00 грн. та №67 від 29.03.06 р. на суму 12050,00 грн.. Підтвердженням цього є також отримані Позивачем податкові накладні: від 24.03.06 №205, від 29.03.06 №207 та від 29.03.06 №215. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним було включено Позивачем до складу податкового кредиту за березень 2006 року на суму 2 675,00 грн. Фактичне надання послуг підтверджується актами прийому-здачі робіт: від 28.03.06, від 29.03.06р. та від 31.03.06 р.

01.11.07 р. за результатами невиїзної документальної перевірки Відповідачем складно акт №4126/2308/31519974 яким останній зафіксував порушення пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1., 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ.

На підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0005112308/0/55480 від 09.11.07 р.

Не погоджуючись з даним рішенням Позивач оскаржував його в адміністративному порядку до Відповідача, до Державної податкової адміністрації м. Києва та до Державної Податкової Адміністрації України. Однак, скарги були залишенні без задоволення. Були прийняті податкові повідомлення рішення №0005112308/1/1573 від 16.01.08 р. та №0005112308/3/22307 від 04.06.08 р. відповідно.

Відповідач зазначає, що порушення зафіксовані в акті перевірки та податкових повідомленнях рішеннях були прийняті на підставі того, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006 визнано недійсним статут ТОВ "Компанія "Селіон"з моменту реєстрації, а саме з 06.12.2005, визнано недійсним свідоцтва про державну реєстрацію №36121846 з моменту реєстрації та актом від 22.03.07 р. №590 Відповідачем анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту реєстрації.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

В п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ визначено поняття податкового кредиту - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з поданих позивачем документів, зокрема, платіжного доручення №66 від 24.03.06 р. та №67 від 29.03.06 р. позивач сплатив кошти у сумі 16050,00 грн. у т.ч. ПДВ 2675,00 грн. та отримав податкові накладні від 24.03.06 №205, від 29.03.06 №207 та від 29.03.06 №215. Фактичне надання послуг підтверджується актами прийому-здачі робіт: від 28.03.06 р., від 29.03.06р. та від 31.03.2006.

Таким чином суд вважає, що Відповідачем неправомірно було застосовано приписи пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 вище вказаного закону, оскільки при перерахуванні коштів Позивачем ТОВ "Компанія "Селіон" відбулася і перша і друга подія, передбачена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ.

Береться до уваги і те, що на момент здійснення правочину (березень 2006 р.) та оформлення первинних документів ТОВ Компанія "Селіон", як юридична особа, не була припинена. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва про визнання недійсним статуту ТОВ Компанія "Селіон", свідоцтва про держану реєстрацію було прийнято 12.12.2006.

Відповідно до ч. З ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158- 163 КАС України, адміністративний суд -

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 09.11.07 р. №0005112308/0/55480, від 16.01.08 р. №0005112308/1/1573 та від 04.06.08 р. №0005112308/3/22307.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Пітон"м. Київ (адреса: вул. П. Григоренка, 19, кв. 101, код ЄДРПОУ 31519974, р/р 2600814081001 в АКБ "Київська Русь", МФО 319092) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185- 186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України (2747-15) , набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.