Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області про стягнення коштів, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2006 року,

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області про утримання недоплаченого підвищення пенсії.

Зазначав, що як ветеран війни - учасник бойових дій, мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 150 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія у 2005 році становила 332 грн., а фактичне підвищення лише 29,87 грн. ( розраховано із суми 19,91 грн.).

Посилаючись на те, що відповідач заборгував 5 617, 56 грн. виплат, просив задовольнити позов, стягнувши на його користь зазначену суму.

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Головуючий у першій інстанції - Апанаскович Н.М.

Доповідач - Цуркан М.І.

Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2006 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені рішення скасувати та постановити нове, про задоволення його вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, заперечень на скаргу, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1, як ветеран війни - учасник бойових дій, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області де з вересня 2002 року йому виплачується пенсія.

Також встановлено, що у 2005 році позивачу розмір пенсії підвищено на 29, 87 грн., а розрахунок підвищення проведено з мінімального розміру пенсії у 19,91 грн.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, а апеляційний суд погодившись з таким висновком, виходив з того, що право позивача на отримання підвищення до пенсії забезпечено шляхом щомісячного нарахування 29,87 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) .

З таким висновком погодитись не можна.

За змістом частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а до адміністративних судів можуть бути оскаржені буд-які рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Тому суди повинні були уточнити предмет позову, оскільки в заяві ОСОБА_1 не зазначено, які рішення, дії чи бездіяльність суб"єктів владних повноважень оскаржуються, а згідно з правилами частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Крім того, висновки судів не в повній мірі узгоджуються з нормами матеріального права відповідно до яких вирішено спір.

Так, правовий статус ветеранів війни, у тому числі питання щодо надання їм пільг, визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни (частина друга статті 4 Закону).

Частиною четвертою статті 12 Закону ( в редакції чинній у 2005 році) встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Це означає, що розрахунковою величиною для визначення підвищення пенсії ветеранам війни є розмір мінімальної пенсії за віком.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України основних соціальних гарантій (а пенсії є такими ) визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2017-14) .

Відповідно до статті 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюються законами.

На час виникнення спірних правовідносин законом, яким визначався мінімальний розмір пенсії за віком був Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) . За змістом частини першої статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) стаття 28 Закону доповнена частиною третьою в якій зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Оскільки на час виникнення спірних правовідносин іншими законами, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , не визначались розміри мінімальної пенсії за віком, а Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати такі розміри, то застосування постанови Уряду "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" (1-2002-п) від 3 січня 2002 року №1 і не застосування згаданого Закону вбачається помилковим.

Наведені обставини дають підстави вважати, що оскаржені рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки суд касаційної інстанції не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 18 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 19 жовтня 2006 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку визначеними статтями 237 - 239 КАС України.