Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Степашка О.І., Усенко Є.А., Федорова М.О., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представників відповідача – Радченко А.В., Дєдушевої М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії

на постанову господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року

та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року

у справі № 22/52а

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку

про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення, -

У лютому 2006 року ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії звернувся до суду з позовом до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013 від 13 лютого 2006 року.

Постановою господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним податкове повідомлення – рішення від 13 лютого 2006 року № 00001000828/2/3491/10/22-013 в частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 5200, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2600, 00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1, 70 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року постанову господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року, прийняти нове рішення, яким визнати недійсним податкове повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013 від 13 лютого 2006 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1100, 00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 550, 00 грн.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року – без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку провела планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Донецької філії ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" за період з 01 січня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої було складено акт № 249/22-013/26160698 від 05 жовтня 2005 року.

Перевіркою були встановлені порушення, зокрема, підпункту 12.2.4 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз в заниженні валового доходу у 2004 році на 7, 6 тис. грн., яке було виявлено перевіркою надлишкової суми страхового резерву.

Крім того, перевіркою було встановлено, що в порушення вимог підпункту 8.3.2 п. 8.3, підпункту 8.4.4. п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач завищив балансову вартість основних фондів групи 2 на початок І кварталу 2004 року в розмірі 64, 8 тис. грн. внаслідок неврахування виведення з експлуатації автомобілю у зв’язку з продажем, що сприяло завищенню суми амортизаційних відрахувань у цьому періоді та, відповідно, завищенню балансової вартості і амортизаційних відрахувань в наступних податкових періодах.

Перевіркою також було встановлено порушення підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що мало вираз у завищенні балансової вартості основних фондів групи 2 на початок І кварталу 2004 року в розмірі 23, 1 тис. грн. внаслідок включення до балансової вартості основних фондів групи 2 на початок І кварталу 2004 року вартості автомобіля Mazda 6 2,0, отриманого по фінансовому лізингу із врахуванням нарахованої на неї суми податку на додану вартість, яка не сплачена лізингодавцю, що спричинило завищення суми амортизаційних відрахувань в цьому періоді та, відповідно, завищення балансової вартості і амортизаційних відрахувань у наступних податкових періодах.

На підставі вищевикладеного, в акті перевірки зроблено висновок, зокрема, про заниження позивачем податку на прибуток за період, що був предметом перевірки, на 8, 2 тис. грн.

11 жовтня 2005 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013, яким Донецькій філії ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 12300, 00 грн., у тому числі 8200, 00 грн. – основний платіж та 4100, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення – рішення в адміністративному порядку, за наслідками якого СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку прийняла податкове повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013 від 13 лютого 2006 року, яким Донецькій філії ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 12300, 00 грн., у тому числі 8200, 00 грн. – основний платіж та 4100, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 12 листопада 2003 року між ТОВ "Фінансово – промислова група "Укрметекспорт" (лізингодавець) та позивачем (лізингоотримувач) було укладено договір фінансового лізингу № 3/02, згідно умов якого лізингодавець передає лізингоотримувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу один легковий автомобіль Mazda 6 2,0 загальною вартість 138552, 00 грн., у тому числі 23092, 00 грн. – податок на додану вартість.

На виконання умов договору 21 листопада 2003 року легковий автомобіль Mazda 6 2,0 був переданий позивачу.

21 листопада 2003 року ТОВ "Фінансово – промислова група "Укрметекспорт" виписало на ім’я позивача податкову накладну № 4 від 21 листопада 2003 року на загальну суму 138552, 00 грн., в тому числі 23092, 00 грн. – податок на додану вартість.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013 від 13 лютого 2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 1650, 00 грн., у тому числі 1100, 00 грн. – основний платіж та 550, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, виходив з того, що можливість включення податку на додану вартість до складу валових витрат або збільшення відповідної групи основних фондів на суму податку на додану вартість, що не включена до складу податкового кредиту, відповідно до положень підпункту 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поставлена в залежність від фактичної сплати, а не нарахування такого податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), а позивачем не була включена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість по факту одержання податкової накладної і не була виконана вимога щодо фактичної сплати податку на додану вартість, що свідчить про правомірність донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в цій сумі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 00001000828/2/3491/10/22-013 від 13 лютого 2006 року в частині визначення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2 850, 00 грн., у тому числі 1 900, 00 грн. – основний платіж та 950, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, суди попередніх інстанцій посилались на те, що позивач жодним чином не спростував порушення підпункту 12.2.4 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак не відмовився від позовних вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об’єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об’єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання.

Згідно з підпунктом 8.5.2 п. 8.5 ст. 8 вищезазначеного Закону балансова вартість відповідної групи основних фондів зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку у фінансовий лізинг (оренду) у порядку, передбаченому для продажу основних фондів. При цьому лізингоотримувач (орендар) збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів у порядку, передбаченому для придбання основних фондів.

У разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв’язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість (підпункт 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач безпідставно збільшив балансову вартість основних фондів групи 2 на початок І кварталу 2004 року на суму податку на додану вартість, нараховану при придбанні автомобіля Mazda 6 2,0 згідно договору фінансового лізингу № 3/02 від 12 листопада 2003 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання позивача на положення підпункту 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним з урахуванням того, що положення цього підпункту розповсюджуються на операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об’єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, а операції з надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору фінансового лізингу до таких не належать.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність визначення позивачу спірним податковим повідомленням – рішенням суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 2 850, 00 грн., у тому числі 1 900, 00 грн. – основний платіж та 950, 00 грн. – штрафні (фінансові) санкції, за порушення ним вимог підпункту 12.2.4 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з урахуванням того, що це порушення не було ним спростовано під час розгляду справи.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на порушення його прав, передбачених ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням того, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, письмове або усне клопотання про надання розрахунку суми податкового зобов’язання та суми штрафних санкцій позивачем не заявлялось, розрахунок суми податкового зобов’язання міститься в акті перевірки, а розрахунок суми штрафних санкцій є в матеріалах справи (т. 2 а. с. 2).

Посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій положень підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також визнається безпідставним, оскільки в даному випадку норми закону не припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податку.

Враховуючи вищевикладене, каса ційна скарга ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Автокразбанк" в особі Донецької філії залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 05 квітня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.