Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Бутенка В.І., Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Штульмана І.В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Житомирської митниці на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 лютого 2004 року у справі за скаргою ОСОБА_1на неправомірні дії Житомирської митниці, -

В листопаді 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, в якій вказував, що гр. ОСОБА_2. за його дорученням придбав для нього за межами України автомобіль "Volvo 460". Однак на його заяву, подану до Житомирської митниці, про проведення пільгового митного оформлення автомобіля, як для інваліда війни відповідно до п.23 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він отримав відмову.

Вважаючи вказані дії такими, що порушують його права, заявник просив суд визнати їх неправомірними, зобов'язавши Житомирську митницю пропустити автомобіль на митну територію України та провести його пільгове митне оформлення.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 грудня 2002 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено та визнано неправомірними дії начальника Житомирської митниці щодо відмови у пропуску на митну територію України автомобіля, який знаходиться у власності скаржника.

Зобов'язано Житомирську митницю пропустити зазначений автомобіль на митну територію України та провести його пільгове митне оформлення.

Допущено негайне виконання рішення.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13 березня 2003 року апеляційну скаргу Житомирської митниці на вказане рішення залишено без руху, а ухвалою від 16 квітня 2003 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 03 лютого 2004 року апеляційну скаргу Житомирської митниці залишено без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду від 16.04.2003 р. - без змін

Не погоджуючись із ухваленими по справі судовими рішеннями, Житомирська митниця звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку визначеному ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення, а справу направити на до апеляційного суду для розгляду по суті.

Листом Верховного Суду України від 28.09.2005 р. на підставі п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) зазначену касаційну скаргу зі справою було передано до Вищого адміністративного суду України для вирішення в порядку касаційного провадження.

Заслухавши доповідача, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 211 КАС України, підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Визнаючи апеляційну скаргу на рішення суду неподаною та повертаючи її апелянту, суд першої інстанції діяв відповідно до вимог ст.ст. 139, 294 ЦПК (в редакції 1963 року) та виходив з того, що ні протягом наданого терміну, ні навіть після його закінчення з 24 березня по 16 квітня 2003 року Житомирська митниця не усунула недоліків своєї скарги і не заявила клопотання про продовження встановленого терміну, хоча отримала ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху до спливу цього терміну і, як вбачається зі змісту скарги, що розглядається, усвідомлювала неможливість своєчасного виконання вимог судді.

В касаційній скарзі представник суб'єкта оскарження вказує, що ухвалу судді Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2003 р. митниця отримала 19.03.2003 р. Проте, у зв'язку з тим, що на час надходження ухвали на адресу Житомирської митниці були відсутніми відповідальні особи - митниця була позбавлена фактичної можливості у строк до 24.03.2003 р. усунути недоліки.

Надаючи оцінку зазначеним доводам касаційної скарги заявника, слід зазначити, що визначений судом строк на усунення недоліків, суб'єктом оскарження було пропущено з його вини, хоча він цього й не визнає і на спростування посилається на ту обставину, що у нього були відсутніми відповідальні особи.

Доводи касаційної скарги не містять у собі посилань на наявність таких порушень закону, які відповідно до ст.ст. 226- 229 КАС України є підставою для скасування судових рішень по даній справі, як і відсутні підстави для висновку, що судом неправильно застосовані норми процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення відповідають нормам процесуального права чинним на час розгляду справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Житомирській митниці у задоволенні її касаційної скарги.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Житомирської митниці - залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 16 квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 03 лютого 2004 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 237 КАС України.