2а-2962/08 Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - 04.11.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов дочірнього підприємства "СТВ-Харків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

Позивач дочірне підприємство "СТВ-Харків" звернулось до суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові в якому просили суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000950848/0 від 06.07.07р.; № 0000950848/1 від 30.08.07р.; № 0000950848/2 від 09.11.07р.; та №0000950848/3 від 24.01.08 р.. по податку на додану вартість в частині, що дорівнює сумі 119 265,00 грн. (основний платіж - 79 510,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 39 755,00 грн.); визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої, державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000960848/0 від 06.07.07р.;№ 0000960848/1 від 30.08.07р. № 0000960848/2 від 09.П.07Р. та № 0000960848/3 від 24.01.08 р. по податку на прибуток в частині, що дорівнює сумі 137 524,9 грн. (основний платіж - 99 388,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 136,4 грн.), а також стягнути з державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "СТВ-Харків" державне мито, сплачене за подачу адміністративного позову у розмірі 3 (три) грн., 40 коп.

В обґрунтування позову позивач вказав, що з 18.05.07р. по 15.06.07р. співробітниками спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання дочірнім підприємством "СТВ - Харків" вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 17.11.05 р. по 31.03.07р., за результатами якої складений акт від 21.06.07р. № 1774/480/33816944.

Як вказав представник позивача 10.07.07р. їх підприємством отримані:

- податкове повідомлення-рішення № 0000950848/0 від 06.07.07 p., згідно якого ДП "СТВ - Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж – 81 754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 877,00 грн.);

- податкове повідомлення-рішення № 0000960848/0 від 06.07.07р., згідно якого ДП "СТВ -Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159 450,40 грн. (основний платіж - 115 951,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 499,40 грн.);

Представник позивача зазначив, що вважає зазначені повідомлення-рішення прийняті в зв'язку з невірним застосуванням норм матеріального права, а саме:Податок на прибуток у розмірі 99 388,5 грн.

Щодо завищення валових витрат.

Відповідно до норм підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 p. N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції Закону України від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (283/97-ВР) ) (далі - Закон про прибуток) платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 даної статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток, визначено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, які в свою чергу, формують регістри бухгалтерського обліку. Відповідно до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 p. N 88 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 p. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" на даних бухгалтерського обліку ґрунтуються фінансова, податкова, статистична і інші види звітності. Тобто первинні документи по відображенню господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Для визначення роботи транспортного засобу й обліку бензину, який використовувався для забезпечення функціонування пересувної торговельної мережі, підприємством у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 p. N 363 (z0128-98) використовувалися подорожні листи.

Представник позивача вказав, що як випливає з тексту акта перевірки, підприємству зменшена сума валових витрат на 397 554 грн. (донарахований податок на прибуток у розмірі 99 388,5 грн) на суму вартості пально-мастильних матеріалів. Підставою для цього з'явилася "відсутність підтвердження факту та шляхів переміщення вантажного автомобільного транспорту". На думку фахівців СДПІ ВПП, документом, що підтвердив би такий факт, повинна бути виключно товаротранспортна накладна за типовою формою 1ТН. А оскільки підприємство не надало таких документів і за такою формою, на думку перевіряючих, ці валові витрати не підтверджені, тобто це свідчить про використання таких матеріалів не для господарських потреб.

Вважаємо, що це твердження не базується на нормах діючого законодавства.

Відповідно до підпункту 11.1 пункту 11 Правил перевезень (z0128-98) визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання, обліку, оприбуткування, складського, оперативного і бухгалтерського обліку переміщуваних товарно-матеріальних цінностей.

У свою чергу, саме подорожній лист визначений, як документ установленого зразка для визначення й обліку роботи транспортного засобу. Як відомо, робота транспортного засобу - це в першу чергу його пробіг, від якого розраховуються і витрати на пально-мастильні матеріали. Тобто подорожній лист з огляду норм статті 5 ЗУ про прибуток і є тим самим первинним документом, який містить необхідну інформацію щодо кількості витраченого пального і дає можливість формувати облікові регістри щодо його списання, тому що фіксує і підтверджує факт господарської операції, свідчить про облік роботи транспортних засобів, результатом якої і з'явилося списання ГСМ. .

У процесі перевірки інспекторам СДШ ВПП були надані в повному обсязі подорожні листи за весь період, що перевірявся на вантажні автомобілі, використовувані підприємством для здійснення господарської діяльності, зв'язаної з реалізацією товарів у пересувній торгівельній мережі.

Зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не зафіксовано.

Підпунктом 5.11. ст.5 Закону про прибуток зафіксована імперативна норма, який визначено, що: "встановлення будь яких додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складові валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється".

Згідно ст. 62 ГК України, підприємство - самостійний суб'єкт господарювання і вправі приймати рішення, що стосуються його життєдіяльності. Таким чином, встановлення зв'язку використання основних засобів з діяльністю підприємства - це прерогатива тільки самого підприємства.

Таким чином, позивач вказав, що оскільки не доведено інше, а підприємством виконані всі законодавчо встановлені вимоги щодо документального підтвердження формування валових витрат, виключення з їхнього складу вартості ПММ у сумі 397 554 грн. суперечить вимогам ЗУ про прибуток, а тому є незаконним.

2. ПДВ у сумі 79 510 грн.

Зменшення суми податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з порушеннями на думку податківців щодо формування валових витрат підприємства, описаних в п.1 позовної вимоги. Головні аргументи стосовно неправомірності такої позиції наведені вище. Додатково слід зазначити:

Підпунктом 7.4.4. статті 7 ЗУ "Про ПДВ" від 03.04.1997 р. №168\97-ВР визначено, що "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи, що не призначені для їхнього подальшого використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту".

Звіти Реєстраторів Розрахункових Операцій, зареєстровані на пересувні засоби (автомобілі), про суму виторгу від реалізації товарів у пересувній торговельній мережі, видаткові накладні і подорожні листи вантажного автотранспорту свідчать про те, що бензин використаний у межах господарського обороту підприємства, тобто з метою одержання доходу, а, отже, вся сума ПДВ, сплаченого постачальникам, правомірно може бути включена до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Як зазначив представник позивача та його думку випливає з наведеного, документи, надані до перевірки, достатні для формування інформації інспекторів щодо цілей призначення та фактичного використання ГСМ. А додаткові вимоги мають бути розцінені як таки, що неправомірно обмежують права платника податку.

Крім того, перевіркою підтверджені витрати підприємства по сплаті ПДВ належним чином оформленими податковими накладними.

Виходячи з вище викладеного позивач просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржені податкові повідомлення рішення є обґрунтованим та винесено у відповідності до норм чинного законодавства України.

Судом встановлено, що з співробітниками спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання дочірнім підприємством "СТВ -Харків" з питань дотримання вимог податкового, валютного й іншого законодавства за період з 17.11.05 р. по 31.03.07р., за результатами якої складений акт від 21.06.07р. № 1774/480/33816944, а саме порушення п. 5.1, п.п 5.3.9 п. 5.3. ст. 5, пп.. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, із змінами і результатами перевірки донараховано податку на прибуток у сумі 115 951 грн, та порушення п.п. 7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2, пп.. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР ‘ "Про податок на додану вартість" із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок додану вартість на загальну суму 81754 грн.

На підставі вище зазначеного акту керівником СДПІ ВПП у м.Харкові були винесені податкове повідомлення-рішення № 0000950848/0 від 06.07.07 p., згідно якого ДП "СТВ - Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж – 81 754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40 877,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000960848/0 від 06.07.07р., згідно якого ДП "СТВ -Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159 450,40 грн. (основний платіж - 115 951,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43 499,40 грн.);

8.07.2007р. підприємство ДП "СТВ -Харків" оскаржило вищевказані повідомлення-рішення в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 06.07.07р. № 0000950848/0 та № 0000960848/0, а скаргу дочірнього підприємства "СТВ - Харків" без задоволення.

31.08.07р. підприємством ДП "СТВ -Харків" були отримані рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові: податкове повідомлення-рішення № 0000950848/1 від 30.08.07 р. згідно якого ДП "СТВ-Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж - 81754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40877,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0000960848/1 від 30.08.07р., згідно якого ДП "СТВ - Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159450,40 грн. (основний платіж - 115951,0 грн.,штрафні (фінансові) санкції - 43499,40 грн.);

07.09.2007р. підприємство ДП "СТВ -Харків" оскаржило вищевказані повідомлення-рішення в Державну податкову адміністрацію в Харківській обл.

Рішенням Державна податкова адміністрація в Харківській обл. залишила іх без змін.

13.11.07р. підприємством ДП "СТВ -Харків" були отримані рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові: податкове повідомлення-рішення № 0000950848/2 від 09.11.07 р. згідно якого ДП "СТВ - Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж - 81754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40877,00 грн.);податкове повідомлення-рішення № 0000960848/2 від 09.11.07р., згідно якого ДП "СТВ- Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159450,40 грн. (основний платіж - 115951,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43499,40 грн.);

16.11.2007р. підприємство ДП "СТВ -Харків" оскаржило вищевказані повідомлення-рішення в Державну податкову адміністрацію України.

Рішенням Державна податкова адміністрація України залишила їх без змін.

28.01.2008р. підприємством отримані рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові: податкове повідомлення-рішення № 0000950848/3 від 24.01.08р. згідно якого ДП "СТВ - Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість у розмірі 122631,00 грн. (основний платіж - 81754,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 40877,00 грн.); податкове повідомлення-рішення № 0000960848/3 від 24.01.08р., згідно якого ДП "СТВ-Харків" визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових)санкцій) по податку на прибуток у розмірі 159450,40 грн. (основний платіж - 115951,0 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43499,40 грн.).

Суд зазначає, що підставою для винесення вище вказаних рішень повідомлень є відсутність товарно-транспортні накладних на списання ТПЦ.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Підпунктом 5.11. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що: "встановлення будь яких додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складові валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Законі (334/94-ВР) , не дозволяється".

Згідно ст. 62 ГК України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання і вправі приймати рішення, що стосуються його життєдіяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 даної статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищевказаного Закону визначено, що не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними й іншими документами, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд зазначає, що у відповідності до приписів Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 p. N 88 (z0168-95) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а отже проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується і підтверджується первинними документами, які в свою чергу, формують регістри бухгалтерського обліку.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем по справі, а також підтверджується матеріалами справи, що позивачем для визначення роботи транспортного засобу й обліку бензину, який використовувався для забезпечення функціонування пересувної торговельної мережі у відповідності до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97 p. N 363 (z0128-98) використовувалися подорожні листи якими підтверджується валові витрати позивача на ТМЦ.

Суд аналізуючи зміст акту перевірки, прийшов до висновку, що підприємству була зменшена сума валових витрат на 397 554 грн. (донарахований податок на прибуток у розмірі 99 388,5 грн) на суму вартості пально-мастильних матеріалів, за висновками відповідача підставою для цього є відсутність підтвердження факту та шляхів переміщення вантажного автомобільного транспорту, а саме товарно-транспортних накладних, а оскільки підприємство не надало таких документів, на думку відповідача, ці валові витрати не підтверджені, тобто це свідчить про використання таких матеріалів не для господарських потреб.

Суд не може погодитись в казаним висновком відповідача, оскільки у відповідності до преамбули Наказу Міністерства транспорту України (z0128-98) "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України" від 14.10.1997 року вказані правила визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Згідно п. 1 вище зазначених Правил (z0128-98) вантажовідправник це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення, а перевізник є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування, а замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Як було встановлено під час розгляду справи, та не заперечувалось відповідачем, в даному випадку товар доставлявся автомобілями які належали самому позивачу тобто був відсутній перевізник як конкретна особа яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом в розумінні вище зазначених Правил (z0128-98) .

Виходячи з вище викладеного та аналізуючи положення Наказу Міністерства транспорту України (z0128-98) "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України", суд приходить до висновку, що в даному випадку на позивача не розповсюджуються вищезазначені Правила (z0128-98) в частині наявності товарно-транспортної накладної, оскільки вони визначають права, обов'язки і відповідальність - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів – замовників, а по даній справі був відсутній перевізник оскільки товар у відповідності до договорів, в яких зазначено, що датою поставки вважається дата отримання товару Покупцем, відвантаження та доставка товару виконується засобами Постачальника, відповідальність за партію товару переходить до Покупця з моменту отримання товару та відмітку про це у накладних Постачальника, а тому застосування позивачем дорожнього листва як документу установленого зразка для визначення й обліку роботи транспортного засобу, а саме пробіг, від якого розраховуються і витрати на пально-мастильні матеріали, у відповідності до положень ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд вважає законним та обґрунтованим та вказані дорожні листи належними первинним документом, який містить необхідну інформацію щодо кількості витраченого пального і дає можливість формувати облікові регістри щодо його списання, тому що фіксує і підтверджує факт господарської операції, свідчить про облік роботи транспортних засобів, результатом якої і з'явилося списання ГСМ. .

Також суд зазначає, що в процесі перевірки інспекторам СДПІ ВПП були надані в повному обсязі подорожні листи за весь період, що перевірявся на вантажні автомобілі, використовувані підприємством для здійснення господарської діяльності, зв'язаної з реалізацією товарів у пересувній торгівельній мережі, зауважень щодо їх оформлення в акті перевірки не зафіксовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підприємством виконані всі законодавчо встановлені вимоги щодо документального підтвердження формування валових витрат, виключення з їхнього складу вартості ПММ у сумі 397 554 грн., а оскаржені рішення повідомлення винесені відповідачем з порушення норм чинного законодавства.

Щодо порушення позивачем п.п. 7.2.3, пп..7.2.6 п.7.2, пп.. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" то суд зазначає, що вказані податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, оскільки зменшення суми податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов'язане з порушеннями, які судом досліджені вище, а саме обставин формування валових витрат підприємства.

Крім цього суд звертає увагу, що п.п. 7.4.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" від визначено, що "Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи, що не призначені для їхнього подальшого використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого в зв'язку з таким придбанням, не включається до складу податкового кредиту".

У відповідності до матеріалів справи, акту перевірки СДПІ ВПП у м.Харкові та звітів РРО, зареєстровані на пересувні засоби (автомобілі), про суму виторгу від реалізації товарів у пересувній торговельній мережі, видаткові накладні і дорожні листи вантажного автотранспорту які свідчать про те, що бензин використаний у межах господарського обороту підприємства, тобто з метою одержання доходу.

Суд зазначає, що відповідачем доказів спростовуючих твердження позивача у відповідності до вимог ст. 71 КАС України суду надано не було.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160- 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

Адміністративний позов дочірнього підприємства "СТВ-Харків" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень — задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000950848/0 від 06.07.07р.; № 0000950848/1 від 30.08.07р.; № 0000950848/2 від 09.11.07р.; та №0000950848/3 від 24.01.08 р.. по податку на додану вартість в частині, що дорівнює сумі 119 265,00 грн. (основний платіж - 79 510,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 39 755,00 грн.).

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення спеціалізованої, державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000960848/0 від 06.07.07р.;№ 0000960848/1 від 30.08.07р. № 0000960848/2 від 09.П.07Р. та № 0000960848/3 від 24.01.08 р. по податку на прибуток в частині, що дорівнює сумі 137 524,9 грн. (основний платіж - 99 388,5 грн., штрафні (фінансові) санкції - 38 136,4 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "СТВ-Харків" державне мито, сплачене за подачу адміністративного позову у розмірі 3 (три) грн., 40 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.