2а-2839/2008/8 Про стягнення недоотриманої суми щорічної матеріальної допомоги - 28.10.2008 Прийняття

Суть спору: Прокурор Красногвардійського району, в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в АР Крим недоотриману разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій за 2006-2008 р.р. в сумі 5390,00грн.

Вимоги мотивовані тим, що позивач згідно зі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на отримання разової грошової допомоги, але отримав її не в повному обсязі. Ухвалою суду від 15.09.08 р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 15.09.08 р. до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучене Головне управління Державного казначейства України в АР Крим.

Прокурор у судовому засіданні, яке відбулось 28.10.2008 року не з'явився, про дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням про вручення.

У судове засідання 28.10.2008 р., позивач не з'явився, про дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, відповідно до заяви позивача від 24.09.08 р., яка надійшла на адресу суду 26.09.08 р., позивач просив розглянути позов без його участі.

Відповідач не забезпечив у судове засідання 28.10.2008 р. явку свого представника, надіславши на адресу суду заперечення проти позову з клопотанням про розгляд справи за його відсутності (а.с.16-18).

Суд встановив, що перешкоди для розгляду справи у разі неприбуття у судове засідання позивача, відповідача, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду справи, враховуючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, відсутні, тому справу розглянуто на підставі документів, які є в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умовдля їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) відповідно до преамбули цього Закону (3551-12) (із змінами та доповненнями).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Згідно статті 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Учасниками бойових дій, відповідно до статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військових Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" із змінами внесеними ЗУ від 22.03.07 р. № 818-V (818-16) , щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Зазначена норма закону введена в дію Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 року № 367-XIV (367-14) .

Таким чином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є учасником бойових дій, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1(а.с. 4).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Додатку 3 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про структуру місцевих державних адміністрацій" (328-2005-п) управління праці та соціального захисту населення відносяться до структурних підрозділів районних державних адміністрації, які згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 року № 586-XIV є місцевим органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією (254к/96-ВР) та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, суми недоплаченої разової грошової допомоги, суд зобов'язаний встановити, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Частина 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлює, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. ( в редак ції ЗУ від 22.03.07 р. № 818-V (818-16) ).

Частиною 3 ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом (3551-12) , є недійсними.

Однак, Законами України про Державний бюджет України на 2006-2007 роки зупинено дію положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.

Суд встановлюючи можливість застосування до спірних правовідносин Законів України про Державний бюджет України на 2006-2007 роки, виходить з наступного.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції (254к/96-ВР) та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР) , міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

У Конституції України (254к/96-ВР) Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є, невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй.

Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого, самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (254к/96-ВР) (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 400 гривень, інвалідам війни II групи - 330 гривень, інвалідам війни III групи - 270 гривень, учасникам бойових дій - 250 гривень, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 400 гривень, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами, - 130 гривень, учасникам війни - 50 гривень.

Однак дію частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) .

Ця норма не була скасована, не визнана не конституційною, тому в 2006 р. такі обмеження розміру правомірно діяли, тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни і жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя інвалідами, - 150 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень.

Однак дію частини 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 р. N 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Але зупинення дії частини 4 статті 12 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 (v0a6p710-07) .

Отже суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині права на отримання щорічної грошової допомоги за 2007 р.

Відповідно до п.20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 року № 107 -VI (107-17) у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" частину четверту вищезазначеного Закону (3551-12) викладено у такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України".

Відповідно до ч.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 (183-2008-п) "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та "Про жертви нацистських переслідувань" (1584-14) установлено,що у 2008 році виплата разової грошової допомоги здійснюється у розмірі 310,00 гривень.

При визначенні розміру разової грошової допомоги за 2008 рік суд застосовує частину 4 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08р. (v010p710-08) №10рп/2008, оскільки зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI (107-17) "Про Державний бюджет України на 2008 р.", визнано таким, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Судом встановлено, що дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-15) . Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV (2505-15) .

Але суд враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щорічної грошової допомоги ветеранам війни - учасникам бойових дій основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання щорічної грошової допомоги учасникам війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання (ст.17-1 зазначеного Закону).

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно Законів України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на 01.05.2006р. затверджений у розмірі 359,00 грн., станом на 01.05.2007р. - 406,00 грн., станом на 01.05.2008р. -481,00 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач, виконуючи вимоги Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , сплатив позивачу у 2006 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня в сумі 250,00 грн., у 2007 році -280,00 грн. та у 2008 році- 310,00 грн., що підтверджує довідка відповідача № 2211/05-4 від 14.08.2008 року (а.с. 6).

Таким чином, ОСОБА_1 недоотримала одноразову грошову допомогу у розмірі:

2007 рік : 406 х 5 - 280 = 1750 грн. (де 406 грн. -мінімальна пенсія станом на 01.05.07 р., 5- коофіцієнт, 280- разова допомога, що виплачена);

2008 рік : 481 х 5 - 310 = 2095 грн. (де 481 грн. -мінімальна пенсія станом на 01.05.08 р., 5- коофіцієнт, 310- разова допомога, що виплачена).

Всього не доотримано за 2007-2008 роки : 1750+2095= 3845 грн.

В запереченнях на адміністративний позов відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 р. № 177 (177-2004-п) Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , якою встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.

Але беручи до уваги вищевказане, суд вважає не можливим застосувати постанову Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 р. № 177 (177-2004-п) "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) щодо виплати щорічної разової грошової допомоги у 2006 р., а у 2007 р. та 2008 р. такою, яка протирічить законодавству України, та не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У запереченні до адміністртивного позову відповідач вказує, що немає підстав для стягнення коштів за минулі роки на виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, та просить застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод і інтересів осіб встановлюється річний термін, а в позові прокурор просить суд стягнути суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни за три роки, тобто з 2006 по 2008 р.р.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом (2747-15) або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях на адміністративний позов відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.

Але відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто річний строк зернення до суду з вимогою про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня 2007 р. спливає 30.09.08 р.

Позивач звернувся до суду 12.09.08 р., тобто позивачем не було порушено річного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів з вимог про стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік. За таких обставин суд не вважає пропущеним строк звернення до суду прокурором в інтересах позивача за 2007 р.

Відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність станом на станом на 01.05.2007р. - 406,00 грн., станом на 01.05.2008р. -481,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної допомоги учасникам бойових дій до 5 травня відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" складає: - за 2007 рік : 406 х 5 = 2030 грн. (де 406 грн. -мінімальна пенсія станом на 01.05.07 р., 5- коефіцієнт);

- за 2008 рік : 481 х 5 = 2405 грн. (де 481 грн. -мінімальна пенсія станом на 01.05.08 р., 5- коефіцієнт).

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується позивачем за 2007 рік ним отримана щорічна державна соціальна допомога в розмірі 280 грн., за 2008 рік ним отримана щорічна державна соціальна допомога в розмірі 310 грн. Таким чином, різниця між отриманим позивачем розміром допомоги та розміром, що передбачений ч. 4 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" складає - у 2007 році 2030-280 = 1750 грн.; - у 2008 році 2405-310 = 2095 грн. А всього за 2007-2008 р.р.: 1750+2095 = 3845 грн.

На підставі викладеного, суд вважає, що невиплата відповідачем у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 р. та 2008 р. є порушенням зазначених вище положень Конституції України (254к/96-ВР) , внаслідок чого права позивача мають бути поновлені.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що під час розгляду справи знайшло підтвердження передбачене Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, несплата її відповідачем за 2007-2008 р.р. в розмірах, встановлених Законом (3551-12) , суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у частині стягнення на користь позивача недоплаченої частини щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2007-2008р.р.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 28.10.2008 року.

У повному обсязі постанову складено 03.11. 2008 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації (АРК, смт Красногвардійське, вул. Енгельса, 3) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1(АДРЕСА_1) недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007-2008 р.р. у сумі 3845 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. За заявою позивача після набрання постановою суду законної сили видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.