Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого: Смоковича М.І.

суддів: Весельської Т.Ф.

Мироненка О.В.

Чумаченко Т.А.

Штульмана І.В.

при секретарі: Сторчоус Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області, -

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2005 року провадження у справі закрито, а скаргу направлено за належністю до прокуратури Харківської області для організації перевірки у порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2006 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2005 року залишено без зміни.

Не погоджуючись з постановленими у справі ухвалами судів, Жилін Є. В. звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2006 року і постановити нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що скарга не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З таким рішенням погодився і суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що зазначений висновок є помилковим, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог статті 248-1 Цивільного процесуального кодексу України 1963 року громадянин має право звернутися до суду із скаргою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадової і службової особи порушено його права, свободи чи законні інтереси. До суб'єктів, рішення, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду, належать: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, керівники підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями.

Згідно з вимогами частини 2 статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз зазначених норм Закону свідчить про те, що бездіяльність прокуратури, що полягає у неприйнятті за заявою про злочин жодного з рішень, передбачених частиною 2 статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, на час дії Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року оскаржувався до суду в порядку, встановленому главою 31-А цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Жилін Є. В. неодноразово звертався до прокуратури з заявами про злочин, за якими не було прийнято жодного з рішень, передбачених статтею 97 Кримінально-процесуальним кодексом України. Саме таку бездіяльність посадових осіб позивач оскаржив до суду в липня 2005 року - до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) в порядку глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року.

Ухвали у справі судами були постановлені після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відповідно до вимог пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, заяви у справах щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести виправлення в актовий запис цивільного стану (глави 29 - 32 і 36 Цивільного процесуального кодексу України 1963 (1501-06) року), позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, суди, закривши провадження у справі у зв'язку з тим, що такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, допустили порушення матеріального і процесуального права, які призвели до постановлення незаконних ухвал.

За таких обставин відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку, що постановлені у справі ухвали підлягають скасуванню, а справ поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 грудня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2006 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області скасувати.

Справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Харківської області повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у порядку та з підстав, передбачених статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.