Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді Бутенка В.І.,

суддів: Панченка О.І., Лиски Т.О., Сороки М.О., Мироненка О.В.,

при секретарі: Мацюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

У березні 2006 року ОСОБА_2звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 22 березня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2006 року, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2до Київського обласного управління у справах захисту прав споживачів про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення було відмовлено на підставі п.3 ч.2 ст. 17 КАС України.

В касаційній скарзі представник позивача ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, просить ухвалені по справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суди як першої так і апеляційної інстанцій виходи з того, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.

Проте з таким висновком судів погодитись не можна.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні".

В порушення даної норми та п.3 ч.1 ст. 165, п.3 ч.1 ст. 206 КАС України судами першої та апеляційної інстанцій при постановлені ухвал не наведено обґрунтованих мотивів відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою гр. ОСОБА_1, а наведено лише норми закону якими суд керувався відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі. Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від 01.11.1996 р. №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) роз'яснив, що суди не повинні відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який обмежує гарантоване ст. 55 Конституції України право кожної людини на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно п.1 ч.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до предметної підсудності адміністративних справ (п.2 ч.1 ст. 18 КАС України) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства у випадку, коли він виникає з публічно-правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору.

За таких обставини ухвала Подільського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2006 року підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і підлягає оскарженню за винятковими обставинами у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.