7/60 Про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими визначені суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток - 18.04.2008 Прийняття

Позовні вимоги позивач обґрунтовує обставинами, викладеними в позовній заяві та просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2007 № 0001014310/3 та від 28.09.2007 № 0000484310/2, винесені на підставі Акта перевірки № 387/43-10/21685166 від 19.04.2007 та донараховані позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток банківських організацій в розмірі 11 523 419,58 грн. та податку на додану вартість на суму 10 059,02 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати у повному обсязі.

17.12.2007 позивач надав суду заяву про зміну предмету позову та просив суд змінити предмет позову в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.09.2007 № 0000484310/2, а саме визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2007 № 0000484310/3 та донараховані Закритому акціонерному товариству "ОТП Банк"суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 10 059,02 грн., решту позовних вимог, викладених в позовній заяві від 12.12.2007 № 12-4/8305 розглядати без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.07 було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 28.02.08 о 16:30.

24.01.08 позивач знову подав заяву про зміну предмету позову та просив суд визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 № 0001014310/3 та першу податкову вимогу від 09.01.2008 № 1/1, що винесені на підставі Акта перевірки № 387/43-10/21685166 від 19.04.2007.

31.03.08 в судовому засіданні відповідач надав суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив про необґрунтованість позову, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

16.04.2008 позивач подав уточнення до позовних вимог, в яких просив суд частково визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 № 0001014310/3 про донарахування податкового зобов’язання за платежем "податок на прибуток банківських організацій (1020600)"в неузгодженій частині, а саме: на загальну суму 11 462 845,64 грн.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, пояснень його представника, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

На підставі акта перевірки від 19.04.2007 № 387/43-10/21685166 та Рішення ДПА України про результати розгляду скарги від 30.11.2007, відповідачем 07.12.2007 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001014310/3 Закритому акціонерному товариству "ОТП Банк" за порушення вимог п. 1.32 ст. 1, 4.1.2, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, 5.2.4 п. 5.2, пп. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.4, 5.4.6, 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1, 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.4.1, 8.4.4 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6, пп. 8.7.1 п. 8.7, пп. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8, пп. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, пп. 12.2.1, 12.2.2, 12.2.4 п. 12.2 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до резервів у порядку, передбаченому ст.12 цього ж Закону.

Відповідно до положень пп. 12.2.1. п. 12.2. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР будь-який банк, а також будь-яка иебанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (надалі - фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до норм пп. 12.2.2. п. 12.2. ст. 12 Закону № 334/94 з урахуванням положень пп. 12.2.3. п. 12.2. ст. 12 (цього ж Закону), створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами Закону про оподаткування.

Відповідно до норм ст. 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність"від 07.12.2000 року № 2121-ІП (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон № 2121-ІП (2121-14) ) банки зобов'язані формувати резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Таким чином, можна дійти висновку, що спеціальне податкове законодавство та спеціальне банківське законодавство встановлюють обов'язок банків формувати страховий резерв і одночасно визначають, що саме Національний банк України є органом, уповноваженим встановлювати методику формування резервів для банків.

Національний банк України на виконання наданих вищенаведеними законами повноважень встановив методику покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитними операціями для банків у "Положенні про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженому Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 року (z0474-00) (із змінами і доповненнями)

Відповідно до положення пп. 12.2.2. п. 12.2. ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, поряд з терміном "кредити"використовується термін "гарантії". Таким чином, законодавець у тексті зазначеного Закону, відрізняє поняття "кредит"та "гарантія", "акредитив", інших аналогічних понять і відповідно, чітко встановлює положення про те, що саме за гарантіями чинним законодавством вимагається створення страхового резерву, який відноситься до складу валових витрат.

Суд не може погодитись з позицією відповідача, який оперує поняттям "кредитна операція", а не поняттями "кредит чи фінансовий кредит", в зі’язку з тим, що таке твердження ігнорує зміст Положення № 279 (z0474-00) .

Зокрема, кредитні операції - це вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій, репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов 'язання на сплату процентів та с інших зборів з такої суми (відстрочення платежу).

Крім того, у пп. 1.4 п. 1 Положення № 279 (z0474-00) встановлено перелік заборгованості за кредитними операціями, за якими обов'язково формується резерв, в тому числі - гарантії, поручительства, підтверджені акредитиви, акцепти та авалі, що надані банкам (позабалансові рахунки 9000, 9001, 9002, 9003) та гарантії та авалі, що надані клієнтам (крім банків) (позабалансові рахунки 9020, 9023).

Таким чином, оскільки як Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (334/94-ВР) , так і положеннями спеціального банківського законодавства чітко встановлено вимоги щодо створення банками страхового резерву, що підлягає віднесенню до складу валових витрат, саме за гарантіями та іншими позабалансовими інструментами, висновки відповідача є нобгрунтованими.

Як свідчать обставини справи, ЗАТ "ОТП Банк"та його філії, мають власні основні засоби, зокрема системи безпеки, які обліковуються на балансовому рахунку 4400. Банк визначає групу кожного об'єкта основних засобів, керуючись основними принципами міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, зокрема, оцінки та суттєвості, системами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, положеннями Закону № 334/94 (334/94-ВР) та іншими нормативними документами Національного банку України.

Відповідно до норм національного Положення (стандарту) 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 (z0288-00) - об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

У випадку, коли один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Системи безпеки Банку складаються з інформаційно-комп'ютеризованих систем контролю доступу, відеонагляду, охоронної та пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу, систем санкціонованого доступу. До складу цих систем, зокрема, належать зчитувачі контролю доступу, контролери управління для зчитувачів, відеокамери, монітори, відеомагнітофони з режимом реального часу, відеопереговорні дверні пристрої, зчитувальні термінали, датчики руху, електромагнітні защіпки, вібраційні та магніто-контактні датчики, сповіщально-пожежне та інше обладнання.

Відповідно до положень п. 8 національного Положення (стандарту) 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 (z0288-00) - первісна вартість об'єкту основних засобів складається, з суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків), з суми витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів, з інших витрат, безпосередньо пов'язаних з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до норм Державного класифікатора основних засобів, затвердженого наказом Державного комітету України із стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.1997 року № 507 (v0507217-97) , вищенаведене обладнання належить до наступних кодів КОФ:

0 "Пристрої обчислювальні центральні цифрові (блоки системні)";

1 "Пристрої введення та виведення";

2 "Пристрої запам'ятовування"; 240209 "Обладнання для обробки інформації".

Відповідно п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР - під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідно до п.п.8.2.2. п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР - основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

- група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

- група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

- група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

- група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

Таким чином, суд дійшов висновку - оскільки, все обладнання систем безпеки цілком відповідає визначенню окремого об'єкту основних засобів, а саме: використовується у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, здатне виконувати певні самостійні функції як відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів, що мають однаковий строк корисного використання, а також призначення систем безпеки для автоматичної обробки інформації та облаштування її засобами зчитування та передачі інформації, то й відповідно до положень пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР вищезазначене обладнання належить до другої групи основних засобів.

Відповідно до п.п. 8.7.1. п.8.7. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР - платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Тобто, якщо розглядати придбання систем безпеки в якості поліпшення власного будинку, тоді й відповідно до норм пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду. Але, враховуючи вищенаведені аргументи щодо визначення та обліку одиниці (окремого об'єкту) основних засобів, суд вважає вважає правомірним віднесення систем безпеки до другої групи основних фондів.

Національне Положення (стандарту) 7 "Основні засоби", затвердженє наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 (z0288-00) , визначає такі терміни як "об'єкт основних засобів"та "одиниця обліку основних засобів". Згідно з цими визначеннями, підприємство може - самостійно визнавати об'єкт, який складається з частин, що мають різний строк корисного використання, як відокремлений об'єкт основних засобів.

Тобто, оскільки, об'єкти основних засобів, зокрема, системи безпеки Банку, можуть бути демонтовані з наступним монтажем на будь-якому іншому об'єкті з метою їх подальшого функціонування за призначенням, то, ті основні засоби, які знаходяться у будівлі та відповідають усім вимогам визначення об'єкту основних засобів, не є поліпшенням будівлі, а мають обліковуватися окремо (з врахуванням груп, на які поділяються основні засоби у податковому обліку), та їх вартість не повинна збільшувати вартість будівлі. До таких основних засобів, зокрема, можуть належати системи безпеки, системи безперервного живлення, кондиціонери, трансформатори, дизель-генератори, апаратура телефонної мережі, освітлювальні пристрої (люстри), жалюзі, водонагрівачі, вивіски на будівлі та ін.

Відповідно до відповідей Управління Державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області та ТОВ "Науково-виробничого комерційного Центру "Альфо-ЄлБшС", ПП "Охорона Сервіс", ТОВ "Охорона-комплекс-Полтава"(див. додаток стор. 1360-1361, 1463, 1747) - охоронно-пожежна сигналізація обліковується на балансі Банку у 2 групі основних засобів, оскільки вона не є невід'ємною частиною будівлі та може бути перенесена на інший об'єкт.

Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача наведені в Акті перевірки по Запорізькій філії Банку щодо віднесення мультимедійного проектору та комутаторів до 2 групи з обліку основних засобів, як оптичних приладів та офісного обладнання є такими, що не відповідають суті фактичного призначення та використання вищевказаних основних засобів.

Як свідчать фактичні обставини, за період який перевірявся, Запорізька філія Банку придбала му льтимедійний проектор вартістю 9'563,00 грн. (м/о № 1 від 28.07.2005р.) та комутатори вартістю 4'008,32 грн. (м/о № 2 від 27.05.2005р.) і 1'590,30 грн. (м/о № 6 від 08.12.2005р.). Придбані основні засоби було віднесено до 4 групи основних фондів відповідно до положень пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, в якому зазначено, що група 4 - це електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп 'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Тобто, можна вважати, що мультимедійний проектор - це пристрій, який є засобом зчитування та виводу інформації та використовується філією у виробничих цілях з метою зчитування та виводу інформації з комп'ютера. Схема роботи мультимедійного проектора та схема підключення до комп'ютера надані у технічному паспорті. Крім того, як встановлено судом з іншою метою філія мультимедійний проектор не використовує, оскільки його було придбано для виробничих цілей, а також тому, що філія не має на балансі іншого обладнання, яке можна було б підключити до мультимедійного проектора.

Філія та підлеглі їй відділення обладнані цифровими телефонними апаратами Cisco 7940 та Cisco 7905, які не мають технічної можливості підключення до аналогової міської АТС, у зв'язку з чим для одержання сигналу з АТС до телефонів підключається комутатор, який отримує цифровий потік від АТС та розподіляє його на телефонні апарати.

Відповідно до положень Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженої Постановою Правління НБУ № 480 від 20.12.2005 року, об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно, також: інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється банком".

Крім того, суд не може взяти до уваги і те, що телефонні апарати Cisco 7940 та Cisco 7905 не можуть автономно працювати без підключення до комутаторів, тобто не можуть використовуватися у господарської діяльності філії та підлеглих відділень. Тому, є всі підстави вважати, що телефони з комутаторами є єдиним комплексом, який може використовуватися у господарської діяльності тільки в складі комплексу, а не самостійно. Схема підключення телефонів марки Cisco наведена у технічному паспорті до комутатора, а копія сторінки технічного паспорту міститься у додатку до цієї заяви.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що філією правомірно було віднесено мультимедійний проектор, як самостійний об'єкт основних засобів, а комутатори як збільшення вартості телефонів до 4 групи основних фондів.

Відповідно до вимог пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку під час придбання легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Відповідно до положень пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) № 168/97, у разі, якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) .

Приймаючи до уваги, що сума валових витрат не збільшувалась Банком на суму ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних автомобілів, а також керуючись положеннями пп. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94, суд вважає, що Банком правомірно була збільшено балансову вартість автомобілів на суму податку на додану вартість, сплаченого при їх купівлі.

За період, що перевірявся, Запорізька філія ЗАТ "ОТП Банк"отримувала винагороду за здійснення агентської страхової діяльності за Договорами доручення на проведення агентської страхової діяльності, укладеними з ЗАТ СК "Інком страх", ЗРДЗАТ СГ "ТАС", ЗАТ "Європейський страховий Альянс", ЗОДС ВАТ УСК "Гарант Авто", ЗОД ВАТ HACK "Оранта", ВАТ СК "ПЗУ Україна"та актів-звітів до Договорів доручення на проведення агентської страхової діяльності, тобто первинних документів саме на здійснення агентської страхової діяльності (див. додатки стор. 2117-2235).

Відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-XIV (996-14) (із змінами та доповненнями) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень пп. 3.2.6, п. 4 договорів доручення та п. 1 актів-звітів Страховик (Страхова компанія) сплачує на користь страхового агента "комісійну винагороду Страхового Агента". Відповідно до п. 3.2.3 Закону № 168/97 (168/97-ВР) не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг страхових агентів.

Відповідно до норм ст. 627 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (із змінами та доповненнями) сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до умов Договору доручення на проведення агентської страхової діяльності предметом договору є здійснення Страховим агентом - Банком - від імені, за дорученням та за рахунок Страховика - страхової компанії - діяльності на страховому ринку України щодо залучення клієнтів, які мають бажання і можливість укласти договір страхування на умовах Страховика, в т.ч. здійснення консультування, надання інформаційних послуг, пов'язаних з підготовкою чи укладенням вказаних договорів страхування.

Тобто, у даному випадку Банк за рахунок та в інтересах Страховика від імені страхової компанії на підставі укладеного Договору на проведення агентської страхової діяльності представляє інтереси Страховика, що відповідає вимогам ст. 237 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та не суперечить вимогам Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) . Результатом виконання Банком від імені та за рахунок Страховика агентської діяльності є укладання Банком, Клієнтом та Страховою компанією тристоронніх договорів страхування на умовах Страховика, що підтверджено укладеними договорами страхування, а також відповідними Актами-звітами. Підтвердженням виконання Банком агентської діяльності також є приймання Банком на рахунок Страховика, відкритого в Банку, страхових платежів, виконання іншої роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань через касу Банку.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (із змінами та доповненнями - страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Посередницька діяльність страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні здійснюється як виключний вид діяльності і може включати консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), в тому числі щодо врегулювання збитків у частині одержання та перерахування страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником, інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, встановленим Уповноваженим органом.

Таким чином, на підставі укладених Договорів на проведення агентської страхової діяльності Банком здійснюються виключно представницькі функції, що відповідає ст. 15 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 року № 85/96-ВР (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.п. 3.2.3 п.3.2 пст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР не є об"єктом оподаткування - операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів та операції з надання послуг із загальнообов'язкового соціального та пенсійного страхування, недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів;

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з позицією позивача, що філія дійсно є страховим агентом за договорами доручення, укладеними із страховими компаніями, за що отримує комісійну винагороду страхового агента, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69- 71, 94, 160- 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

Позов Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.12.2007 року № 0000484310/3 про донарахування Закритому акціонерному товариству "ОТП Банк"суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 10 059,02 грн. (6 706,01 грн. - основний платіж і 3 353,01 грн. штрафні (фінансові санкції) та від 07.12.2007 року № 0001014310/3 про донарахування податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток банківських організацій (11020600)"частково на загальну суму 11 462 845,64 грн. (5 434 431,58 - за основним платежем та 6 028 415,06 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185- 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.