Про визнання дій неправомірними - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій неправомірними,

У жовтні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому у перерахунку пенсії з урахуванням встановленої наказом Міністра оборони України від 25 червня 2011 року № 355 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 28 січня 2011 року № 50» (далі - наказ № 355) щомісячної премії в розмірі 90 % та зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії з 1 червня 2011 року з урахуванням такої премії.

Ленінський районний суд м. Донецька постановою від 15 листопада 2011 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 березня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове - про відмову в позові.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 17 жовтня 2013 року залишив без змін постанову апеляційного суду.

Не погоджуючись із ухвалою Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_1 у лютому 2014 року звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви він додав копію постанови Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2013 року (справа № К/9991/35995/12), яка, на його думку, підтверджує неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 24 лютого 2014 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

До заяви про перегляд судових рішень мають бути додані копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування касаційним судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини першої статті 239-1 КАС).

Допускаючи цю справу до провадження Верховного Суду України касаційний суд виходив із того, що має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини третьої статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 (1294-2007-п) «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», наказу № 355 у подібних правовідносинах, що підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 2 липня 2013 року.

Проте зазначену постанову Вищого адміністративного суду України, Верховний Суд України постановою від 22 жовтня 2013 року (справа № 21-346а13) скасував, а справу направив на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративногосудочинства України.