Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. І.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. І.,

Сороки М. О.,

Штульмана І. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Мусієнко Ніни Миколаївни про визнання дій протиправними, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року, -

У вересні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя Мусієнко Н. М. про визнання дій протиправними.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року, у відкритті провадження у справі відмовлено.

У касаційній скарзі на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя обґрунтовано виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду, просив визнати протиправними дії судді при тривалому розгляді справи за його позовною заявою до Національного Банку України про відшкодування шкоди.

Згідно з ст. ст. 126, 129 Конституції України судді при здійснені правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Рішення суду і відповідно дії чи бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя оскаржуються лише в порядку, визначеному законодавством про судочинство.

Зі змісту наведених положень вбачається, що рішення суду і відповідно дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язані з визначенням підвідомчості спорів, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях, зверненням рішення до виконання) можуть оскаржуватися у встановленому законом апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи незалежним судом.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді, оскільки законом передбаченні інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

За таких обставин, суддя постановив законну ухвалу від 10 жовтня 2005 року, якою відмовив у відкритті провадження у справі.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що дана ухвала відповідає вимогам процесуального закону і обґрунтовано залишив її без змін.

Відповідно до ч.3 ст. - 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а ухвалу судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 28 листопада 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .