Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26.10.2006 р.

та постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 17.08.2006 р.

у справі № 2-а-52/06 Кагарлицького районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_1

до Кагарлицької об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкової вимоги, -

В червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій Кагарлицької ОДПІ та скасування першої податкової вимоги від 12.05.2006 р. № 1/1.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 17.08.2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.10.2006 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу. Ним отримана перша податкова вимога Кагарлицької ОДПІ від 12.05.2006 р., згідно якої за ним рахується податковий борг в сумі 15672,80 грн., а тому всі його активи перебувають у податковій заставі. Оскільки позивач є інвалідом другої групи, то вважає, що згідно з п. 23 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", він звільнений від сплати податків та зборів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі тих, які здійснюють незалежну професійну діяльність, зокрема приватну нотаріальну діяльність, відбувається на підставі Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

Вказаним Законом передбачено, що доходом фізичних осіб з джерелом його погодження з України є будь-який дохід, нарахований (виплачений) на користь платника податків протягом звітного податкового періоду, в тому числі дохід від здійснення незалежної професійної діяльності. Діяльність приватних нотаріусів відноситься до незалежної професійної діяльності, за умови, що вони не є найманими працівниками. Як встановлено судами, позивач є приватним нотаріусом і не є найманим працівником.

Статтею 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, то пріоритет мають норми цього Закону, а згідно п. 22.11 цієї статті інші неподаткові закони, повинні бути приведені у відповідність до цього Закону у частині оподаткування і звільнення від сплати податку.

Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій щодо обов'язку позивача сплачувати податки з доходів узгоджується з обставинами справи та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підстав для зміни чи скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26.10.2006 р. та постанову Кагарлицького районного суду Київської області від 17.08.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.