Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді Брайка А. І.,

суддів Голубєвої Г. К.,

Карася О. В.,

Рибченка О. А.,

Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у справі № А38/101

за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство навчально-дослідне господарство "Самарський" Дніпропетровського державного аграрного університету

про визнання недійсним рішення,

за участю представників:

позивача – Нємкіна А. В.,

відповідача – не з’явились,

третьої особи – не з’явились,

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2006р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача та третьої особи щодо врахування по даній справі ст. 99 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у відкритті апеляційного провадження по ухвалі від 23.06.2006р. відмовлено з посиланням на ч. 2 ст. 185 КАС України та зазначенням, що КАС України (2747-15) не передбачена можливість застосування норм права, які регулюють строк звернення з адміністративним позовом.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати вказані ухвали і направити справу для продовження розгляду посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 3, ст. 65, ч. ч. 1, 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.

Третя особа заперечення на касаційну скаргу не подала.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем та третьою особою подані клопотання про відмову в задоволенні адміністративного позову на підставі ч. 1 ст. 100 КАС України.

Відповідно до ст. 133, ч. 4 ст. 160 КАС України клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала; ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню протягом судового розгляду справи; окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 185 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Можливості окремого оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотань КАС України (2747-15) не передбачено.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 189 КАС України отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження; ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

З зазначеного слідує, що в разі подання апеляційної скарги з вимогою про скасування ухвал суду першої інстанції, можливість окремого оскарження в апеляційному порядку яких КАС України (2747-15) не передбачає, у відкритті апеляційного провадження слід відмовляти, апеляційну скаргу повертати заявнику.

Згідно ч. 2 ст. 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

В даному випадку ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотань осіб, які беруть участь у справі не перешкоджає подальшому провадженню у справі. Касаційне провадження по ній слід закрити як таке, що відкрите помилково. Розгляду підлягають лише вимоги про скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Стосовно правомірності частини мотивації відмови у відкритті апеляційного провадження суд касаційної інстанції виходить з наступного.

Зазначення в ухвалі від 28.07.2006р. про те, що КАС України (2747-15) не передбачена можливість застосування норм права, які регулюють строк звернення з адміністративним позовом, суперечить положенням ч. ч. 1, 2 ст. 99, ч. 1 ст. 100 КАС України.

Зважаючи на вказане, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом виключення зазначеного з її мотивувальної частини.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 225, 230, 231, 254 КАС України, –

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Закрити касаційне провадження у справі № А38/101 стосовно оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2006р.

3. Змінити ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2006р. у справі № А38/101, виключивши з її мотивувальної частини перше речення четвертого абзацу.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.