Про визнання протиправними та скасування рішень - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (на сьогодні - публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна»; далі - Товариство) до Запорізької митниці Державної митної служби України (на сьогодні - Запорізька митниця Міністерства доходів і зборів України; далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішень,

У грудні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії Митниці щодо відмови у прийнятті вантажних митних декларацій та митному оформленні товару за першим методом визначення митної вартості; визнати протиправними та скасувати рішення про визначення митної вартості товару від 13 та 15 жовтня 2010 року №№ 112000006/2010/001947/2, 112000006/2010/001999/1 відповідно (далі - спірні рішення) за шостим (резервним) методом.

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що на підтвердження заявленої ним митної вартості товару та згідно з умовами контракту надало всі необхідні документи відповідно до пунктів 7, 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), чим документально підтвердило заявлену ним вартість товару у зазначених вантажних митних деклараціях. Проте Митниця необґрунтовано застосувала шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Суди встановили, що 28 вересня та 8 жовтня 2010 року позивач за вантажними митними деклараціями №№ 112030000/2010/024309, 112030000/2010/025291 відповідно до митного оформлення заявив придбаний за контрактом від 11 лютого 2008 року № 0403083434 товар - електролітичні катоди нікелю нерізаного (специфікація від 6 вересня 2010 року № 113) та різаного 4х4 (специфікація від 24 вересня 2010 року № 114). У деклараціях позивач заявив митну вартість товару за ціною договору.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач надав митному органу контракт, специфікацію та додатки до нього, рахунок-фактуру, лист-пропозицію, сертифікати якості, лист з біржовим котируванням, накладну, декларацію митної вартості та інші документи.

Митний орган у зв'язку із сумнівами щодо заявленої митної вартості товару витребував додаткові документи, на що позивач повідомив про неможливість їх надання.

13 та 15 жовтня 2010 року Митниця ухвалила спірні рішення про визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 6 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2012 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував спірні рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 7 листопада 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог та ухвалив у цій частині нове - про відмову в задоволенні позову. У решті судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство зазначає, що в доданих до заяви ухвалах судукасаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній постанові, застосовано положеннястатті 266 Митного кодексу України (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК) та Порядку (1766-2006-п) .Просить постанову Вищого адміністративного суду України від 7 листопада 2013 року скасувати, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши наведені у заяві Товариства доводи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи цю справу до провадження, виходив із того, що в доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції від 31 жовтня, 6 листопада та 3 грудня 2013 року (справи №№ К/9991/28576/12, К/9991/43351/12, К/800/3606/13 відповідно) по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 265-273 МК та пункту 11 Порядку (1766-2006-п) .

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його ухвал, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що у Митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару. Товариство, на вимогу Митниці, не надало передбаченихПорядкомдодаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару чи можливості узгодження з Митницею цієї вартості, у зв'язку з чим митний орган правомірно визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом, обґрунтувавши у своєму рішенні неможливість застосування першого-п'ятого методів.

Водночас у наданій для порівняння ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року йдеться про те, що митний орган не довів, що позивач надав для митного оформлення товару недостатньо документів, або подав документи, які б викликали сумнів у достовірності інформації, яка в них міститься. Крім того, митний орган не обґрунтував неможливість послідовного застосування попередніх методів у їх послідовності.

В іншій справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій від 6 листопада 2013 року додано до заяви, цей суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів проведення між митним органом та декларантом необхідних консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару та неможливості застосування митницею, яка застосувала третій метод цього визначення, попередніх двох методів.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2013 року, копію якої також надано для порівняння, висновки суду касаційної інстанції ґрунтуються на тому, що подані позивачем митному органу документи доводять можливість визначення митної вартості товару за першим методом, а митниця, не погоджуючись з цим, не мотивувала своє рішення про застосування шостого (резервного) методу.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній постанові суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Товариства

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.