Про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП) до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій,

У лютому 2013 року ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати дії та вимогу управління ПФУ про сплату боргу від 6 лютого 2013 року № Ф-42 (далі - спірна вимога) неправомірними, скасувати спірну вимогу та зобов'язати управління ПФУ припинити нарахування єдиного соціального внеску ОСОБА_1 як особі, яка перебуває на пенсії за віком і пенсійний вік якій було зменшено, та, будучи фізичною особою-підприємцем, обрала спрощену систему оподаткування.

На обґрунтування позовних вимог ФОП послалася на те, що вона отримує пенсію за віком, яка призначена їй відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ (796-12) ), і, будучи фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування, а тому відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2464-VІ (2464-17) ) вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску. У зв'язку з чим вимога відповідача про сплату боргу є протиправною.

Суди встановили, що ФОП згідно зі свідоцтвом серії А № 505048 з 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування та відповідно до посвідчення серії В-1 № 603693 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і їй призначена з липня 2010 року пенсія за віком відповідно до Закону № 796-ХІІ (796-12) .

6 лютого 2013 року відповідач сформував спірну вимогу про заборгованість зі сплати ФОП єдиного внеску на суму 4793 грн 15 коп.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 25 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року, позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував спірну вимогу. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 грудня 2013 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви ухвалі судукасаційної інстанції від 28 листопада 2013 року (справа № К/800/32510/13) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положеннячастини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ.Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2013 року скасувати і прийняти нове судове рішення.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що у справі, копію судового рішення в якій додано до заяви, суд касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосував зазначені вище положення Закону № 2464-VІ (2464-17) .

Проте судове рішення, на яке у своїй заяві посилається управління ПФУ для підтвердження підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, Верховний Суд України постановою від 15 квітня 2014 року скасував і направив справу, в якій вона ухвалена, на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.