Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого, судді - Панченка О. Н.,

Суддів - Смоковича М.I.,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Штульмана I.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення в Овруцькому районі Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,

провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2006 року, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області, Управління праці та соціального захисту населення в Овруцькому районі Житомирської області з позовом про стягнення недоотриманих коштів.

В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що в порушення статей 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) відповідачі виплачують їй, як особі, яка постійно проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, грошову допомогу та додаткову пенсію у розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, внаслідок чого за 2002 - 2005 роки вона недоотримала 18169 гривень 62 копійки, з яких: компенсація в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування в сумі 2914 гривень, доплата за проживання на території радіоактивного забруднення в сумі 14570 гривень та додаткову пенсію в сумі 685 гривень 62 копійки.

Просила суд стягнути з відповідачів недоотримані нею кошти.

Ухвалами Овруцького районного суду Житомирської області від 5 вересня 2005 року та 23 листопада 2005 року до участі в розгляді справи притягнуто Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Обласний центр з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, як відповідачів.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 8 грудня 2005 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомоги Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації компенсацію в зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування в сумі 2914 гривень за період з липня 2002 року по червень 2005 року, з Управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області - доплату за проживання на території радіоактивного забруднення в сумі 14570 гривень та додаткову пенсію в сумі 685 гривень 62 копійки за цей же період. У задоволенні позовних вимог до решти позивачів відмовлено.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2006 року рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 8 грудня 2005 року скасовано та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Дана справа розглянута судом першої інстанції після набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) . Тобто справа вирішувалася не як адміністративна, і апеляційний суд повинен був переглянути рішення суду першої інстанції за тими нормами процесуального права, якими керувався суд першої інстанції при прийнятті рішення.

Перевіряючи законність рішення суду першої інстанції, постановленого за нормами Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , апеляційний суд, у порушення норм процесуального права, керувався положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд у порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 31 липня 2006 року скасувати.

Справу направити до Апеляційного суду Житомирської області на новий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .