Колегія суддів

Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Харченка В.В., суддів – Васильченко Н.В., Гончар Л.Я., Кравченко О.О., Чалого С.Я., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будгаз" на постанову Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2006 року у справі за позовом приватного підприємства "Пром-Сервіс" до Дрогобицької міської ради про спонукання до вчинення дій, -

Постановою Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2006 року було задоволено позовні вимоги приватного підприємства "Пром-Сервіс" до Дрогобицької міської ради про спонукання до вчинення дій, зобов’язано Дрогобицьку міську раду вилучити з користування ТзОВ "Буд газ" земельну ділянку, що знаходиться по вул. Стрийській, 104, в м. Дрогобичі, загальною площею 1147 кв.м., зобов’язано відповідача передати ПП "Пром-Сервіс" у користування земельну ділянку, що знаходиться по вул. Стрийській, 104, в м. Дрогобичі, загальною площею 1147 кв. м.

В основу зазначених судових рішень покладено посилання на те, що 20.07.2004р. позивач, відповідно до договору купівлі-продажу, придбав у Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області капітальну споруду (клуб) у м. Дрогобичі по вул. Стрийській, 104, яка розташована на зазначеній земельній ділянці.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями ТОВ "Будгаз" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2006 року скасувати, направивши справу на новий розгляд, обґрунтовуючи це тим, що в судовому засіданні суду першої інстанції приймав участь не уповноважений третьою. особою представник.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано послалися на норми статті 377 Цивільного кодексу України та пунктів 3, 4 статті 123 Земельного кодексу України, обґрунтовуючи наявність права позивача на отримання земельної ділянки в оренду.

Посилання скаржника на те, що в судових засіданнях суду першої інстанції брав участь неуповноважений представник третьої особи, як на підставу для скасування рішення колегією суддів не приймаються, як такі, що не ґрунтуються на нормах процесуального права.

Третю особу було повідомлено про дату, час та місце слухання справи (а.с. 49) в суді першої інстанції, копію заяви про уточнення позовних вимог було направлено за місцем реєстрації скаржника (а.с.46, 57).

Касаційна скарга не містить посилань на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будгаз" відхилити, постанову Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, і оскарженню не підлягає.