Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

Суддів: Бутенка В. I.,

Лиски Т. О. (доповідач),

Панченка О. I.,

Сороки М. О.,

Штульмана I. В.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Червоноградського міського центру зайнятості до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 270 грн. 47 коп. заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Червоноградський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до СПД ОСОБА_1 про стягнення 270 грн. 47 коп. заборгованості по сплаті внесків на випадок безробіття.

Постановою Господарського суду Львівської області від 30 березня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року постанова суду першої інстанції скасована та прийнята нова, якою позов задоволено. Стягнуто з СПД ОСОБА_1 на користь Червоноградського міського центру зайнятості 270,47 грн. несплачених внесків на випадок безробіття.

У касаційній скарзі на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року СПД ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваної постанови в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

В обгрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на те, що внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є загальнообов'язковим збором (платежем), а не якоюсь "формою резервування заробітної плати для забезпечення матеріальної підтримки й надання соціальних послуг у разі настання страхового випадку", а також відповідно до ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) платники фіксованого податку звільняються від сплати нарахувань на фонд оплати праці, збору на обов'язкове соціальне страхування.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вона прийнята відповідно до норм матеріального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Червоноградським міським центром зайнятості 16.11.2005 року проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.01.2003 року по 10.11.2005 року.

За результатами даної перевірки складено Акт № 172 правильності нарахування своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 16.11.2005 року.

Згідно з додатком до Акта перевірки (розрахунок заборгованості та пені за результатами перевірки), заборгованість СПД ОСОБА_1 щодо сплати внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття становить 270 грн. 47 коп., з яких 251 грн. 89 коп. - прострочена заборгованість, 18 грн. 58 коп. - нарахована пеня.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що аналіз положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) не дає підстав для віднесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ст. 67 Конституції України (254к/96-ВР) розмір податків і зборів, а також порядок їх сплати встановлюється законом. Таким загальним законом є Закон України "Про систему оподаткування" (1251-12) .

Статтею 1 даного Закону встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Перелік податків і зборів (обов'язкових платежів), наведений у ст. ст. 14, 15 даного Закону, є вичерпним. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено цим Законом, крім визначених Законом України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України" (1562-12) , сплаті не підлягають.

Пунктом 2 Розділу 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому посилання відповідача на положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) є безпідставними.

Крім того, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 року (77/97-ВР) встановлено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Страхові внески, зокрема, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) . Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені в систему оподаткування.

Частиною 2 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти фонду не включаються до складу Державного бюджету України ( п. 5 ст. 8 Закону).

З наведеного вбачається, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державними цільовим фондом, а є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України.

Включення Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) органів фондів державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, і зв'язку з чим вони не можуть вважатись податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) .

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що заборгованість відповідача щодо сплати внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в розмірі 270 грн. 47 коп. підтверджена документально, тому вимоги позивача є обгрунтованими і не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів ,-УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.. 237 КАС України (2747-15) .