Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Панченка О.Н.,

суддів: Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Смоковича М.I., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною щодо перерахунку та виплати недорахованої пенсії за минулий час, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Закарпатського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності неправомірною щодо перерахунку та виплати недорахованої пенсії за минулий час.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що він був звільнений з військової служби у червні 1996 року з призначенням пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) . Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, зокрема :

з 01 вересня 1999 року до 31 грудня 2002 року з урахуванням 40% надбавки посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14 липня 1999 року №847/99 (847/99) ;

з 01 жовтня 1996 року до 31 грудня 2004 року з урахуванням 33,3 % премії, передбаченої Указом Президента України № 923/96 від 04 жовтня 1996 року (923/96) та постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 року № 829 (829-2000-п) ;

з 01 січня 2003 року до 31 грудня 2004 року з урахуванням 100% надбавки, введеної Указом Президента України від 23 лютого 2003 року №173;

з 5 травня 2003 року з урахуванням надбавки за бездоганну безперервну службу в розмірі 70% грошового забезпечення .

Однак йому в цьому було відмовлено. Вважаючи відмову незаконною просив суд задовольнити позов.

Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 липня 2006 року позов задоволено.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2006 року постанову Мукачівського міськрайонного суду від 18 липня 2006 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2006 року.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (2262-12) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюється з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (393-92-п) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; окладу за військове або спеціальне звання; процентної надбавки за вислугу років; додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).

З наведених обставин слідує, що надбавки та інші виплати, відносяться до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримували їх під час проходження служби.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачеві призначено пенсію до введення в дію вказаних вище Указів Президента, а тому їх дія не розповсюджується на позивача.

Наведеним вище законодавством на час звільнення позивача також не було передбачено включення премії в розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії.

За таких обставин суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку про те, що перераховані надбавки та премії не підлягають включенню в розмір грошового забезпечення з метою перерахунку розміру пенсії позивачеві за вказаний у позовній заяві період.

Крім того, Закон України "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" (1769-15) №1769-УI, який набув чинності з 1 січня 2005 року, не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 року, задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене апеляційним судом правильно відмовлено в задоволенні позовної заяви.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 12 вересня 2006 року в цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.