200/174/23 Про визнання протиправною бездіяльність військової частини, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті в повному розмірі додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн на місяць, яка передбачена постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за відповідний період; зобов'язання військової частини нарахувати і виплатити особі додаткову винагороду, що передбачена Постановою КМУ у розмірі 100000,00 грн на місяць, за відповідний період з урахуванням раніше виплачених сум цієї винагороди - 14.06.2024 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26 вересня 2022 року по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуваючи на службі виконував бойові завдання на підставі бойових наказів (розпоряджень) та набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", однак збільшена додаткова винагорода йому протиправно не нараховувалася та не виплачувалася.

3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій представник позивача - адвокат Мандрик В.В. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

5. Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2024 року для розгляду справи №200/174/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Губська О.А., Мацедонська В.Е.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

8. Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 06 травня 2023 року № 12/1014 головний сержант ОСОБА_1 11 липня 2022 року вибув у службове відрядження на ділянку НОМЕР_2 прикордонного загону Південного регіонального управління відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 червня 2022 року № 106 (гриф).

9. З 25 листопада 2022 року по 29 листопада 2022 року перебував у відпустці відповідно до вхідної телеграми НОМЕР_2 прикордонного загону № Т12-1742 від 22 листопада 2022 року.

10. Розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № (гриф)/25-2075-Е військовослужбовця передислоковано з НОМЕР_2 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону, з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону. 08 січня 2023 року прибув зі службового відрядження до НОМЕР_4 прикордонного загону і приступив до виконання обов`язків 09 січня 2023 року, відповідно до наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 10 січня 2023 року № 7-ВВ.

11. За копією довідки військової частини НОМЕР_5 від 22 травня 2023 року № 5227 головний сержант ОСОБА_1, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області: з 27 вересня по 30 вересня 2022 року; з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 24 листопада 2022 року; з 01 грудня по 31 грудня 2022 року.

Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України № 165гриф від 16 вересня 2022 року.

12. Згідно архівної відомості з січня по грудень 2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова № 168). Щодо винагороди у розмірі 30 000 грн: у березні виплачено 29 550,69 грн, у квітні - 5 806,45 грн, упродовж травня - листопада - по 30 000 грн, у грудні - 54 000 грн. Додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн; у квітні виплачено 82 500 грн, у травні - 70 000 грн, у червні - 70 000 грн, у липні - 70 000 грн, у серпні - 24 838,71 грн.

13. Листом військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22 вих. за результатом розгляду звернення начальника НОМЕР_4 прикордонного загону повідомлено, що підрозділи Держприкордонслужби, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_5 не опрацьовувались. Копії відповідних рапортів про виплату додаткової винагороди були надіслані до відповідача.

14. Листом військової частини НОМЕР_5 від 28 грудня 2022 року № 22/5621-22-вих повідомлено, що позивач перебуває в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), проходить службу та виконує завдання відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року № 276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року № 1348/гриф (скасоване), від 25 жовтня 2022 року №1697/дск та продовжує здійснювати відповідні завдання по теперішній час, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15. Листом від 03 січня 2023 року № 14-42-23-вих у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив про те, що збільшена додаткова винагорода позивачу не нараховувалась у зв`язку з відсутністю підстав для здійснення такої виплати.

16. Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 у розмірі до 100 000 грн за період з 26 вересня по 31 грудня 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, позивач звернувся до суду із цим позовом.

IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на період дії воєнного стану додаткова винагорода військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, який перебуває безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів. При цьому виплата вказаної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця.

18. Підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1 охороняють ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області, а відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах. Отже, лише сам факт виконання позивачем бойових завдань не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 постанови №168.

19. За матеріалами справи позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області з: 27 вересня по 30 вересня 2022 року; з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 24 листопада 2022 року; з 01 грудня по 31 грудня 2022 року, що підтверджується копією довідки військової частини НОМЕР_6 від 22 травня 2023 року № 5227. При цьому докази направлення оригіналу такої довідки відповідачу в матеріалах справи відсутні.

20. За змістом листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29 листопада 2022 року вих. № 22/4820-22-Вих інформація, передбачена наказами Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, на адресу відповідача не направлялась.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У касаційній скарзі адвокат Мандрик В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, зазначає підставу касаційного оскарження пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та наголошує, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду, а саме:

1) абзац 1 пункту 1 постанови № 168, частини 1 та 2 розділу І Переліку № 309, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, внаслідок віднесення конкретних населених пунктів, районів чи областей (де військовослужбовець бере безпосередню участь у бойових діях чи забезпечує здійснення заходів із захисту Батьківщини) саме до територій "можливих", а не "активних" бойових дій протягом спірного періоду

2) пункт 2-1 постанови № 168, пункти 2, 3, 4, 5, 6 розділу IV Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 березня 2016 року № 188 (z0488-16) (далі - Інструкція № 188), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень такої Інструкції для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває);

3) пункт 2-1 Постанови № 168, пункти 2, 3, 4, 11 наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022року № 168" (далі - наказ № 392-АГ) та від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (далі - наказ № 628-АГ), в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв`язку із застосуванням положень Інструкції № 188 для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно пункту 2-1 постанови № 168, а саме: визначення вичерпного переліку документів, обов`язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди; порядку підготовки та обміну необхідними для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди документами між різними військовими частинами у разі, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).

22. Представник позивача вказує на те, що аналіз пункту 1 постанови № 168 свідчить про те, що для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України у розмірі 100 000 грн достатньо встановлення наступних обставин: період дії воєнного стану; статус військовослужбовця; безпосередня участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії; перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Водночас для виплати цієї додаткової грошової винагороди не є обов`язковою лише безпосередня участь у бойових діях, оскільки положення пункту 1 постанови № 168 передбачають також здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, як підставу для такої виплати.

23. Наголошує, що застосування до спірних правовідносин Інструкції № 188 свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, оскільки ця Інструкція не прийнята на виконання положень постанови № 168.

24. Водночас судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень не було взято до уваги те, що згідно з Переліком № 309 "території можливих бойових дій" та "території активних бойових дій" відносяться до спільної категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

25. Також представник позивача акцентує увагу на тому, що ненарахування та невиплата додаткової винагороди з підстав, на які послалися суди попередніх інстанцій, є порушенням фундаментальних, конституційних принципів, якими встановлено, що права особи та їх об`єм визначаються виключно на підставі законів. При цьому проблеми, які виникають в процесі створення та обміну інформацією про участь військовослужбовця у бойових діях тощо, не можуть мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а саме впливати на його законні права. Більше того, з огляду на покладення обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності на відповідача (суб`єкта владних повноважень), враховуючи також стандарти доказування в адміністративному судочинстві (перевагу доказів фізичної особи, баланс ймовірності доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність), саме надані позивачем докази (довідка, видана командиром військової частини НОМЕР_7, якою було підтверджено участь в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території Чернігівської області) є належними та достатніми у співвідношенні з доказами відповідача (яким було надано лише докази проходження позивачем служби та протягом спірного періоду перебування у відрядженні у військовій частині НОМЕР_5 ) та мають перевагу по їх значенню, адже жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог відповідачем надано не було.

26. Відповідач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), вважає за необхідне зазначити таке.

28. Частиною другою статті 2 Закону України "Про державний кордон" від 04 листопада 1991 року № 1777-XII передбачено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

29. Прикордонний загін є органом охорони державного кордону, призначений для охорони визначеної ділянки державного кордону, а також здійснення інших повноважень, передбачених законодавством України.

30. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 03 квітня 2003 року № 661-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державну прикордонну службу України.

31. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

32. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

33. Згідно зі статтею 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

34. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

35. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (стаття 1-2 Закону № 2011-XII (2011-12) ).

36. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

37. За приписами частини другої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

38. Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування ЗСУ, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

39. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та №69/2022 Кабінет Міністрів України постановою від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану" серед іншого передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.

40. Відповідно до пункту 1 постанови №168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року №793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

41. Таким чином, Кабінет Міністрів України установив військовослужбовцям, в тому числі Державної прикордонної служби, додаткову винагороду в розмірі до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

42. Водночас реалізація зазначених приписів постанови № 168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року № 558 (z0854-18) , не врегульовувала цих питань.

43. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" (застосовується з 24 лютого 2022 року) постанову № 168 доповнено пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

44. На виконання пункту 2-1 постанови № 168 Адміністрацією Держприкордонслужби видано наказ № 392-АГ, уведений в дію з 01 серпня 2022 року, який діяв до набрання чинності 01 грудня 2022 року наказу № 628-АГ.

45. Саме даними наказами на виконання положень постанови № 168 визначено і порядок, і умови виплати відповідної винагороди, в тому числі визначено вичерпний перелік документів, необхідних для її нарахування та виплати.

46. У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:

(1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

(2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

(3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

(4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

(5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

(6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об`єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об`єктам під час вогневого ураження;

(7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

(8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

47. Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

(1) бойового наказу (бойового розпорядження);

(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад;

(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

48. Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

49. Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

50. У довідках, передбачених цим пунктом, обов`язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

51. Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

52. Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

53. Пунктом 11 наказу № 392-АГ визначено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України.

54. Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу.

55. Згідно з пунктом 12 наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

56. До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 000 грн на місяць, в обов`язком порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

57. Аналогічного змісту положення містяться і в наказі № 628-АГ, який дещо змінив перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови № 168, проте залишився незмінним перелік документів для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців, у тому числі відряджених, у таких бойових діях або заходах.

58. Так, згідно з пунктом 3 наказу № 628-АГ документами, що підтверджують безпосередньою участь військовослужбовців у бойових діях або заходах, є:

1) бойовий наказ (бойове розпорядження);

2) журнал бойових дій (службово-бойових дій, вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал), журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад чи копії або витяги з них;

3) рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (групи, загону, екіпажу) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військового звання, прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях або заходах.

59. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що виплата спірної винагороди військовослужбовцю, який перебуває у відрядженні, здійснюється за наказом начальника органу Держприкордонслужби за місцем служби такого військовослужбовця, за умови направлення відповідної довідки органом Держприкордонслужби, до якого відряджений військовослужбовець, однак, матеріали справи не містять доказів направлення оригіналу такої довідки відповідачу, що свідчить про відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

60. Відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання (пункти другий і третій аргументів касаційної скарги), колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказів Адміністрації Держприкордонслужби № 392-АГ та № 628-АГ, а також Інструкції № 188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою № 168.

61. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що у спірний період виключно зазначені накази Адміністрації Держприкордонслужби (незважаючи на те, що вони не пройшли державну реєстрацію в Мін`юсті у встановленому порядку) визначали механізм реалізації постанови №168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби під час дії воєнного стану, адже наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 "Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/39252) набрав чинності з дня його офіційного опублікування та застосовувався з 01 лютого 2023 року, тобто не підлягав ретроспективному застосуванню до спірних правовідносин.

62. У свою чергу Інструкція № 188 прийнята на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 2016 року № 18 "Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських" (18-2016-п) , що передбачала виплату військовослужбовцям винагороди в порядку і розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів, за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду.

63. Стосовно пункту першого аргументів касаційної скарги колегія суддів зауважує, що у період з 01 вересня до 31 грудня 2022 року Чернігівська область входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій на підставі наказів Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" № 262 від 01 жовтня 2022 року, № 282 від 01 листопада 2022 року, № 311 від 02 грудня 2022 року, № 1 від 02 січня 2023 року. Разом з тим є правомірною позиція судів попередніх інстанцій, що сам по собі факт віднесення Чернігівської області до районів активних бойових дій не свідчить про наявність у особи права на отримання додаткової винагороди у її збільшеному розмірі.

64. Наведене спростовує указані доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та необхідність формування Верховним Судом висновків щодо їхнього застосування у контексті визначених представником позивача питань.

65. Слід зауважити, що відповідно до відомостей архівної довідки у період з квітня по серпень 2022 року позивач отримав додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн розмірі у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі у таких діях/заходах.

66. Позивач наполягає на тому, що він має право отримати спірну винагороду у збільшеному розмірі також за період з 26 вересня по 31 грудня 2022 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні у НОМЕР_3 прикордонному загоні брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що власне і підтверджується довідкою від 22 травня 2023 року № 5227.

67. Надаючи оцінку висновкам судів попередніх інстанції щодо відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, Верховний Суд виходить з того, що такий висновок судів є передчасним, адже ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

68. З установлених судами обставин випливає, що розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № (гриф)/25-2075-Е позивача передислоковано з НОМЕР_2 прикордонного загону на ділянку НОМЕР_3 прикордонного загону, з 26 вересня 2022 року по 08 січня 2023 року він перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_3 прикордонного загону. Листом військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 29 листопада 2022 року № 22/4820-22 вих. за результатами розгляду звернення начальника НОМЕР_4 прикордонного загону повідомлено, що підрозділи Держприкордонслужби, які знаходяться в межах Чернігівської та Сумської областей, не виконують бойові завдання на лінії зіткнення, у зв`язку з чим довідки про військовослужбовців військової частини НОМЕР_1, які брали участь у бойових діях або заходах за вересень та жовтень 2022 року у складі військової частини НОМЕР_5 не опрацьовувались. Копії відповідних рапортів про виплату додаткової винагороди були надіслані до відповідача. Листом військової частини НОМЕР_5 від 28 грудня 2022 року № 22/5621-22-вих, в свою чергу, повідомлено, що позивач перебуває в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_5 ), проходить службу та виконує завдання відповідно до бойових розпоряджень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19 вересня 2022 року № 276/гриф (скасоване), від 25 вересня 2022 року № 1348/гриф (скасоване), від 25 жовтня 2022 року № 1697/дск та продовжує здійснювати відповідні завдання по теперішній час, перебуваючи в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 .

69. За копією довідки військової частини НОМЕР_5 від 22 травня 2023 року № 5227 головний сержант ОСОБА_1, який проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1, приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області: з 27 вересня по 30 вересня 2022 року; з 01 жовтня по 31 жовтня 2022 року; з 01 листопада по 24 листопада 2022 року; з 01 грудня по 31 грудня 2022 року.

Підстава видачі довідки: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16 вересня 2022 року № 165гриф.

70. Разом з тим суди попередніх інстанцій оцінили наявні у цій справі докази без урахування їхнього взаємозв`язку в сукупності, як того вимагають приписи статті 90 КАС України.

71. Так, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою питання чи складався визначений пунктом 4 наказу № 392-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу № 628-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності (пункт 78 постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/334/23).

72. Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки довідці військової частини НОМЕР_5 від 22 травня 2023 року № 5227, обмежившись посиланням на відсутність такої у відповідача, в той час, коли порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду (пункт 48 постанови Верховного Суду від 21 березня 2024 року у справі № 560/3159/23 та пункт 81 постанови Верховного Суду від 23 травня 2024 року у справі № 360/334/23).

73. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції за клопотанням представника позивача ухвалою від 19 квітня 2023 року витребував у військової частини НОМЕР_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ): докази (витяги з наказів, довідки тощо) безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, з 26 вересня 2022 року.

74. Проте військова частина НОМЕР_5 не виконала вимоги такої ухвали, а суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у матеріалах справи допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, тим самим ухилившись від оцінки наявної у справі довідки військової частини НОМЕР_5 від 22 травня 2023 року № 5227.

75. Указаним обставинам не надано оцінки і судом апеляційної інстанції.

76. Разом з тим за правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець.

77. Слід також зазначити, що військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою про залучення у якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_5 ) з метою повного, об`єктивного і офіційного з`ясування обставин справи. Проте ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2023 року у залученні до участі у справі у якості третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_5 ) відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю заявленого клопотання.

78. У той же час питання залучення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_5 ) до участі у справі як другого відповідача допомогло б у з`ясуванні обставин проходження позивачем служби у цій військовій частині, отриманні доказів його безпосередньої участі у бойових діях або заходах.

79. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування необхідних доказів.

80. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їхніх висновків в цілому по суті спору.

81. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

82. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, судові рішення слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

83. Під час нового розгляду справи судам необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.