Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. – головуючий,

Гуріна М.І.,

Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Замезі Ю.І.,

з участю представників ЗАТ "Теплоенергія" Козиряцького Є.І. та Біляченко О.В., представника ЗАТ "Капітал-Т" Козиряцького Є.І., представника Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя Краснокутського В.В., представника прокуратури Кудімова Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року в справі за позовом прокурора Хортицького району міста Запоріжжя в інтересах Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя до закритого акціонерного товариства "Теплоенергія", закритого акціонерного товариства "Капітал-Т" про визнання угоди недійсною,

У березні 2006 року прокурор Хортицького району міста Запоріжжя в інтересах Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом.

Просив на підставі статті 49 Цивільного кодексу УРСР визнати недійсним договір купівлі-продажу від 15 січня 2002 року №5, укладений між ЗАТ "Теплоенергія" та ЗАТ "Капітал-Т", посилаючись на те, що його укладено з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Просив стягнути на користь держави предмет договору – будівлю столярної майстерні, інвентарний номер 8100007.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2006 року позов задоволено, договір від 15 січня 2002 року №5 визнано недійсним, стягнуто з ЗАТ "Капітал-Т" у доход державного бюджету об’єкт нерухомості – будівлю столярної майстерні, інвентарний номер 8100007, що розташована по вул. Задніпровській, 5 у місті Запоріжжі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано, новим рішенням визнано недійсним договір від 15 січня 2002 року №5, стягнуто з ЗАТ "Капітал-Т" у доход державного бюджету об’єкт нерухомості – будівлю столярної майстерні, інвентарний номер 8100007, що розташована по вул. Задніпровській, 5 у місті Запоріжжі, та вартість об’єкту купівлі-продажу за договором в сумі 4722, 01 грн.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ЗАТ "Теплоенергія" просить скасувати судове рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 січня 2002 року ЗАТ "Теплоенергія" (продавець) та ЗАТ "Капітал-Т" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5, згідно з яким продавець зобов’язався передати у власність покупця об’єкт нерухомості – будівлю столярної майстерні, інвентарний номер 8100007, що розташована по вул. Задніпровській, 5 у місті Запоріжжі, а покупець - оплатити його вартість. Балансова вартість об’єкту становила 3026,93 грн., продаж здійснюється за суму 4722,01 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

30 січня 2002 року сторони за угодою підписали акт прийому-передачі.

На день укладання договору ЗАТ "Капітал-Т" не було зареєстровано в установленому законом порядку. Реєстрація товариства відбулася 29 січня 2002 року в Хортицькій районній адміністрації міста Запоріжжя з внесенням до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. 05 лютого 2002 року товариством отримано дозвіл на виготовлення печатки та печатку в дозвільній системі ЗДУ УМВС України в Запорізькій області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24 квітня 2002 року у справі за позовом ЗАТ "Теплоенергія" до ОГИС Хортицького РУЮ про виключення майна з акту опису та арешту від 31 січня 2002 року, зокрема, спірний об’єкт нерухомості - столярну майстерню виключено зі складу описаного та арештованого майна. Рішення приймалось з урахуванням договору купівлі-продажу столярної майстерні від 15 січня 2002 року №5.

Вироком Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 16 травня 2005 року, який набрав законної сили 01 червня 2005 року, генерального директора ЗАТ "Теплоенергія" Бланка Е.В. та Вагіса В.Я., який виконував адміністративно-розпорядчі функції у ЗАТ "Капітал-Т", визнано винними у здійсненні злочинів, передбачених, зокрема, частиною 2 статті 366 (службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки), частиною 2 статті 364 зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) Кримінального кодексу України (2341-14) .

Вироком встановлено, що вказані службові особи при складанні підробних документів (договорів) внесли завідомо неправдиві відомості про час їх складання - 15 січня 2002 року, які не відповідають дійсності, скріпивши договори відтисками печаток ЗАТ "Капітал-Т" та ЗАТ "Теплоенергія" та своїми підписами".

Вирішуючи спір суди попередніх інстанцій виходили з того, що договір купівлі-продажу, суперечить інтересами держави і суспільства. Предмет договору підлягає стягненню в доход держави.

При цьому суд апеляційної інстанції суд з урахування вимог статті 49 Цивільного кодексу Української РСР стягнув з ЗАТ "Капітал-Т" у доход держави об’єкт нерухомості - будівлю столярної майстерні, інвентарний номер 8100007, що розташована по вул. Задніпровській, 5 у місті Запоріжжі, та її вартість за договором в сумі 4722, 01 грн.

Відповідно до статті 49 Цивільного кодексу Української РСР, яка була чинною на час укладання договору, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

1 січня 2004 року згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність і суди попередніх інстанцій на час розгляду даної справи не мали правових підстав для застосування статті 49 Цивільного кодексу УРСР.

Чинним Цивільним кодексом України (435-15) не передбачено таких публічно-правових наслідків укладення недійсної угоди, встановлених статтею 49 Цивільного кодексу УРСР, а також відповідальності (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції – стягнення в дохід держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України кодекс має зворотну дію в часі у випадках, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність особи.

Отже, застосування судом першої інстанції при вирішенні спору публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент укладення угоди, але положення якого відсутні у Цивільному кодексі України (435-15) на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Теплоенергія" задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 17 травня 2006 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року скасувати.

Позов прокурора Хортицького району міста Запоріжжя в інтересах Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя до закритого акціонерного товариства "Теплоенергія", закритого акціонерного товариства "Капітал-Т" задовольнити частково.

Визнати недійсним договір від 15 січня 2002 року №5, укладений між ЗАТ "Теплоенергія" та ЗАТ "Капітал-Т".

В задоволенні решти вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня їх відкриття.