420/9472/23 Про визнання незаконним та скасування наказу командира військової частини в частині увільнення особи від займаної посади, зарахування в розпорядження командира іншої військової частини та зняття з усіх видів забезпечення; зобов'язання командування військової частини нарахувати та виплатити особі грошове забезпечення та всі інші виплати за відповідний період згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України - 13.06.2024 Прийняття

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1, військової частини НОМЕР_2, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення та всі інші виплати, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (головуючий суддя Бойко О.Я.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Вербицька Н.В., судді Осіпов Ю.В., Скрипченко В.О.)

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07 травня 2022 року № 15-PC в частині увільнення від займаної посади і зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 07 травня 2022 року штаб-сержанта ОСОБА_1, начальника відділення фельд`єгерського поштового зв`язку - начальника обмінного пункту Військової частини НОМЕР_3 ;

1.2. визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 травня 2022 року № 94 в частині увільнення від займаної посади, зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 07 травня 2022 року та зняття з усіх видів забезпечення з 07 травня 2022 року штаб-сержанта ОСОБА_1, начальника відділення фельд`єгерського поштового зв`язку - начальника обмінного пункту Військової частини НОМЕР_3 ;

1.3. зобов`язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та всі інші виплати за період з 07 травня 2022 року по 10 серпня 2022 року згідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 (z0745-18) року.

1.4. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи в м.Херсоні під окупацією, весь час продовжувала сумлінно нести військову службу на користь Батьківщини, однак з травня 2022 року їй припинили виплачувати грошове забезпечення та інші виплати, передбачені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 (z0745-18) . З 07.05.2022 року по 10.08.2022 року вона не отримувала грошове забезпечення, оскільки відповідно до наказів відповідачів була увільнена від займаної посади і зарахована у розпорядження командира з підстав нібито порушення нею підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ. Позивачка вважає, що нею не порушувалось Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, а тому накази військової частини від 07.05.2022 № 15-РС та від 28.05.2022 № 94 вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача були обґрунтовані підстави винести спірні накази про увільнення з займаної посади, виведення в розпорядження та припинення виплат грошового забезпечення у період з 07.05.2022 по 10.08.2022, у зв`язку із відсутністю позивача за місцем дислокації військової частини.

ІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов повністю.

3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Заявник зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, а саме підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (1153/2008) та пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких інших особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (z0745-18) .

4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову частково, просив ці судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач проходила військову службу на посаді начальника відділення фельд`єгерського-поштового зв`язку начальника обмінного пункту військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 .

6. Рапортом від 04.05.2022 до начальника відділу зв`язку та інформаційних систем штабу ВЧ НОМЕР_2, командир військової частини НОМЕР_3 надав клопотання про виведення в розпорядження особовий склад військової частини НОМЕР_3 в кількості 4 (чотирьох осіб), який залишився на окупованій території та не виконує свої службові обов`язки, у тому числі позивач. Вказані військовослужбовці під різним приводом не бажають виїжджати з окупованої території. Командир особисто пропонував 14.04.2022 свій автомобіль для виходу, але отримав відмову у зв`язку з небажанням виходу.

7. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 7 травня 2022 року № 15-РС, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовців, які були відсутні понад десять діб, у зв`язку з невиходом у визначені райони дислокації військової частини та потраплянням в оточення, увільнено від займаних посад і зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 7 травня 2022 року, в тому числі позивачку.

8. Рапортом від 28.05.2022 до командира Військової частини НОМЕР_1 командир військової частини НОМЕР_3 просив відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 15-РС від 7 травня 2022 року зняти з усіх видів забезпечення військовослужбовців, в тому числі позивачку.

9. Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2022 року № 94 відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України осіб рядового та сержантського складу увільнено від займаних посад, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення з 7 травня 2022 року, у тому числі позивачку.

10. Відповідно до витягу з наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 червня 2022 року № 194-РС відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України нижчепойменованих військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України увільнено від займаних посад і призначено в штаб - сержанта ОСОБА_1, начальника відділення фельд`єгерсько-поштового зв`язку - начальника обмінного пункту військової частини НОМЕР_3, старшим оператором відділення спеціальних операцій групи спеціальних операцій роти спеціальних операцій загону спеціальних операцій Військової частини НОМЕР_4, ВОС- 107923Ф.

11. Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.08.2022 року № 170, позивачку, призначену наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.06.2022 № 194-РС на посаду старшого оператора відділення № 2 групи спеціального призначення №3 роти спеціального призначення №1 загону спеціальних операцій №10 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5, ВОС - 107920Ф/040, яка прибула із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), з 10.08.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається такою, що 10.08.2022 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено 8 тарифний розряд у розмірі 3080 гривень на місяць, шпк "Сержант". Наказано виплачувати щомісячну премію у розмірі 130% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальну надбавку військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 50% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб.

12. Не погодившись з такими наказами командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 7 травня 2022 року № 15-РС та командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.05.2022 року № 94 та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

13. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

15. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

16. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

17. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

18. Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 року (1153/2008) затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

19. Підпунктом 14 пункту 116 Положення № 1153/2008 встановлено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

20. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (551-14) (далі - Дисциплінарний статут).

21. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

22. Згідно із ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

23. Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

24. Статтею 48 цього ж Статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: в) сувора догана; ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

25. Статтею 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

26. Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 21.11.2017 №608 а саме: службове розслідування може призначатися у певних випадках.

27. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

28. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 (z0745-18) (далі - Порядок № 260).

29. Згідно з п.15 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

VI. Позиція Верховного Суду

30. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

33. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.

34. Предметом оскарження у цій справі є наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07 травня 2022 року № 15-PC в частині увільнення позивача від займаної посади і зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 07 травня 2022 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28 травня 2022 року № 94 в частині увільнення від займаної посади, зарахування в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 07 травня 2022 року та зняття з усіх видів забезпечення з 07 травня 2022 року.

35. Ці накази оскаржуються позивачем з тих підстав, що нею не порушувалось Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.

36. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

37. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач проходила військову службу на посаді начальника відділення фельд`єгерського-поштового зв`язку начальника обмінного пункту військової частини НОМЕР_3 у АДРЕСА_1 .

38. Рапортом від 04.05.2022 до начальника відділу зв`язку та інформаційних систем штабу ВЧ НОМЕР_2, командир військової частини НОМЕР_3 надав клопотання про виведення в розпорядження особовий склад військової частини НОМЕР_3 в кількості 4 (чотирьох осіб), який залишився на окупованій території та не виконує свої службові обов`язки, у тому числі позивач. Вказані військовослужбовці під різним приводом не бажають виїжджати з окупованої території. Командир особисто пропонував 14.04.2022 свій автомобіль для виходу, але отримав відмову у зв`язку з небажанням виходу.

39. У зв`язку з невиходом у визначені райони дислокації військової частини та потраплянням в оточення наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 7 травня 2022 року № 15-РС, відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивач як військовослужбовець, яка була відсутня понад десять діб, увільнено від займаної посади і зарахована в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 7 травня 2022 року.

40. Крім цього, на підставі рапорту від 28.05.2022 до командира Військової частини НОМЕР_1, яким командир військової частини НОМЕР_3 просив відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) № 15-РС від 7 травня 222 року зняти з усіх видів забезпечення, командир Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) прийняв наказ від 28.05.2022 року № 94, яким відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивачку увільнено від займаних посад, зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення з 7 травня 2022 року.

41. Також наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23 червня 2022 року № 194-РС відповідно до пунктів 82 та 257 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України увільнено від займаної посади і призначено в штаб сержанта ОСОБА_1, начальника відділення фельд`єгерсько-поштового зв`язку - начальника обмінного пункту військової частини НОМЕР_3, старшим оператором відділення спеціальних операцій групи спеціальних операцій роти спеціальних операцій загону спеціальних операцій Військової частини НОМЕР_4, ВОС- 107923Ф.

42. Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 10.08.2022 року № 170, позивачку, призначену наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 23.06.2022 № 194-РС на посаду старшого оператора відділення № 2 групи спеціального призначення №3 роти спеціального призначення № НОМЕР_6 загону спеціальних операцій №10 військової частини НОМЕР_4 військової частини НОМЕР_5, ВОС - 107920Ф/040, яка прибула із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), з 10.08.2022 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вважається такою, що 10.08.2022 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків за посадою. Встановлено 8 тарифний розряд у розмірі 3080,00 грн на місяць, шпк "Сержант". Наказано виплачувати щомісячну премію у розмірі 130% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням, вислуги років з урахуванням коефіцієнту збільшення 1,35 та спеціальну надбавку військовослужбовцям Сил спеціальних операцій Збройних Сил України в розмірі 50% п`ятикратного прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб.

43. Отже, головним питанням у цьому спорі є те чи були у позивача правові підстави для прийняття оспорюваних наказів.

44. Перевіряючи правильність висновків судів першої інстанції щодо вказаного Верховний Суд бере до уваги таке.

45. Підпунктом 14 пункту 116 Положення №1153/2008 встановлено, що зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

46. Суди попередніх інстанцій встановили, що саме зазначений пункт Положення зазначено відповідачем як підставую для прийняття оскаржуваних наказів.

47. Також суди встановили, що невихід позивача з окупованої території міста Херсону станом на 07 травня 2022 року нею не заперечується.

48. Отже, позивач понад десять діб була відсутня у визначеному районі розташування військової частини на підконтрольній Україні території.

49. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

50. Отже, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

51. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом від 28.05.2022 року № 94 штаб сержанта ОСОБА_1 з 7 травня 2022 року знято з усіх видів забезпечення, а наказом Міноборони України від 23.06.2022 року № 194-РМ призначено на нижчу посаду шпк "сержант" на "молодший сержант".

52. Враховуючи, що факт відсутності позивача за новим місцем дислокації військової частини не потребував додаткового доказування, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у спірних правовідносинах необхідності для проведення службового розслідування задля уточнення причин відсутності позивача.

53. За цих обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача правових підстав для прийняття наказу командиром військової частини НОМЕР_2 від 07 травня 2022 року № 15-PC.

54. Щодо зняття позивача з 07 травня 2022 року з усіх видів забезпечення Верховний Суд зазначає таке.

55. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. № 260 (z0745-18) (далі - Порядок № 260).

56. Згідно з п.15 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

57. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач з 24 лютого 2022 року не вийшла з окупованої території у визначені райони дислокації військової частини НОМЕР_3 та була відсутня за місцем служби, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що дії військової частини щодо призупинення виплати грошового забезпечення відповідають приписам Порядку № 260.

58. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

59. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті справи, а тому не приймаються Судом як належні.

60. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

61. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до нормам матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

63. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.