Про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації декларацій - Текст документа

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Полтавської міської ради (далі - Рада) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області (далі - Інспекція), треті особи: будівельно-споживче товариство «Проектбудмонтаж», управління з питань містобудування та архітектури виконавчого комітету Ради, приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (далі - Товариство), про визнання дій неправомірними та скасування реєстрації декларацій,

У листопаді 2012 року Рада звернулася до суду з позовом, у якому просила:

1) визнати протиправними дії Інспекції щодо реєстрації декларації Товариства від 16 травня 2012 року за № ПТ 08212075729 про початок виконання будівельних робіт по будівництву базової станції стільникового зв'язку, яка розташована за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119а;

2) скасувати реєстрацію декларації від 16 травня 2012 року за № ПТ 08212075729;

3) визнати протиправними дії Інспекції щодо реєстрації декларації Товариства від 13 серпня 2012 року за № ПТ 14212139550 про готовність до експлуатації об'єкта (базової станції стільникового зв'язку), розташованого за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119а;

4) скасувати реєстрацію декларації від 13 серпня 2012 року за № ПТ 14212139550.

Позовні вимоги мотивувала тим, що подані Товариством до Інспекції декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації оформлені з порушенням установлених законодавством вимог, зокрема пункту 20 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 7 липня 2011 року № 109 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 липня 2011 року за № 913/19651 (z0913-11) ; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Перелік), оскільки замовник будівництва - Товариство- не зверталось до органа містобудування та архітектури для отримання архітектурно-планувальних вимог з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови для розміщення базової станції стільникового зв'язку. Крім того, Управління не надавало Товариству висновки щодо відповідності розміщення базової станції стільникового зв'язку архітектурно-планувальним вимогам з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови.

Таким чином, на думку позивача, дії Інспекції щодо реєстрації вищезазначених декларацій є неправомірними, а сама реєстрація цих декларацій підлягає скасуванню.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27 листопада 2012 року позовні вимоги Ради задовольнив частково: скасував реєстрацію декларацій від 16 травня та 13 серпня 2012 року (№№ ПТ 08212075729; ПТ 14212139550 відповідно). В іншій частині позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування реєстрації декларацій, суд першої інстанції виходив із того, що останні подані замовником будівництва без дотримання вимог законодавства, а саме без обов'язкового погодження відповідності об'єкта будівництва - базової станції стільникового зв'язку, яка розташована за адресою: м. Полтава вул. Пушкіна, 119а, -архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури, з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови, а також за відсутності документа про право користування земельною ділянкою.

Стосовно позовних вимог про визнання дій Інспекції щодо реєстрації спірних декларацій неправомірними цей суд зазначив, що вони задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки для позивача створює саме реєстрація цих декларацій, яка скасовується судом.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 березня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову. Ухвалив у цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині - залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідач, здійснюючи реєстрацію спірних декларацій, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (3038-17) «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI (3038-17) ), з дотриманням вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 жовтня 2013 року постанову суду апеляційної інстанції скасував, залишив у силі постанову суду першої інстанції.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 1 жовтня 2013 року, Товариство звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд цієї ухвали з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 20 Переліку (z0913-11) , що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 травня та 7 серпня 2013 року (справи № К/800/6031/13, К/800/8357/13; № К/800/15704/13 відповідно), які, на думку Товариства, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 22 січня 2014 року Вищий адміністративнийсуд України допустивцю справудо провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

У справі, що розглядається, спір виник відносно законності дій відповідача щодо реєстрації спірних декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатаціїу зв'язку з відсутністю у Товариства обов'язкового погодження відповідності об'єкта будівництва - базової станції стільникового зв'язку- архітектурно-планувальним вимогам, що визначаються органом містобудування та архітектури, з урахуванням червоних та інших ліній регулювання забудови та відсутністю документа, який відповідно до вимог чинного законодавства посвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розташоване орендоване нежитлове приміщення з покрівлею для розміщення телекомунікаційного обладнання базової станції стільникового зв'язку. Застосовуючи до спірних правовідносин пункт 20 Переліку (z0913-11) , суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки оскаржувані декларації подані замовником будівництва без дотримання вимог законодавства.

У справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додані до заяви для порівняння, спір виник відносно законності дій відповідача щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт (нове будівництво базової станції стільникового зв'язку) на орендованій за договором оренди частині даху будівлі. Застосовуючи до спірних правовідносин пункт 20 Переліку (z0913-11) , суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки, реєструючи декларації про початок виконання будівельних робіт, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що правовідносини, які виникли між сторонами у спорах, рішення в яких додані до заяви, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається, оскільки ці рішення ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами.