Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp01/274-1 ) (sp01/274-1)
.
До Арбітражного суду міста Києва була подана позовна заява ТОВ
"ХХХ" про визнання недійсними рішень N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. та N
ХХХХ4 від ХХ.03.99 p., винесених Дежавною Податковою Інспекцією
(ДПІ) Р-го району міста Києва.
Суть спору:
ХХ березня 1999 р. на підставі наказу N 139 від 25 03.98 року "Про
посилення контролю за проведенням встановленого порядку
відшкодування податку на додану вартість" ( v0139225-98 ) (v0139225-98)
ДПІ Р-го
р-ну м. Києва здійснила тематичну перевірку ТОВ "ХХХ" по питанню
взаєморозрахунків з ТОВ "YYY" ППКФ "ZZZ" та ПП "RRR" За
результатами перевірки було складено Акт від ХХ.03.99 N ХХХХ0.
На підставі вказаного Акту Заступником начальника ДПІ прийняті два
рішення: перше - N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування, яким донараховане до бюджету податок на додану
вартість у розмірі 2450 грн. 48 коп., друге - N ХХХХ4 про
стягнення фінансових санкцій у розмірі 1700 грн., як штраф за
несвоєчасне повідомлення про відкриття рахунку в банківській
установі.
В акті перевірки від ХХ.03.99 N ХХХХ0 ДПІ Р-го р-ну м. Києва
встановлено, що позивачем на дату складання акту відкритий
мультивалютний поточний рахунок в російських рублях, українській
гривні та доларах США в АППБ "SSS" ХХ.01.98 p., ХХ.01.98 р. та
ХХ.03.95 р. відповідно.
Повідомлення про відкриття розрахункового рахунку N ХХ44 в АППБ
"SSS" відсутнє, що вважає ДПІ Р-го району м. Києва, не відповідає
вимогам чинного законодавства.
Суд, розглянувши в засіданні матеріали справи та заслухавши
пояснення представників сторін, встановив наступне, -
Згідно п. 7.4.1 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітнього періоду складається із сум податків, сплачених платником
податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу). Пункт 7.5 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнає датою виникнення права платника податку на податковий
кредит дату здійснення першої з наступних подій:
а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг);
б) дата отримання податкової накладної.
Поряд із тим в п. 7.4.5 вищезгаданого Закону України ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зазначається, що не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними. Таким чином Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає лище один випадок не включення до
складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність
податкової накладної.
На момент перевірки позивач надав відповідачу всі необхідні
документи (контракти, накладні, платіжні доручення, податкові
накладні), що підтверджується актом перевірки відповідача та не
оспорювались представником відповідана в судовому засіданні.
Як вбачалось із акту перевірки відповідача на день заповнення
податкової накладної ТОВ "YYY", ППКФ "ZZZ" та ПП "RRR" були
зареєстровані як платники податку на додану вартість.
Посилання відповідача на п. 5 "Порядку заповнення податкової
накладної" ( z0250-97 ) (z0250-97)
безпідставним, оскільки, Законом України
від 25 06 91 N 1251-12 "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
для
платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) ( 1251-12 ) (1251-12)
та
не надано права (ст. 10) ( 1251-12 ) (1251-12)
вимагати від іншого платника
податку будь-яких відомостей. Закон України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає обов'язку або права одного
платника податку контролювати показники податкової звітності по
податку на додану вартість іншого платника податку.
Під час судового засідання Суд встановив: по рішенню N ХХХХ6 від
ХХ.03.99 р. - висновки, зроблені ДПІ в акті перевірки, не
відповідають вимогам чинного законодавства.
По рішенню від ХХ.03.99 N ХХХХ4 про застосування фінансових
санкцій за несвоєчасне повідомлення органів ДПІ про відкриття
рахунків в банківських установах, Суд встановив: - висновки,
зробленні ДПІ у акті перевірки, також не відповідають вимогам
чинного законодавства, оскільки:
У зв'язку з переходом банківської системи України з 1 січня 1998
року до бухгалтерського обліку згідно Міжнародних стандартів
"Програма переходу України на міжнародну систему обліку і
статистики" ( 326-93-п ) (326-93-п)
, затверджена постановою Кабінету
Міністрів України від 04.05.93 N 326 та постанови Правління НБУ
від 29.11.96 N 315 "Про заходи з реформування бухгалтерського
обліку комерційних банків України" ( v0315500-96 ) (v0315500-96)
розрахункові
рахунки позивача були змінені. Довідкою АППБ "SSS" від ХХ.10.99 N
ХХХ25 підтверджено, що у позивача рахунок в іноземній валюті був
відкритий ХХ.04.96 p., а з ХХ.01.98 р. змінився номер рахунку.
На час відкриття рахунку позивачем (ХХ.04.96) чинним
законодавством не було встановленно обов'язку підприємства
повідомляти про відкриття або закриття, своїх рахунків. Частину 3
статті 24 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
змінено
згідно із Законом від 16.12.97 р. N 725/97-ВР ( 725/97-ВР ) (725/97-ВР)
.
Враховуючи викладене арбітражний суд м. Києва задовольнив вимоги
позивача про визнання недійсним рішення відповідача від ХХ.03.99 N
ХХХХ4 та рішення від ХХ.03.99 N ХХХХ6.
З прийнятим арбітражним судом м. Києва рішенням ДПІ Р-го району м.
Києва не погодилась і звернулась з заявою про їх перевірку в
порядку нагляду, мотивуючи свої вимоги наступним.
Згідно акту N ХХХХ0 від ХХ.03.99 р. ТОВ "ХХХ" (Далі - Позивачем)
були укладені угоди з ППТФ "YYY" (код ХХ66), ПП "RRR" (код ХХ53),
ППКФ "ZZZ" (код ХХ46). У зв'язку з чим Позивачем податкові
зобов'язання були занижені на 2450,48 грн. У ході перевірки
з'ясувалось, що контракт між Позивачем та ППТФФ "YYY" був
укладений до державної реєстрації ППТФФ "YYY" у А-кій міській Раді
(як юридичної особи) та як платника податку на додану вартість у
податковому органі. У зв'язку з цим було порушено ст. 6 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
від 27.03.91 p. N
887-12, згідно якого підприємство вважається створеним і набуває
прав юридичної особи з дня державної реєстрації, а також вимоги
ст. 26 ч. 2 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якою передбачається, що якщо
устав особи підлягає реєстрації, то правоздатність юридичної особи
виникає з моменту реєстрації її устава. А згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні
податковими накладними чи митними деклараціями.
Оскільки податкова накладна - це звітний податковий документ і,
одночасно, розрахунковий документ, насамперед виданий продавцем,
який зареєстрований як платник податку на додану вартість. А п.п.
7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 p. N 168/97- ВР визначає:
Право на нарахування податку та складання податкових накладних
надається виключно особам зареєстрованим як платник податку. Тому
податкові зобов'язання, заявлені продавцем (ППТФФ "YYY") у
податковій накладній не відповідають фактичним податковим
зобов'язанням. Тобто вищезгаданий документ не є податковою
накладною у розумінні Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
В рішенні зазначено, що висновки зроблені в акті перевірки не
відповідають вимогам чинного законодавства, а отже є неправомірним
застосування до Позивача санкцій за несвоєчасне повідомлення про
відкритгя рахунків. Проте ст. 8 ч. 10 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
визначає: Повідомлення про відкриття
або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності
зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він
обліковується як платник податків і зборів. Таке повідомлення
протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку
подається особисто або направляється на адресу відповідного
державного податкового органу з повідомленням про вручення. Стаття
24 п. 3 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
визначає, що: Повідомлення про відкриття або закриття своїх
рахунків у банках підприємство зобов'язане надіслати податковому
органу, у якому воно обліковується як платник податків. Ніде в
законодавчих актах, що регулюють види та порядок відкриття або
закриття рахунків, не міститься норм які б давали конкретне
тлумачення терміну - "мультивалютний рахунок", отже потрібно
застосовувати загальні правила визначені нашим законодавством. І
тому, Позивач повинен був повідомити податкові органи про
відкриття першого рахунку у іноземній валюті (рахунок який було
відкрито у 1995 році не підпадає під норми вищенаведених статей).
Однак, Постановою заступника голови арбітражного суду рішення
арбітражного суду міста Києва від ХХ.11.99 р. було залишенно без
змін.
В Постанові було зазначено наступне:
Враховуючи що ДПІ Р-го р-ну м. Києва (Далі - Відповідач) в заяві
повторює доводи, які викладені у відзиві на позов, і в той же час
не дає ніяких доводів щодо мотивації та фактичних обставин,
викладених в рішенні. Відповідач не звертався до суду, щодо
недійсності контракту від ХХ.01.98, укладеного позивачем з ППТФ
"YYY", якого було зареєстровано як платника податку. Податкова
накладна N Х1 від ХХ.01.98 містить в собі всі необхідні реквізити,
передбачені п. 7.2.1 Закону "Про податок на додану віртість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, є на неї і печатка ППТФ "YYY". Суму ПДВ позивач
вніс в книгу обліку придбання товарів та включив до податкового
кредиту в липні 1998 року, тобто після реєстрації ППТФ ХХ.04.98
році, на що дається посилання в акті перевірки від ХХ.03.99 р.
Рахунки позивачу були відкриті в АППБ "SSS" в іноземній валюті
ХХ.04.96 p., коли були відсутні зобов'язання про це повідомляти
податкові органи. ХХ.01.98 р. - це не дата відкриття рахунків, як
вказано в акті, а їх зміна в зв'язку з переходом банківської
системи України з 1 січня 1998 року до бухгалтерського обліку
згідно з Міжнародних стандартів ( 326-93-п ) (326-93-п)
.
З прийняттям рішення та постановою арбітражного суду ДПІ Р-го р-ну
м. Києва не погодилась і звернулась з заявою про перегляд в
порядку нагляду постанови про перевірку в порядку нагляду.
Заявник вважав, що при прийнятті рішення та постанови не було
враховано норми діючого податкового законодавства, у звязку з чим
він (ДПІ Р-го р-ну м. Києва) просить їх скасувати.
Судова колегія по перегляду рішеннь, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України приняла постанову від ХХ.11.2000:
рішення від ХХ.11.99р. та постанову від ХХ.01.2000 арбітражного
суду міста Києва у справі N 000 скасувати, справу направити на
новий розгляд до арбітражного суду міста Києва.
Судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого
арбітражного суду України, розглянувши матеріали арбітражної
справи та заяву про перевірку рішення і постанови в порядку
нагляду, встановила, що висновки арбітражного суду м. Києва при
прийнятті рішення та постанови про визнання недійсними актів
ненормативного характеру прийняті при неповному з'ясуванні
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
спору. В матеріалах справи відсутні докази про те, чи були на
момент укладення договорів, зареєстровані як платники податку на
додану вартість ППТФФ "YYY", ППКФ "ZZZ" та ПП "RRR". Згідно з
п. 7.2.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку
передбаченому ст. 9 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Судова колегія
враховує, що реєстрація ППТФФ "YYY", ППКФ "ZZZ", ПП "RRR" має
суттєве значення для даного спору, а тому арбітражний суд м. Києва
повинен був з'ясувати наявність за місцем знаходження вказаних
підприємств відповідної реєстрації їх як платників податку, а
також звірити реєстраційні номера платників, які вказані в
податкових накладних N ХХ3, N Х1, N Х3. Також судом не в повному
обсязі з'ясовано обставини відкриття рахунку в банку. В акті
перевірки ДПІ у Р-му районі вказано про відкриття (закриття)
рахунку, але арбітражним судом не дано оцінки довідці акціонерного
поштовопенсійного банку "SSS" N ХХХ25 від ХХ.10.99 де вказано про
відкриття рахунків як в 1996 році так і 1998 році. Із матеріалів
справи неможливо встановити про наявність відкриття нових рахунків
або про їх лише зміну, що має суттєве значення для застосування
відповідних санкцій. Оскільки при прийнятті рішення та постанови
арбітражного суду м. Києва по справі не було належним чином
перевірено виконання вимог діючого законодавства при заповненні
податкових накладних, судова колегія робить висновок про неповноту
з'ясування обставин які мають значення для правильного вирішення
спору, а справа направлена на новий розгляд, у зв'язку з чим
рішення і постанова арбітражного суду м. Києва підлягають
скасуванню як такі, що прийняті без з'ясування всіх обставин, які
мають суттєве значення.
В новому судовому засіданні ХХ.12.2000 р. арбітражного суду міста
Києва розглянувши матеріали справи та вислухавши представників
позивача та відповідача, судом встановлено наступне: контракт між
ППТФ "YYY" та позивачем було укладено до державної реєстрації ППТФ
"YYY" у А-кій міській Раді (ХХ.04.98р. за N Х8) та як платника
податку на додану вартість. Згідно довідки з А-кої об'єднаної
державної податкової інспекції за N ХХХ/Х3 від ХХ.12.98 р. ППТФ
"YYY" податкові декларації по ПДВ до ДПІ не надавало. Відповідно
до довідки ДПІ у М-му р-ні м. Києва від ХХ.01.99 р. за N ХХ/Х-03
ПП "RRR" з моменту реєстрації звітів не подавало, в зв'язку з чим
припинено видаткові операції на р/рахунку. Крім цього, ППКФ "ZZZ"
за неподання звітності за 1 півріччя 1998 р. розпорядженням
припинено видаткові операції на р/рахунку. Але ж як вбачається, із
матеріалів справи, на момент перевірки сума податкового кредиту
була підтверджена позивачем податковими накладними N Х4 від
ХХ.07.98 р. та N Х3 від ХХ.07.98 р. у відповідності до діючого
законодавства. В спірному рішенні відповідач посилається на
порушення позивачем п. 7.4.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7
ЗУ "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.2.3. зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова
накладна є звітним податком документом і одночасно розрахунковим
документом. Тобто, податкова накладна це звітний податковий
документ і одночасно розрахунковий документ, який виданий
продавцем, який зареєстровано як платник податку на додану
вартість. Відповідно до п.п. 7.2.4. ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на
нарахування податку та складання податкових накладних надається
виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тому, суд вважав рішення відповідача N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. про
донарахування ПДВ та фінансових санкцій по епізоду ППТФ "YYY"
відповідно до податкової накладної N Х1 від ХХ.01.98 р.
правомірним. Відповідно до податкових накладних N Х4 від ХХ.07.
98 р. по епізоду з ПП "RRR" та N Х3 від ХХ.07.98 р та по епізоду
ПП "ZZZ" рішення відповідача N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. є
неправомірним, оскільки на момент перевірки сума податкового
кредиту була підтверджена позивачем податковими накладним у
відповідності до діючого законодавства, а отже позивачем не було
вчинено дій, спрямованих на заниження податків.
Крім того, відповідачем було винесено рішення N ХХХХ4 від ХХ.03.
99 р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення п. 3 ст. 24 ЗУ "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
,
яким до позивача було застосовано фінансові санкції у розмірі
1700,00 грн. за несвоєчасне повідомлення про відкриття рахунку.
Посилання позивача на факт переходу з 1 січня 1998 року
банківської системи України на міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку ( 326-93-п ) (326-93-п)
з яким повязується
застосування міжвалютиих рахунків, як якісно нового виду рахунків
є безпідставним. Постанова правління НБ України від 29.11.96 р, N
315 "Про заходи з реформування бухгалтерського обліку комерційних
банків України" ( v0315500-96 ) (v0315500-96)
містить лише програму реформування
бухгалтерського обліку та звітності комерційних банків, а не
вводить нові види рахунків. Крім того, зазначена постанова не
пройшла перевірку та регістрацію у Міністерстві юстиції України.
Необхідно підкреслити, що ч. 10 ст. 8 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
та ст. 24 Закону України "Про
підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
забезпечують право податкових
органів на закриття розрахункових рахунків, зобов'язуючи платників
податків і та обслуговуючий банк подавати у триденний строк
відомості до податкових органів за місцем реєстрації платника. У
даному випадку при відкритті рахунку та відкритті так званих
"кодів валют" підприємство та банк також повинні повідомляти в
вищезазначений строк податковий орган. А саме, відповідно до п. 3.
ст. 24 ЗУ "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
підприємство має
право відкривати розрахункові (поточні) та інші рахунки для
зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у
будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за
згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком
України Повідомлення про відкриття або закриття своїх рахунків у
банках підприємство зобов'язане надісласти податковому органу, у
якому воно обліковується як платник податків. Таке повідомлення
протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунку
(включаючи день відкриття або закриття) має бути подане
безпосередньо або надіслано на адресу відповідного податкового
органу поштою з повідомленням про вручення. Форма і зміст
повідомлення про відкриття або закриття рахунків підприємства
встановлюються центральним податковим органом України.
Тобто, оскільки виключення з правила встановленого Законами
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
не встановлено, то застосовується
загальна норма, що забезпечує право податкових органів здійснювати
повноваженні відповідно до Закону України "Про податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Відповідно до п. 7.ст. 11 Закону України "Про
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, органи податкової служби
мають право застосувати фінансові санкції до банків та суб'єктів
підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не
повідомили про відкриття аба закриття рахунківу банків, а тому
відповідач правомірно застосував фінансові санкції за кожен
випадок відкриття нових "кодів валют" у розмірі п'ятидесяти
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Рішенням арбітражного суду міста Києва від ХХ.12.2000 р. у справі
N 000 вирішенно:
1) Позов задовольнити частково;
2) Визнати частково недійсним рішення ДПІ Р-го р-ну м. Києва N
ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. до ТОВ "ХХХ" відповідно до податкових
накладних N Х4 від ХХ.07.98 р. по епізоду ПП "RRR" та N Х3 від
ХХ.07.98 р. по епізоду ПП КФ "ZZZ".
3) В іншій частині позовних вимог відмовити.
Слід зазначити, що під час розгляду справи та її перевірці в
наглядовій інстанціях не було встановлено - акт складено ХХ.03.99
N ХХХХ0, а рішення ДПІ Р-го р-ну м. Києва N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р.
та та рішення N ХХХХ4 від ХХ.03.99 р., тобто порушенно
передбаченний законом 10 денний строк (Наказ Головної державної
податкової інспекції України від 20 квітня 1995 р. N 28 "Про
затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення
фінансових санкцій органами державної служби" ( z0127-95 ) (z0127-95)
).
Крім того, на нашу думку, так і залишилось не до кінця розкритим
питання переходу нашої банківської системи на нову систему
аналітичного обліку рахунків, відкритих суб'єктами підприємницької
діяльності. Виходячи із змісту останнього рішення ми маємо певний
ризик отримати штрафні санкції, якщо не будемо поспівати
повідомляти фіскальні органи про зміну порядку нумерації відкритих
в банках поточних рахунків, а це може статися і незалежно від волі
юридичної особи - власника рахунків.