Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp01/201-1 ) (sp01/201-1)
.
ХХ.03.2001 року дочірнє підприємство акціонерного товариства "ХХХ"
(м. Северодонецьк) (далі - Позивач) звернулося до арбітражного
суду Луганської області (на сьогодні Господарський суд Луганської
області) з позовом про визнання недійсним акту, а саме рішення
Державної податкової інспекції у місті С-цьку (далі - Відповідач)
від ХХ.03.2001 року № 1 про застосування та стягнення фінансових
санкцій за порушення законодавства з питань оподаткування в
частині застосованих фінансових санкцій за завищення суми
бюджетного відшкодування в розмірі 493424 грн. 00 коп., згідно
якого:
донарахований податок на додану вартість в сумі 348686 грн.ОО коп.
та застосовані фінансові санкції у розмірі 100 % від суми
донарахованого податку в сумі 348686 грн. 00 коп.;
зменшена сума бюджетного відшкодування заявлена у податкових
деклараціях за вересень і грудень 2000 року на 403424 грн. 00 коп.
та застосовані фінансові санкції в однократному розмірі суми
завищення бюджетного відшкодування в сумі 403424 гри. 00 коп.
Актом перевірки від ХХ.02.2001 р. № 1 "Про результати тематичної
документальної перевірки з питань правомірності відшкодування
податку на додану вартість з бюджету ДП "ХХХ" за листопад, грудень
2000 року". Державною податковою інспекцією у м. С-цьку
встановлено, що позивачем не нараховано і не заявлено податкове
зобов'язання по податку на додану вартість в вересні 2000 року, в
сумі 47300 гри. 95 коп., і в грудні 2000р. в сумі 279109 грн. 00
коп. при імпортуванні послуг, одержаних від нерезидента АО "ААА"
(м. Таллінн, Естонія) по контракту № 03 від ХХ.01.2000 р. у
зв'язку з чим занижений податок на додану вартість в сумі 348686
грн. 00 коп., і завищена сума бюджетного відшкодування в сумі
403424 гри. 00 коп.
За результатами перевірки прийняте рішення про застосування та
стягнення фінансових санкцій № 1 від ХХ.03.2001 р. згідно якого
позивачу за порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 ст.7 Закону
України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який визначає, датою виникнення
податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата
оформлення ввізної митної декларації із зазначенням у ній суми
податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових
зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів
з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг)
або дата оформлення документа. що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася
першою, донарахований податок на додану вартість за вересень в
сумі 348686 грн.00 коп., зменшена сума бюджетного відшкодування за
вересень, грудень в сумі 403424 грн. і на підставі ст.11 Закону
України від 25.06.1 991 р. № 1251-XII "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, у який зазначено, що відповідальність за правильність
обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники
податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів
України. Фінансові санкції за наслідками документальних перевірок
та ревізій, як здійснюються органами державної податкової служби
України та іншими уповноваженими державними органами,
застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами,
чинними на день завершення таких перевірок або ревізій, і п.6
Інструкції "Про порядок застосування та стягнення фінансових
санкцій органами державної податкової служби" ( z0268-01 ) (z0268-01)
та ст.
11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
застосовані фінансові санкції в однократному розмірі
донарахованого податку і додану вартість в сумі 348686 грн. коп.
та однократному розмірі суми завищення бюджетного відшкодування в
сумі 403424 грн. 00 коп.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що
імпортні послуги від нерезидента по контракту № 03 одержувались
споживались та використовувались ним за межами митної території
України. Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає базу оподаткування
тільки для послуг, що надаються нерезидентами на митній території
України, застосування фінансових санкцій на підставі Указу
Президента України від 07.08.1998р. № 857/98 "Про деякі зміни в
оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
є незаконним, оскільки це суперечить ст.
92 і 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, крім того,
відповідачем порушений десятиденний термін при прийнятті
оспорюваного рішення, встановлений чинним законодавством України.
Відповідач відзивом на позову заяву від ХХ.04.2001 р. № 3 позовні
вимоги відхилив посилаючись на порушення позивачем підпункту
7.3.6, пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №
168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при
визначені суми податкового зобов'язання і правомірність прийнятого
рішення.
ХХ.05.2001 року Арбітражний суд Луганської області розглянув цю
справу.
Суть спору: пред'явлена вимога про визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у місті С-цьку від ХХ.03.2001 року
№ 1 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства з питань оподаткування в частині застосованих
фінансових санкцій за завищення суми бюджетного відшкодування в
розмірі 493424 грн. 00 коп., згідно якого:
донарахований податок на додану вартість в сумі 348686 гри. 00
коп. та застосовані фінансові санкції у розмірі 100 % від суми
донарахованого податку в сумі 348686 грн. 00 коп.;
зменшена сума бюджетного відшкодування заявлена у податкових
деклараціях за вересень і грудень 2000 року на 403424 грн. 00 коп.
та застосовані фінансові санкції в однократному розмірі суми
завищення бюджетного відшкодування в сумі 403424 грн. 00 коп.
Дослідивши матеріали справи, представлені документи, вислухавши
представників сторін, Суд встановив, що актом перевірки від
ХХ.02.2001 р. № 1 "Про результати тематичної документальної
перевірки з питань правомірності відшкодування податку на додану
вартість з бюджету ДП "ХХХ" за листопад, грудень 2000 року".
Державною податковою інспекцією у м. С-цьку встановлено, що
позивачем не нараховано і не заявлено податкове зобов'язання по
податку на додану вартість в вересні 2000 року, в сумі 47300 гри.
95 коп, і в грудні 2000 р. в сумі 279109 грн.00 коп. при
імпортуванні послуг, одержаних від нерезидента АО "ААА"
(м.Таллінн,Естонія) по контракту № 03 від ХХ.01.2000 р. у зв'язку
з чим занижений податок на додану вартість в сумі 348686 грн. 00
коп. і завите неї сума бюджетного відшкодування в сумі 403424 грн.
00 коп. За результатами перевірки прийняте рішення про
застосування та стягнення фінансових санкцій № 1 від ХХ.03.2001 р.
згідно якого позивачу за порушення підпункту 7.3.6 пункту 7.3 ст.7
Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
донарахований податок на додану
вартість за вересень в сумі 348686 гри. 00 коп., зменшена сума
бюджетного відшкодування за вересень, грудень в сумі 403424 грн. і
на підставі ст.11 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
і п.6 Інструкції "Про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби"
( z0268-01 ) (z0268-01)
та ст. 11 Закону України "Про державну податкову
службу" ( 509-12 ) (509-12)
застосовані фінансові санкції в однократному
розмірі донарахованого податку на додану вартість в сумі 348686
грн. коп. та однократному розмірі суми завищення бюджетного
відшкодування в сумі 403424 грн.00 коп. що є оспорюється
позивачем. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на
те що імпортні послуги від нерезидента по контракту № 03
одержувались споживались та використовувались ним за межами митної
території України. Закон України від ХХ.04.1997 р. № 168/97-ВР
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає базу
оподаткування тільки для послуг, що надаються нерезидентами на
митній території України, застосування фінансових санкцій на
підставі Указу Президента України від 07.08.1998р. № 857/98 "Про
деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
є незаконним, оскільки це
суперечить ст.92 і 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, крім
того, відповідачем порушений десятиденний термін при прийнятті
оспорюваного рішення.
Відповідач заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві
на позовну заяву. Доводи позивача, про те, що у нього не виникає
податкових зобов'язань по податку на додану вартість при
імпортуванні послуг по зовнішньоекономічному контракту № 03 від
ХХ.01.2001р. і він не повинен сплачувати ПДВ, тому вимоги
Державної податкової інспекції у місті С-цьку Луганської області
необгрунтовані, не відповідають матеріалам справи, Закону України
від 30.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і Судом відхиляються з огляду на наступне:
ХХ.01.2000 р. позивач у справі і акціонерне товариство "ААА" (м.
Таллінн. Естонія) уклали, контракт № 03. Даним контрактом
передбачено виконання нерезидентом фактичних дій з метою
знаходження оптимальних контрагентів, згодних придбати
каталізатори українського виробництва, постачальником яких буде ДП
"ХХХ" - позивач у справі, а також: сприяти в укладанні контрактів
купівлі-продажу. Контрактом визначена винагорода нерезидента за
надані послуги, отримання яких підтверджується актом
прийому-передачі виконаних робіт. Як вбачається з матеріалів
справи контракт прийнятий сторонами до виконання, факт подання
послуг підтверджений належним чином оформленими актами, в яких
відображений перелік укладених контрактів з контрагентами -
нерезидентами і наведений розрахунок винагороди за надані послуги.
Згідно п.п.3.1.2 п. 3.1 ст. З Закону України від 03.04.1997 р. №
168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції з ввезення (пересилання) товарів на митну
територію України та отримання робіт (послуг) що надаються
нерезидентами для їх використання або споживання на митній
території України.
Послуги нерезидента у вигляді укладених контрактів
використовувались і споживались на митній території України при
здійсненні підприємницької і господарської діяльності, оскільки
сам позивач знаходиться на митній території України. Згідно пункту
2.2 ст. 2 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платником податку є особа, яка
ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує
від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або
споживання на митній території України. Таким чином, відповідно до
положень Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач є платником податку,
операції з отримання послуг від нерезидента є об'єктом
оподаткування, не звільнені від оподаткування, п.п. 7.3.6/7.7.3.
ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначена дата виникнення
податкових зобов'язань, а саме датою виникнення податкових
зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів
з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг)
або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася
першою. База оподаткування визначається ст.4 Закону України від
03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
- це договірна (контрактна) вартість товарів, робіт,
послуг.
Доводи позивача про те, що п.4.3 ст.4 Закону встановлена база
оподаткування тільки для робіт (послуг) які виконуються
нерезидентом на митній території , спростовуються вищенаведеними
положеннями Закону.
Позивач помилково тлумачить п.4.3ст. 4 Закону України від
03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки є імпортування послуг, послуга надана
нерезидентом резиденту, який знаходиться на митній території
України. За таких умов відповідачем обгрунтовано донарахований
податок на додану вартість в сумі 348686 грн. 00 коп. та
застосовані фінансові санкції в однократному розмірі
донарахованого податку в сумі 348686 грн.00 коп. і рішення в цій
частині не суперечить чинному законодавству.
Застосування фінансових санкцій в сумі 403424 грн.00 коп. за
завищення суми бюджетного відшкодування проведено відповідачем
необгрунтовано, в порушення норм Закону України від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і
рішення в цій частині підлягає визнанню недійсним з наступних
підстав.
Ні Закон України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ні законами України "Про
оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997р.
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і "Про державну податкову службу в Україні" від
24.12.1993р. ( 509-12 ) (509-12)
не передбачена відповідальність платників
податку за завищення заявленої до відшкодування суми податку на
додану вартість. Тільки п.17 Указу Президента України від
07.03.1998р. № 857/98 "Про деякі зміни в оподаткуванні" ( 857/98 ) (857/98)
(далі-Указ) встановлена відповідальність за завищення суми
бюджетного відшкодування і тільки у випадку одержання платниками
податку бюджетного відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено відповідачем,
бюджетне відшкодування позивачем не одержане.
Посилання відповідача при застосуванні фінансових санкцій на Закон
України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
безпідставно,
оскільки п.7 ст.11 цього Закону передбачено право податкових
органів застосовувати до підприємств фінансові санкції у вигляді
стягнення однократного розміру донарахованої за результатами
перевірки суми податку.
А у даному випадку відповідачем встановлений факт завищення суми
бюджетного відшкодування, що не вплинуло на суму податку, який
підлягав сплаті в бюджет позивачем. Відповідач необгрунтовано
ототожнює терміни податкового зобов'язання по ПДВ та податок на
додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет.
Посилання відповідача на наказ ДПА України від 01.12.1998р. № 587
при нарахуванні фінансових санкцій на заявлену до відшкодування
суму ПДВ спростовуються ст.11 Закону України "Про систему
оподаткування" № 1251-12 від 25.06.1991р. в редакції Закону №
3904-XII від 02.02.1994р. (із змінами і доповненнями) ( 1251-12 ) (1251-12)
,
згідно якої відповідальність за правильність обчислення,
своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і
додержання законів про оподаткування несуть платники податків і
зборів відповідно до законів України.
Доводи позивача про порушення відповідачем 10-денного терміну
прийняття рішення, судом не приймаються оскільки позивачем до акту
перевірки № 1 від ХХ.02.2001р. були подані заперечення, які
знаходились на розгляді в ДПІ, висновок за якими був складений і
надісланий позивачеві ХХ.03.2001 р. і в цей же день прийняте
рішення, тільки факт недотримання терміну прийняття рішення не
може бути підставою для визнання такого рішення недійсним.
За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, рішення ДПІ
у м. С-цьку від 11.03.2001р. № 1 про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування в
частині застосованих фінансових санкцій за завищення суми
бюджетного відшкодування в розмір 493424 грн. 00 коп. підлягає
визнанню недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49,82,84,85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Суд вирішив позов задовольнити частково, а саме
рішення ДПІ у місті С-цьку від ХХ.03.2001р. № 1 про застосування
та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування в частині застосованих фінансових санкцій за
завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 493424 грн. 00
коп. визнати недійсним, та видати наказ. Стягнути з ДПІ у м.
С-цьку, Луганської області на користь дочірнього підприємства
акціонерного товариства "ХХХ" витрати по державному миту в сумі 22
грн.80 коп., наказ видати. У решті позову відмовити.