Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
У липні 1999 року Російсько-Українське спільне підприємство "ХХХ"
(м. Херсон) (далі - Позивач) звернулось з позовом до арбітражного
суду Херсонської області (на даний час - Господарський суд
Херсонської області) про визнання договору купівлі продажу
недійсним.
Між позивачем і С-ським відділом Херсонської обласної дирекції
"УУУ" правонаступником якого є відповідач по цій справі, укладений
договір купівлі-продажу б/н від ХХ.05.1996 р. 3-х комплектів
міні-сирзаводів вартістю 96364 грн. 29 копійок. Позивач вважає, що
цей договір має бути визнаний недійсним, оскільки відповідач не
набув права власності на продане ним майно.
При цьому посилається на те, що власником цього майна є фірма
"ААА", і це майно знаходилося в заставі у відповідача по цій
справі, на баланс ним не прийнято, і факт передачі оформлений
актом прийому-передачі від ХХ.04.1996 р., який підписаний одним із
засновників фірми "ААА".
Фактично засновників цієї фірми згідно з установчими документами є
ще двоє фізичних осіб, без згоди яких один засновник не мав права
розпоряджатися майном фірми.
В засіданні із додатково представлених документів встановлено, що
між фірмою "ААА" і банком "ВВВ" був укладений кредитний договір,
п. 5.1 якого передбачено, що фірма в разі непогашення кредиту
відповідає перед банком всім своїм майном, на яке може бути
звернуто стягнення боргу, тобто договору застави не було.
Із представлених документів також видно, що в рахунок погашення
боргів Херсонська філія банку "ВВВ" передала відповідачу по цій
справі все своє майно та реальну до повернення заборгованість по
позичках і депозитах.
Таким чином відповідач став правонаступником цього банку, і саме
він мав право вимагати від фірми "ААА" повернення боргу по наданні
позички і процентів за її користування.
Як указано вище, один із засновників фірми Ф. по акту
прийому-передачі від ХХ.04.1996 р. передав відповідачу обладнання
згідно з доданим до нього переліком, який Ф. не підписаний.
Окрім того, як встановлено перевіркою КРУ в Херсонській області,
відповідач це майно на баланс не прийняв, а знаходилося воно на
схові у самого Ф. (акт КРУ від ХХ.05-ХХ.06.97 р.) Проти цього
відповідач не заперечує.
Ст. 113 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що
володіння, користування і розпорядження майном при спільній
власності проводиться за згодою всіх учасників.
Враховуючи, що фірма "ААА" заснована трьома учасниками. Ф. не мав
права без їх згоди розпоряджатися спільним майном і передавати
його будь-кому. Оскільки докази, що така згода засновниками була
дана в матеріалах справи відсутні, відповідач не набув на законних
підставах права власності на продане майно по спірному договору, а
матеріалами справи підтверджено, що він не набув і належним чином
права володіння і користування ним, тобто не мав права укладати
договір купівлі-продажу цього майна, так як відповідно до статті
225 Цивільного кодексу України право ( 1540-06 ) (1540-06)
продажу майна
належить власникові. За таких підстав Суд вважає, що позов
підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 53, 82-85 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(на даний час Господарський процесуальний
кодекс України) Суд ХХ.08-ХХ.08.1999 р. вирішив визнати недійсним
договір купівлі-продажу б/н від ХХ.05.1996 р. укладений між:
російсько-українським спільним підприємством "ХХХ" (м. Херсон) і
С-ським відділом Херсонської обласної дирекції "УУУ" від імені АКБ
"УУУ" та стягнути з розрахункового рахунку Херсонської обласної
дирекції АКБ "УУУ" на користь російсько-українського підприємства
"ХХХ" (м. Херсон) 85 грн. державного мита. Наказ видати.
У листопаді 1999 року за заявою відповідача переглядається рішення
від ХХ.08-ХХ.08.1999 р. Суть справи: викладена в рішенні по справі
від ХХ.08-ХХ.08.1999р., яким позов задоволено і договір
купівлі-продажу б/н від ХХ.05.1996р., укладений між-
російсько-українським спільним підприємством "ХХХ" м. Херсона і
С-ським відділенням АК АПБ "УУУ" від імені АК АПБ "УУУ" визнано
недійсним у зв'язку з порушенням ст.225 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач з цим рішенням не погодився і просить його скасувати,
так як вважає, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам
справи, а також .матеріалам справи, так як він відповідно зі ст.
128 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначився як власник
спірного майна, після підписання акту передачі устаткування між:
ним і засновником підприємства "ААА" Ф. Той факт, що устаткування
не відображено ним в бухгалтерському обліку, не є підтвердженням
того, що він не набув права власності. Він також: не погодився з
тим, що Суд за власною ініціативою, визнав недійсним без окремого
вирішення акт передачі майна ПКФ "ААА" в рахунок погашення
заборгованості фірми перед банком.
Розглянувши матеріали справи, Суд встановив, що ХХ травня 1996
року позивачем укладений з відповідачем договір купівлі-продажу
3-х комплектів міні-сирзаводу по виробництву твердих сирів
загальною вартістю 96364 грн. 29 коп.
При проведенні перевірки КРУ в Херсонській області було
встановлено, що вказане устаткування відповідачем не поставлено на
баланс, що викликало у позивача сумніви в тому, що відповідач є
власником спірного майна і ним заявлений позов про визнання
недійсним договору купівлі-продажу.
Посилання відповідача на те, що правоустановчим документом
постановка устаткування на баланс не є, а оскільки ним здійснено
погашення боргів за наданий кредит, то таким документом є договір,
відповідає, дійсності. Тому Суд при розгляді справи керувався не
бухгалтерським обліком відповідача, а в якості доказів витребував
всі договори, які мали відношення до передачі йому устаткування і
дослідив їх.
В якості доказів по справі були досліджені договір № 1 від
ХХ.08.94р., акт прийому-передачі устаткування від ХХ.04.1996р.,
статут та установчий договір фірми "ААА". Дослідженням вказаних
доказів встановлено, що між. АК АКБ "ВВВ" в особі Херсонської
філії, правонаступником якого є відповідач, укладений договір
кредитування № 199 від 18.08.1994р. Під забезпечення цього
договору договір застави не укладався. Відповідно з п.5.1 договору
кредитування у випадку непогашення кредиту, зайомщик відповідає
всім своїм майном і грошовими коштами, на які відповідно з чинним
законодавством може бути звернено стягнення.
Таким чином погашення боргів за рахунок майна було можливе лише за
згодою обох сторін або у судовому порядку. Так як стороною по
договору кредитування є юридична особа, тому погодження повинно
було бути зроблено з юридичною особою. Посилання відповідача на
те, що акт передачі устаткування підписаний одним із засновників
фірми "ААА" не може бути прийнятий до уваги. Як видно із
установчого договору засновниками фірми є три фізичні особи, які є
власниками фірми. Таким чином, майно фірми відповідно зі ст.21
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
є об'єктом спільної
власності засновників і право розпорядження цим майном вони
здійснюють на підставі установчого договору, статуту та чинного
законодавства. Установчий договір таких умов не містить, а статут
не передбачає можливості права розпорядження майном одним із
засновників. Окрім того, статут передбачає, що при виході одного
із "учасників" йому сплачується частина його майна, пропорційно
його частці в статутному фонді. Вклад може бути виданий в
натуральній формі. Але про це, відповідно із статутом, повинно
бути рішення учасників. Таке рішення в матеріалах справи відсутнє.
Таким чином, незалежно від частки в статутному фонді кожний із
"засновників" , які в статуті мають назву "учасники", так як вони
розповсюдили на фірму дію закону "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, повинен при вирішенні долі майна, яке належить їм на
праві спільної власності, керуватись чинним законодавством,
відповідно до статті 30 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
яка визначає, що право колективної власності здійснюють вищі
органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди,
тощо). Рішення власників про погашення заборгованості шляхом
передачі банку міні-сирзаводів в матеріалах справи відсутнє.
Посилання відповідача на те, що всі співвласники товариства несуть
солідарну відповідальність по боргам фірми і гр. Ф., як власник
передав в погашення боргу належне йому майно не підтверджено, так
як нема доказів, що майно фірми було розділене і спірне майно
відійшло до гр. Ф.
Не відповідає дійсності і твердження відповідача про те, що Судом,
без окремого рішення визнаний недійсним акт передачі устаткування.
Суд витребував у відповідача докази права власності на
устаткування, в якості якого був представлений цей акт. Відповідно
до статті 34 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими доказами.
Дослідивши цей доказ Суд дійшов висновку, що він є неналежний і
виключив його із числа доказів. Окрім того, додаток до акту
передачі Ф. не підписаний, тому встановити яке фактично
устаткування погоджувався передати, неможливо. Посилання
відповідача на те, що фірма "ААА" припинила свою діяльність, тому
іншим чином вирішити це питання неможливо, не приймається до
уваги, так як вона не виключена із державного реєстру.
Посилання відповідача на те, яким чином він відобразив на своєму
бухгалтерському обліку реалізацію спірного майна позивачу не має
суттєвого значення для справи.
Таким чином АК АКБ "УУУ" в особі Херсонської обласної дирекції не
набув права власності на три комплекти міні-сирзаводів і договір
купівлі-продажу від ХХ.05.199бр. ним укладений з порушенням норм
ст.4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, відповідно з яким
лише власник має право розпоряджатись своїм майном, тому угода
повинна була бути визнана недійсною на підставі ст.48 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
. З урахуванням викладеного, рішення
Суду від ХХ.08-ХХ.08.1999 р. відповідає матеріалам справи і
скасуванню не підлягає. На підставі викладеного та керуючись ст.
106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Суд постановив рішення від
ХХ.08.1999 року залишити без змін. ХХ.02.2000 року Віщий
арбітражний суд України (на даний час Вищий господарський суд
України) розглянув заяву АКБ "УУУ" в особі Херсонської обласної
дирекції "УУУ" про перевірку рішення арбітражного суду Херсонської
області від ХХ.08-ХХ.0819.99 за позовом Російсько-українського
спільного підприємства "ХХХ" про визнання договору купівлі-продажу
не дійсним.
Рішення арбітражного суду Херсонської області від ХХ.08-ХХ.08.1999
позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу трьох комплектів
технологічного обладнання автономних міні-сирзаводів, який був
укладений ХХ.05.1996 між сторонами у справі. Рішення мотивоване
тим, що відповідач не мав права укладати договір купівлі-продажу
цього майна, оскільки в матеріалах справи відсутні докази набуття
відповідачем права власності на обладнання, яке було предметом
спірного договору купівлі-продажу.
Заступник голови арбітражного суду Херсонської області К. за
заявою відповідача перевірила в порядку нагляду рішення від
ХХ.08.-ХХ.08.1999 і постановою від ХХ.11.1999 зазначене рішення
залишила без змін.
Заявник просить рішення від ХХ.08.-ХХ.08.1999 та постанову від
ХХ.11.1999 арбітражного суду Херсонської області скасувати, у
позові відмовити.
Заявник посилається на те, що правоустановчим документом, що
підтверджує право власності банку на три комплекти технологічного
обладнання автономних міні-сирзаводів, с акт передачі обладнання
від ХХ.04.1996.
Заявник вважає, що арбітражний суд області безпідставно виключив з
числа доходів акт від ХХ.04.1996 приймання - передачі майна ВКФ
"ААА" в рахунок погашення заборгованості фірми перед банком,
посилаючись на нібито відсутність рішення власника фірми стосовно
передачі майна, що, на його думку, не відповідає дійсності,
оскільки рішення двох учасників (співвласників) ВКФ "ААА" - Ф. та
Х., які мали 75 відсотків голосів, про передачу майна товариства в
рахунок погашення боргу перед банком, є правомочним та таким, що
відповідає вимогам Статуту товариства і чинному законодавству.
Заявник також зауважує, що визнання договору купівлі-продажу
технологічного обладнання трьох комплектів міні-сирзаводів від
ХХ.05.1996 недійсним за ініціативою покупця після трирічного
використання ним цього обладнання в своєму виробництві та
неодноразових ремонтів є неприпустимим та хибним, оскільки
неможливо застосувати двосторонню реституцію в зв'язку з тим, що
на даний час обладнання у позивача знаходиться у неробочому стані
на відміну від того, в якому воно передавалося по акту
приймання-передачі від ХХ.06.1996 після укладення спірного
договору купівлі - продажу.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія відзначає таке.
Сторони у справі ХХ.05.1996 уклали договір купівлі-продажу 3-х
комплектів обладнання міні-сирзаводів по виробництву твердих сирів
загальною вартістю 96364 гри. 29 коп. Відповідач продавець за цим
договором, підтверджуючи право власності банку на зазначене майно,
подав акт приймання-передачі обладнання від ХХ.04.1996, підписаний
від імені ТОВ ВКФ "ААА" співвласником цієї фірми Ф. та
представниками С-ського відділення Херсонської обласної дирекції
Укрсоцбанку. В акті приймання-передачі зазначено, що технологічне
обладнання по виробництву твердих сирів передається банку в
рахунок погашення заборгованості ТОВ "ААА" за кредитним договором
№ 1 від ХХ.08.1994, а також, що зазначене обладнання з моменту
підписання цього акту с власністю банку. Рішення про передачу
майна товариства в рахунок погашення боргу перед банком прийнято
двома учасниками ВКФ "ААА" Ф. та Х., які мали 75 відсотків голосів
відповідно з їх часткою в статутному фонді в розмірі 50 і 25
відсотків відповідно, тобто згідно з Статутом ВКФ "ААА".
Учасником ВКФ "ААА" Х. схвалені умови акту від ХХ.04.1996
приймання-передачі обладнання ВКФ "ААА" в рахунок погашення
заборгованості зазначеної фірми перед банком по кредитному
договору № 1 від ХХ.08.1994 р.
За таких обставин судова колегія вважає, що на час укладання
договору від ХХ.05.1996 купівлі-продажу обладнання міні-сирзаводів
відповідач був власником цього майна, а також:, що підстави для
визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу від
ХХ.05.1996 відсутні.
Зважаючи на викладене, рішення від ХХ-ХХ.08.99 та постанова від
ХХ.11.1999 арбітражного суду Херсонської області підлягають
скасуванню. Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов постановила
Рішення від ХХ-ХХ.08.99 та постанову від ХХ.11.1999 арбітражного
суду Херсонської області у справі № 000 скасувати. У позові
відмовити.
В поворот виконання рішення від ХХ-ХХ.08.99 стягнути з
розрахункового рахунку російсько - українського спільного
підприємства "ХХХ", м. Херсон на користь АКБ "УУУ" 85 грн.
держмита.
Видачу наказу про повернення стягнутих 85 грн. держмита доручити
арбітражному суду Херсонської області після виконання заявником
вимог ст. 122 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Стягнути з розрахункового рахунку російсько-українського спільного
підприємства "ХХХ", м. Херсон на користь АКБ "УУУ" 85 грн.
держмита, сплаченого АКБ "УУУ" за заявами про перевірку в порядку
нагляду рішення від ХХ.08.-ХХ.08.1999 та постанови від ХХ.11.1999.
Видати наказ.