Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp04/002-1 ) (sp04/002-1)
.
Про стягнення збитків
СПОРИ З МИТНИМИ ОРГАНАМИ.
В січні місяці 1999 р. приватне підприємство "ХХХ" звернулося до
арбітражного суду з позовом про стягнення з Регіональної митниці
збитків, завданих підприємству не правомірними діями останнього.
В позивній заяві ПП "ХХХ" посилалося , що в квітні місяці 1997 р.
відповідач (регіональна митниця) протиправна переоформила вантаж в
кількості 120 коробок , які належали позивачу на іншу юридичну
особу. Незаконність такого переоформлення було доведен у судовому
порядку про , що свідчила відповідна Постанова арбітражного суду №
2/44 від 20.12.97р.
За таких обставин відповідач своїми діями перервах господарську
діяльність позивача , безпідставно лишив позивача права власності
на товар, який належав позивачеві на підставі контракту
купівлі-продажу № 3 від 18.10.96 р. У зв'язку із тим , що
неправомірні дії відповідача позбавили позивача на протязі
одинадцяти місяців права володіння та розпорядження товаром,
останній не мав змоги реалізувати згаданий товар по цінам, які
були зазначені у відповідних договорах купівлі-продажу, укладених
у той п ріод часу, що надавав змогу отримати прибуток за рахунок
реалізації згаданого товару. За час протиправного позбавлення
підприємства права власності на його товар ціни на даний вид
товару на внутрішньому ринку України значно знизився, що
підтверджувал ся відповідною експертним висновком Київської
торгово-промислової палати від 10.01.99 р. За цих обставин
позивач змушений був реалізовувати товар за цінами значно нижчими
ніж передбачалося.
Позивач направив претензію на адресу відповідача про відшкодування
збитків в сумі 9 000 грн., які складалися з різниці між
собівартість товару та ціною за яку було реалізовано товар.
Претензія була залишена відповідачем без задоволення.
На підставі вищенаведеного , керуючись Ст. ст. 203,209,440 ,453 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
та Ст. 150 Митного кодексу ( 1970-12 ) (1970-12)
позивач просив суд стягнути - відповідача збитки завдані йому не
правомірними діями останнього в сумі 9000 грн.
Відповідач у відповіді на позов відхиляв позовні вимоги повністю,
посилаючись на наступне:
Позивач уклав 20.10.96р. з фірмою " ZZZ " (Єгипет) контракт за №58
купівлі-продажу товару на суму 75 000 дол. США.
Але ще 10.10.96р., тобто раніше, подібний контракт за №1-12-16
фірма " ZZZ " уклала з своїм супервайзером на території України СП
"ZZZ" для того щоб надійно мати змогу контролювати виконання умов
контрактів, які вона уклала з подібними, як підприєм тво позивача.
Перед відправкою в адресу позивача вантажу єгипетська фірма
передала факсимільне повідомлення про необхідність позивачем
виконати додаткову домовленість №1 до контракту №53, щодо
попередньої оплати за товар в розмірі 50% від інвойсноі вартості
першої поставки.
Згідно інвойсу №5 від 12.12.96р. фактурна вартість станом на
30.01.97р. - згідно даних в 42 графі ВМТ за №101 становила 85
953,72 грн.
Ще не отримавши товар від продавця (надалі єгипетської фірми),
позивач 12.01.97р. уклав з Київською універсальною базою
облспоживспілки договір за № 6 на реалізацію товарів, що належать
йому.
Позивач, не дотримавшись додаткової угоди №1 до контракту №53,
перерахував через ТОВ " WWW" єгипетській фірмі лише 39 000 грн.,
що складає 35% від інвойсної вартості відправленого товару. Іншими
словами позивач мав отримати право власності лише на 35 кількості
товару при умові, що сплатить всі необхідні платежі до держбюджету
при митному оформленні і здійснить оплату за митні збори. А тому
не маючи коштів для митного оформлення отриманого вантажу у вільне
використання, позивач уклав 29.01.97р. д говір №34 на зберігання
та надання митних послуг з АТ " УУУ ".
Передбачаючи можливість втратити від нечесного партнерства в
комерційній діяльності товар єгипетська фірма, позивач,
супервайзер позивача, АТ "УУУ" в своїх контрактах, договорах
обумовлювали, що одна сторона без згоди іншої сторони не має права
перед вати третій стороні товар.
27.01.97р. уповноваженою особою позивача та супервайзера
єгипетської фірми Доценко В.М. було отримано 197 коробів рушників.
186 коробів рушників було здано позивачем на зберігання в МЛС АТ "
УУУ " до моменту проведення митного оформлення у вільне
икористання, а 11 коробів - супервайзером єгипетської фірми, тобто
СП "ZZZ" також на МЛС "УУУ " для зберігання .
10.02.97р. позивач здійснив митне оформлення у вільне використання
28 коробів (662 рушника) згідно інвойсу від 28.01.97р. по
контракту за №53 з єгипетською фірмою, фактурною вартістю 11936,93
грн.
Отже уже з 10.02.97р. позивач реально отримав право на передачу
для реалізації лише 28 коробів (662 рушників) Київській
універсальній базі облспоживспілки. Але не виконавши договору №7,
позивач укладає договір з ТОВ "VVV" від 24.03.97р. за №9 на родажу
велюрових пляжних рушників в кількості 400 штук. Тобто із
оформлених у вільне використання 662 рушників після ймовірного
продажу 400 рушників ТОВ "VVV" у позивача залишилося лиш 262
рушника.
Але незважаючи на це позивач підписує 02.04.97р. заявку на
поставку 881 рушника Київській універсальній базі облспоживспілки.
06.04.97р. у відповідності до договору №8 та на підставі
письмового розпорядження власника товару - єгипетської фірми,
декларант - МЛС АТ "УУУ" звернувся в митницю з пакетом документів
для переоформлення 120 коробів рушників на СП " ZZZ ". Підстав дл
відмови не було, так як згідно ст.ст.24,69,70,93 Митного Кодексу
України цей вантаж вважається не перетнувшим митний кордон України
і право власності на цей вантаж у позивача могло виникнути згідно
цивільного законодавства тільки після виконання ним зобов'язань
перед продавцем.
Після зазначеного переоформлення 120 коробів рушників на СП "ZZZ"
позивачеві станом на 08.04.97р. в Митно ліцензійному складі
залишилося 38 коробів, що складає 1037 рушників. Отже заявку
Київської універсальної бази облспоживспілки позивач ні по жодн й
позиції не виконав із-за чого йому Київською універсальною базою
облспоживспілки 12.05.97р. була правомірно пред'явлена претензія.
Виходячи з вищевказаного митниця не причетна до недобросовісного
виконання договорів позивачем по реалізації вказаного вантажу та
отримання прибутку. І судячи з того, що у позивача були можливості
своєчасно виконати свої договірні зобов'язання то мит иця вважає,
що вона не причетна також до спричинення збитків позивачеві.
На підставі вищенаведеного Регіональна митниця відхиляла позовні
вимоги ПП " ХХХ " в повному обсязі та просила суд залишити позов
без задоволення.
Під час розгляду матеріалів справи судом було встановлено, що:
По контракту купівлі-продажу № 58 від 20.10.96 для приватного
підприємства "ХХХ" з Єгипту заведені пляжні велюрові рушники, яві
буди розміщені на митному ліцензійному складі ВАТ "УУУ" згідно ВМТ
№ 22 від 30.01.97 та договору № 37 від 20.01.97 , уклад ного між
ПП "ХХХ" та ВАТ "УУУ" на зберігання вантажів приватного
підприємства.
На підставі розпорядження Київської регіональної митниці від
07.04.97 частина вантажу (120 місць) були передекларовані на СП "
ZZZ ".
Постановою арбітражного суду м. Києва від 20.12.97 у справі №2/44
розпорядження Київської регіональної митниці та передекларування
вантажу на СП " ZZZ " визнано незаконним.
Митні органи відшкодовують шкоду, заподіяну іншому державному
органу (підприємству) на, загальних підставах та несуть
відповідальність відповідно до ст.150 Митного кодексу ( 1970-12 ) (1970-12)
України.
Позивач зазначає про те, що за період часу коли його було
неправомірна позбавлено права власності на вантаж з квітня по
грудень 1997 року ціни на даний вид товару на внутрішньому ринку
України значно знизились. Зазначений позивач факт підтверджується
експертним висновком Київської ТПП № 10 від 08.0І.98. Експертним
висновком на підставі електронного банка даних пропозицій
купівлі-продажу, аналізу позабіржових ринків товарів народного
призначення та рівня цін на аналогічну продукцію на внутрішньому
ринку України, Росії, було встановлено приблизна оптова ціна на
внутрішньому ринку України наданих для експертизи махрових
рушників на момент складання експертного висновку, тобто на січень
1998 р. Дані експертного висновку було покладено в основу ро
рахунку збитків. Отже, враховуючи викладене суд вважає вимоги
позивача обгрунтованими та такими , що піддягають задоволенню.
Керуючись ст.150 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
, 203, 209,
440, 453 Цивільного кодексу України,( 1540-06 ) (1540-06)
49,82 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, арбітражний суд вирішив стягнути з р/рахунку
Регіональної митниці на користь ПП " ХХХ " 9000 грн.. збитків
завданих неправомірними діями митних органів та держмита.