Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
 
Визнання договору  недійсним  як  такого  що  укладений  з  метою,
           суперечною інтересам держави і суспільства.
 
 
Коментар до рішення ( sp02/295-1 ) (sp02/295-1)
        .
 
До арбітражного суду звернулась ДПІ у Н-ському р-ні з позовом  про
визнання договору укладеного між ПП "ХХХ" і ТОВ "УУУ" недійсним на
підставі ст.49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
         та стягнення в доход держави
всього  отриманого  сторонами  цьому  договору.  В  позовній заяві
позивач посилався на наступне:
 
Управлінням податкової   міліції    було    проведено    податкове
розслідування  фінансово-господарської  діяльності ПП "ХХХ" в ході
якого було виявлено фінансові розрахунки ПП "ХХХ" з ТОВ "УУУ". Під
час перевірки було з'ясовано, що ПП "ХХХ" в особі директора ук ало
усну  угоду  купівлі-продажу  товарно-матеріальних   цінностей   з
представником   ТОВ   "УУУ".   На   підставі   наданого   ТОВ  "Д"
рахунка-фактури  №  У  від  ХХ.ХХ.1998р.  ПП  "ХХХ"   перерахувало
вартість  товарно-матеріальних  цінностей  в сумі 80.000 грн..  та
отримало нак адну № УУ від ХХ.ХХ.1998 р.,  податкову накладну  №УУ
від ХХ.ХХ.1998 р.
 
З метою  підтвердження  отримання  товару  було  проведено  аналіз
фінансово-господарської діяльності ТОВ  "УУУ"  і  встановлено,  що
Товариство зареєстровано М-кою районною державною адміністрацією в
1998 р.  про,  що зроблено запис в журналі  обліку  реєстрації  за
номером - 11128. за юридичною адресою : NNNNNN
 
Згідно акту  огляду юридичної адреси ТОВ "УУУ" встановлено,  що за
адресою ТОВ "УУУ" не значиться.  Угода  про  оренду  приміщення  з
власником приміщення не укладалося.
 
До Єдиного  державного  реєстру підприємств та організацій України
ТОВ "УУУ" внесено ХХ.ХХ.1998 р.
 
ТОВ "УУУ" присвоєно ідентифікаційний код -99999999.
 
Засновниками ТОВ  "УУУ"   його   власниками   виступають   Іванов,
Батарейкін, Хабібулін.
 
ТОВ "УУУ" взято на облік в ДПІ у М-ському р-ні ХХ.ХХ.1998р.
 
Як платник податку на додану вартість зареєстровано ХХ.ХХ.1998р.
 
Поточний рахунок ТОВ "УУУ" відкритий ХХ.ХХ.1998 року в АКБ "ННН".
 
За неподання звітності 15.10.1998 р. операції по поточному рахунку
призупинені рішенням.  Начальника ДПІ  у  М-ському  р-ні.  З  часу
реєстрації звітності  до ДПІ не подавало та податків до бюджету не
сплачувало.  Підприємство за адресою .  зазначеною в реєстра ійних
документах, не знаходиться.
 
Згідно відповіді   ГУ  МВС  України  Управлінням  адміністративної
служби міліції ГУ МВС у М-ському  районі  дозвіл  на  виготовлення
печаток та штампів підприємству не видавався.
 
В наданій  АКБ  "ННН"  картці  із  зразками  підписів та відбитком
печатки  ТОВ  "УУУ"  зразки  підписів   директора   та   головного
бухгалтера,  які  завірені ХХ.ХХ.1998 р.  приватним нотаріусом ,не
відповідають дійсності.Нотаріус повідомив,  що зазначені нотаріаль
і дії не виконувались.
 
Аналізом руху  коштів по поточному рахунку ТОВ "УУУ" встановлено ,
що всі кошти , отримані на поточний рахунок, переведені на рахунки
іноземних підприємств.
 
Також, аналізом   руху  коштів  по  поточному  рахунку  ТОВ  "УУУ"
встановлено,  що підприємством не  придбалося  таких  товарів  які
зазначені у видатковій накладній та податковій накладній.
 
Таким чином,  в  ході  проведення  аналізу фінансово-господарської
діяльності ТОВ "УУУ" встановлено . що при проведенні господарської
діяльності   ТОВ   "УУУ"   використовувало  неіснуючі  печатки  та
реквізити, та проводило операції по поточним рахункам, відкри им в
банківських   установах   на  підставі  недостовірних  даних,  про
наявність податкових зобов'язань в ДПІ не  заявляло,  податків  до
бюджету не сплачувало чим нанесло значних збитків державі.
 
Крім того;  встановлено,  що  гр.  Іванов  та  гр.  Батарейкін  як
засновники та власники підприємства ТОВ "УУУ" ніяких  підписів  на
установчих  та реєстраційних документах не ставили та до створення
і діяльності  ТОВ  "УУУ"  ніякого  відношення  не  мали.  Державна
реєстрація   ТОВ  "УУУ"  була  здійснена  шляхом  падання  органам
реєстрації підроблених документів.
 
В підтвердження вищезазначеного, ХХ.ХХ. 1999 року М-ським районним
судом  було  винесено  рішення,  яким  визнано установчі документи
товариства з обмеженою відповідальністю "УУУ" недійсними з дня  їх
реєстрації.
 
Податкова накладна ТОВ "УУУ" виписана від дати, коли Товариство не
було зареєстроване як платник податку на додану вартість,  а  саме
ХХ.ХХ.1998  року (таку реєстрацію було здійснено тільки ХХ.ХХ.1998
року). Даний  факт  ставить  під  сумнів  проведення  вищевказаної
господарської операції взагалі.
 
Тобто, договір  між ПП "ХХХ" та ТОВ "УУУ" укладено з метою надання
юридичної правдоподібності перерахуванню грошових коштів з наміром
ухилитися  від  виконання  податкових  зобов'язань,  що суперечить
інтересам держави,  а саме:
 
- умисел ПП "ХХХ" полягає у тому.  що дана угода укладена з  метою
ухилення від оподаткування.  Так,  ПП "ХХХ" зменшило оподаткований
прибуток за II квартал 1998 року та завищило податковий  кредит  з
податку  на додану вартість
 
- умисел  ТОВ  "УУУ"  полягає  не  тільки в тому,  що ТОВ "УУУ" не
сплатило ніяких податків до бюджету,  а ще і  в  тому,  що  надало
можливість ПП "ХХХ" зменшити обов'язкові платежі до бюджету.
-
Таким чином,  угода  продажу-придбання  між  ПП "ХХХ" та ТОВ "УУУ"
укладена при наявності  умислу  з  обох  сторін,  та  як  така  що
суперечить  інтересам  держави .  Керуючись ст.  10 Закону України
" Про державну податкову службу в Україні "( 509-12 ) (509-12)
        ,  ст. 49  ЦК
Україні ( 1540-06 ) (1540-06)
         позивач просив суд визнати недійсною угоду між
ПП "ХХХ" і а ТОВ"УУУ" як таку,  що суперечить інтересам держави та
суспільства.  А  також  просив  суд  стягнути  в  оход  держави  з
відповідачів все отримане по цій недійсній угоді.
 
Арбітражний суд прийняв позов до розгляду зобов'язав  відповідачів
надати   відповідь   на  позовні  вимоги.  У  відповіді  на  позов
відповідач ПП "ХХХ" проти позовних вимог  заперечував  посилаючись
на те,  що позивачем не доведено наявність умислу ПП "ХХХ" укласти
угоду яка б суперечила  інтересам  держави.  Також  посилався,  що
попереднім  рішенням  арбітражного  суду  від ХХ.ХХ.2000 року було
визнано, що з боку ПП "ХХХ" не було допущено порушення податкового
законодавства.  Позивних  вимог  щодо  стягнення  з відповіда а до
держбюджету  всього  отриманого  по   спірній   угоді   відповідач
заперечував посилаючись на те, що вимоги не мають законних підстав
та завдають значної матеріальної  та  моральної  шкоди  ПП  "ХХХ".
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.  82 та ст. 83 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
         відповідач просив суд відмовити в задоволені позову.
 
У зв'язку із неявкою відповідача ТОВ "УУУ" в судове  засідання  та
ненадання  останнім  відзиву  на  позов  відповідно до ст.  75 АПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
           справа  розглядалася   за  наявними  в  ній
матеріалами.
 
Розглянувши матеріали  справи,  заслухавши поясненні представників
сторін,  суд  встановив:   Управлінням   податкових   розслідувань
Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у
М-ському   районі   було   проведено    податкове    розслідування
фінансово-господарської  діяльності  ПП  "ХХХ"  в  ході якого було
виявлено  фінансові  розрахунки  ПП  "ХХХ"  з  ТОВ   "УУУ".   Було
з'ясувано, що ПП "ХХХ" в особі директора Іванова уклало усну угоду
купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей з представником ТОВ
"УУУ"  та перерахувало згідно рахунка-фактури (наданого ТОВ "УУУ")
вартість товарно-матері льних  цінностей  в  сумі  80000  грн.,  і
отримало накладну та податкову накладну.
 
Як вбачається  з  наявних  матеріалів  справи,  рішенням  М-ського
районного суду від ХХ.ХХ.99 установчі документи ТОВ "УУУ"  визнано
недійсними з  моменту  їх реєстрації.
 
Однак, жодним   законодавчим   актом   України  не  передбачається
обов'язок  покупця  (також  не  надано  йому   права)   перевіряти
достовірність  даних,  які  вказуються  продавцем в його первинних
документах, а також контролювати показники податкової звітності по
ПДВ  (та  інш.)  іншого  платника  податку.  Це  саме стосується і
перевірки  покупцем  намірів  продавця  щодо  сплати  ним  державі
податків. Згідно ст. 19 Конституції України ( 254/96-ВР ) (254/96-ВР)
         ніхто не
може бути примушений робити те,  що не передбачено законодавством.
 
Позивач вважає,  що угоду між ПП "ХХХ" та  ТОВ  "УУУ"  укладено  з
метою  надання  юридичної  правдоподібності перерахуванню грошових
коштів спрямовану на ухилення від виконання податкових зобов'язань
в супереч інтересам держави,  а саме:
 
- умисел  ПП "ХХХ" полягає в тому,  що дана угода укладена з мстою
ухилення  від  оподаткування.  ПП  "ХХХ"  зменшило   оподаткований
прибуток за ІІ квартал 1998 року та завищило податковий кредит,  з
податку на додану вартість;
 
- умисел ТОВ "УУУ" полягає не тільки в тому,  що воно не  сплатило
ніяких податків до бюджету, а ще і в тому, що надало можливість ПП
"ХХХ" зменшити обов'язкові платежі до бюджету.
 
Відповідно до ст. 49 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        , якщо угода укладена з
метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при
наявності умислу у однієї з сторін  все  одержане  нею  за  угодою
повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або на
ежне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
 
Визнання в  судовому  порядку  установчих  документів  ТОВ   "УУУ"
недійсними  від  дати  реєстрації ТОВ "УУУ" та твердження позивача
про  підписання  накладної  невстановленою  особою,  яка  не  мала
повноважень  та  не є підставою для визнання угоди,  укладеної між
ТОВ "УУУ" і ПП "ХХХ" недійсною згідно ст.49 ЦК України( 1540-06 ) (1540-06)
        ,
оскільки  ці  факти  зовсім  не свідчать про те,  що угода між ТОВ
"УУУ" ПП "ХХХ" укладалася відповідачами  (від-чем)  як  юридичними
особами  умисно  з  метою  завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
 
Для даних  угод  характерними  є  такі  ознаки:
 
а) Вчинення  їх  об'єктивно  призводить  до  порушення   інтересів
держави  і  суспільства в цілому.  А тому у даному випадку наявним
повинно бути недотримання саме нормативних актів,  які  визначають
соціально-економічні  основи держави і суспільства;
 
б) Такі   угоди   характеризуються   суб'єктивним  наміром  сторін
порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо
суперечить  інтересам  держави і суспільства,  а тому для визнання
недійсними   цих  угод  необхідно   встановити  вину  сторін  (або  
принаймні  однієї)  у формі умислу;
 
в) Факт  наявності  суб'єктивного  чинника  може мати місце з боку
посадових осіб підприємств,  а не з боку самої юридичної особи.  А
відтак,    суб'єктивний    склад   правопорушення   повинен   бути
встановлений   відповідним   компетентним   органом   держави    і
підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.
 
Позивачем також не доведено,  що угода була укладена відповідачами
з метою  саме  завідомо  суперечною  інтересам  держави,  а  не  з
будь-якою  іншою.
 
Несплата ТОВ  "УУУ" податків дійсно порушує інтереси держави,  але
це не є достатньою підставою  для  визнання  угоди  недійсною,  по
причині  несплати податків недоброчинним платником податків,  який
був  зареєстрований  державними  органами,  на  які  покладені   в
дповідні функції.
 
Наведені позивачем   факти   є  підставою  для  вжиття  податковою
міліцією,  яка є структурним підрозділом ДПІ,  відповідних заходів
щодо  притягнення  винної особи до відповідальності,  передбаченої
законодавством за здійснення нею реєстрації  ТОВ  "УУУ"  за  загуб
еним паспортом.
 
Крім того,  позивачем  заявлені  вимоги про стягнення з ПП "ХХХ" в
доход держави  84500  грн.,  тоді  як  відповідно  до   ст.49   ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
         з вищезазначеного  відповідача  може підлягати
стягненню в доход державного бюджету лише все одержане за  угодою,
тобто товар.
 
Проте, позивач  позовні вимоги не уточнив,  як і не надав доказів,
які б підтверджували,  що отриманий ПП "ХХХ" товар  на  даний  час
повністю реалізований.  Крім того,  позивач не надав суду доказів,
які підтверджують викладені в позовній  заяві  обставини,  а  саме
документи щодо аналізу руху коштів по поточному рахунку ТОВ "УУУ".
 
Враховуючи викладене,  суд  вважає,  що  позовні вимоги з підстав,
зазначених у позовній заяві, задоволенню не підлягають. Згідно ст.
2 Закону  України  "  Про  підприємництво  " ( 698-12 ) (698-12)
         суб'єктами
підприємницької діяльності можуть бути юридичні  особи  всіх  форм
власності, встановлених Законом України "Про власність"( 697-12 ) (697-12)
        .
 
Ст. 23  Цивільного  кодексу  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
         передбачено,  що
юридичними особами визнаються організації,  які мають відокремлене
майно,  можуть  від  свого  імені  набувати  майнових  і особистих
немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами
в суді.
 
Відповідно до   ст.26  Цивільного   кодексу   України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
правоздатність юридичної  особи  виникає   з   моменту   державної
реєстрації в уповноважених органах.
 
Таким чином,  визнання  недійсними установчих документів ТОВ "УУУ"
свідчить про те,  що ТОВ "УУУ" не набуло цивільної правоздатності,
а  тому  не  могло бути стороною при укладанні спірного договору і
вчиняти дії спрямовані  на  встановлення,  зміну  або  припи  ення
цивільних  прав або обов'язків.
 
За таких   обставин,   вищезазначена   угода   була   укладена   з
неправоздатною особою, що є порушенням вимог чинного законодавства
і  є  підставою  для визнання договору недійсним з підстав ст.  48
Цивільного  кодексу  України( 1540-06  ) (1540-06)
        .
 
Приймаючи до уваги викладене,  суд визнав за  необхідне  вийти  за
межі  позовних  вимог  і  визнати  вищезазначену угоду недійсною з
підстав ст. 48 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Керуючись ст.ст.  33,49,82-85  АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  ст.48  ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,-
 
У задоволені  позовних  вимог  по  Ст.  49  ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
        
відмовити.