Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp02/294-1 ) (sp02/294-1)
.
ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ УКЛАДЕНОГО З МЕТОЮ, СУПЕРЕЧНОЮ ІНТЕРЕСАМ
ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА НЕДІЙСНИМ.
ДПІ було подано позов до арбітражного суду про визнання договору
купівлі продажу недійсним як такого що суперечить інтересам
держави.
У позовній заяві ДПІ посилалась на наступні обставини:
ДПІ у Н-му районі м. Києва була проведена перевірка дотримання
вимог податкового законодавства, правильності обчислення, повноти
та своєчасності сплати до бюджету податків та інших неподаткових
платежів та зборів по ТОВ "ХХХ".
В ході перевірки встановлено , що ТОВ "ХХХ" уклало договір № 3 від
ХХ.ХХ.96 р. з ПП "УУУ" . Згідно з цим договором ПП "УУУ" продає ,
а ТОВ "ХХХ" отримує радіодеталі та програмне забезпечення.
За даним договором ТОВ "ХХХ" було перераховано ПП " УУУ " 70000
грн., згідно платіжних доручень.
ДПІ у Н-му районі м. Києва стверджує , що ПП "УУУ" не могло
відпустити і не відпустило ТОВ "ХХХ" товарно-матеріальні цінності
за договором № 3 від ХХ.ХХ.96 р. , бо було засновано з метою
незаконної конвертації грошових коштів. Це твердження грунтується
на наступних доказах :
1) На підставі матеріалів облікової справи встановлено, що ПП
"УУУ", з яким ТОВ "ХХХ" було укладено даний договір, зареєстровано
Н-ською райдержадміністрацією м. Києва ХХ.ХХ.1996 р. за № УУУУУ .
Згідно установчих документів засновником підприємства є Короб
Л.С., однак Н-ським РУГУ МВС України м. Києва встановлено , що
статут підприємства "УУУ" складений і затверджений по загубленому
паспорту громадянина Короб Л.С. По цьому факту постановою від
ХХ.ХХ.98 р. Головним відділом податкової міліції у Н-ському районі
м. Києва порушено кримінальну справу № УУ/УУУ за ознаками ст. 194
ч.З КК України( 2001-05 ) (2001-05)
.
Згідно проведеного аналізу виписок банку та карток особового
рахунку платника податків за 1996 рік факту сплати ПП " УУУ "
податків та платежів до бюджету не встановлено , підприємство
фінансову звітність до ДПІ у Н-ському районі не подавало .
Про те, що ПП "УУУ" займалось незаконною конвертацією грошових
коштів , свідчать:
а) сам факт його реєстрації по загубленому паспорту (для
легальної діяльності структуру по загубленому паспорту не
реєструють)
б) результати аналізу банківської виписки про рух коштів на його
розрахунковому рахунку.
Виписка банку доводить , що ПП "УУУ" за період "функціонування"
жодного разу не отримувало кошти зі свого розрахункового рахунку в
касу. Це , в свою чергу , означає , що ПП "УУУ" не мало персоналу
, який би отримував заробітну плату і забезпечував нормальну
фінансове-господарську діяльність , якби вона мала місце.
Дана виписка також доводить, що підприємство за короткий термін
акумулювало на свій розрахунковий рахунок кошти за
товарно-матеріальні цінності такого широкого та різнопланового
асортименту , який неможливо було б забезпечити , якби така
діяльність насправді мала місце .
Рух коштів на розрахунковому рахунку підприємства відбувався з
ХХ.ХХ.1996 року по ХХ.ХХ.97 року , тобто фактично підприємство
проіснувало лише чотири з половиною місяці. За такий короткий час
підприємство згідно виписки банку провело оплату за такі
різнопланові товари як взуття , трактори , двигуни , меблі , зерно
, цукор , пральний порошок та багато інших товарів , а також за
такі послуги як будівельні роботи , рекламу , ремонт комп'ютера,
ремонт даху та інше. За цей термін на розрахунковий рахунок
підприємства поступило 15 млн. грн.
в) ПП "УУУ" уклало зовнішньо-економічний договір з Фірмою "ВВВ"
(м. Рига , Латвія) , за яким продавець (Фірма " ВВВ ") продає , а
покупець (ПП "УУУ") купує товари згідно специфікації , що є
невід'ємною частиною даного договору на суму 18 млн. грн.
Відповідно до договору та специфікації Фірма "ВВВ" повинна була
поставляти підвісні стелі. Відповідно до листа державної митної
служби України фактів перетину митного кордону вантажами на адресу
вказаного підприємства за наведеним контрактом митними органами не
зареєстровано . Тобто ПП "УУУ" уклало зовнішньоекономічний
договір, метою якого є конвертація коштів, а не отримання товару
за цим договором. За цим договором за кордон згідно виписки банку
було перераховано 11 млн.400 тис.грн. Загальних надходжень
перераховано на розрахунковий рахунок ПП "УУУ" в сумі 13 млн. 600
тис. грн.
г) 3 довідки банку також слідує , що підприємство ніби-то придбало
деякі товарно-матеріальні цінності . Враховуючи, що деякі
підприємницькі структури практикують штучне створення
необлікованого товару шляхом його фіктивного продажу відповідній
структурі з метою подальшої його реалізації " поза касою " , ДПІ у
Мінському районі м. Києва виконала дві зустрічні перевірки.
В результаті проведених ДПІ у Н-ському районі м.Києва зустрічних
перевірок було встановлено наступне . Партія взуття в асортименті
була ніби-то отримана від СП "ААА" згідно накладної , в якій
зазначено , що товар видано через Колос Н.М. (доручення на
отримання товарно-матеріальних цінностей № УУ ) ; трактор і двигун
були ніби-то відвантажені ТОВ "В" згідно накладних , в яких
зазначено , що товар відпущено ПП "УУУ" через Короб Л. С.
Відповідно до відповідей начальників ВПР та МР Д-ського та
Н-ського РУ ГУ МВС України в м. Києві на запити ДПІ у Н-ському
районі м. Києва гр. Колос Н. М. та гр. Короб Л. С. з паспортними
реквізитами , що зазначені у виданих їм підприємством "УУУ"
дорученнях , не документувались , паспорта з тими номерами , що
зазначені в дорученнях , таким громадянам не видавались . Таким
чином , доручення на отримання товару видані ПП "УУУ" на невідомих
осіб , і насправді відпуск товару підприємству "УУУ" не міг мати
місце , що ще раз підтверджує , що ПП "УУУ" займалось не тією
діяльністю , яка зазначена в його статуті .
д) Нарешті, відповідно до аналізу видаткової частини виписки з
банківського рахунку ПП "УУУ", яке згідно спірного договору продає
товари ТОВ "ХХХ", розрахунків за програмне забезпечення , за
радіодеталі ПП "УУУ" не проводило з іншими підприємствами , тобто
вищезазначений товар ПП "УУУ" ніде не закупався .
Таким чином , ТОВ "ХХХ" не могло придбати у ПП "УУУ" зазначені в
платіжних дорученнях товари (радіодеталі та програмне
забезпечення). Відповідно з п.12 Положення про організацію
бухгалтерського обліку та звітності в Україні, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р. № 250
( 250-93-п ) (250-93-п)
та п.2.4. Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку ( z0168-95 ) (z0168-95)
первинні документи
повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва підприємства ,
установи від імені яких складений документ, назва документа
(форми) , код форми , дата і місце складання , зміст господарської
операції і складання первинного докуме та , посади осіб ,
відповідальних за здійснення господарської операції , особисті
підписи або інші знаки , що однозначно ідентифікують особу , яка
здійснила господарську операцію.
Згідно акту експертизи № УУУ від ХХ.ХХ.98 р. експертно -
криміналістичного відділу Головного управління внутрішніх справ
Н-ського району м. Києва встановлено , що підписи на видаткових
накладних виконані не тією особою , що виконала підписи на
установчих документах ПП "УУУ", тобто не Короб Л.С. який підписав
установчі документи. Експертизою також встановлено , що сам
спірний договір, де стороною є ПП "УУУ" в особі директора Короб
Л.С. підписаний також іншою особою .
Це ще раз стверджує те , що ПП "УУУ" займалось незаконною
діяльністю , бо підприємство зареєстроване по загубленому паспорту
гр. Короб Л.С., а вищезазначений договір та видаткові накладні
підписані невідомою особою , яка не могла бути відповідальною з
дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинних
документів .
Відповідно до п. 2.14 Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Мінфіну
України( z0168-95 ) (z0168-95)
, відповідальність за своєчасне і якісне
складання документів , передачу їх у встановлені графіком
документооберту терміни для відображення у бухгалтерському обліку
, за достовірність даних , наведених у документах , несуть особи ,
які склали і підписали ці документи.
Згідно до п.2.16. вищевказаного положення забороняється приймати
до виконання первинні документи на операції , що суперечать
законодавчим і нормативним актам , встановленому порядку приймання
, зберігання і витрачання грошових коштів , товарно-матеріальних
цінностей та іншого майна , порушують договірну і фінансову
дисципліну, завдають шкоду державі, власникам , іншим юридичним і
фізичним особам.
Отже документи (видаткові накладні) прийняті ТОВ "ХХХ " до
виконання з порушенням п.2.4 , 2.16 Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку ( z0168-95 ) (z0168-95)
.
Узагальнюючи вищенаведені факти ДПІ у Н-ському районі м. Києві
стверджує , що ПП "УУУ" є підприємством , що створено з метою
конвертації коштів і ухилення від податків .
Відповідно до ст. 2 Закону України " Про систему оподаткування "
( 1251-12 ) (1251-12)
під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до
бюджету відповідного рівня ..., здійснюваний платниками у порядку
і на умовах , що визначаються законами України про оподаткування.
Прийнявши до виконання документи по взаємовідносинах з ПП "УУУ" ,
ТОВ "ХХХ" збільшило свої фактичні витрати , що призвело до
заниження податку на прибуток та податку на добавлену вартість ,
який підлягає сплаті до бюджету .
Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових
фондів , що справляються у встановленому законами України порядку
, становить систему оподаткування. Таким чином , несплата
товариством "ХХХ" податку на прибуток та податку на добавлену
вартість у встановленому Законом порядку руйнує систему
оподаткування , що створена в інтересах держави.
Законами України " Про Державний бюджет України на 1996 рік ",
( 96/96-ВР ) (96/96-ВР)
" Про Державний бюджет України на 1997 рік"
( 404/97-ВР ) (404/97-ВР)
, " Про Державний бюджет України на 1998 рік "
( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
передбачено встановлення доходів Державного бюджету
України по основних видах надходжень , серед ких є надходження по
податку на добавлену вартість та податку на прибуток.
Підсумовуючи викладене позивач стверджував, що ТОВ "ХХХ" уклавши
договір з фіктивною фірмою "УУУ", мало на меті збільшити валові
витрати та відшкодувати з бюджету не внесеного туди податку на
додану вартість, чим зменшив надходження до державного бюджету
України та порушивши інтереси держави, тому спірна угода між ТОВ
"ХХХ" та ПП "УУУ" укладена всупереч інтересам держави .
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.49 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.10 Закону України "Про державну податкову службу"
( 509-12 ) (509-12)
, позивач просив суд визнати договір № 3 від ХХ.ХХ.96
р., укладений між ТОВ "ХХХ" та ПП "УУУ" недійсним , а також просив
стягнути в доход держави все отримане по угоді, тобто 70000 грн..
В судове засідання відповідач надав відзив на позовну заяву ДПІ в
якій заперечував проти позовних вимог з наступних обставин: За
результатами перевірки ТОВ "ХХХ" Державною податковою інспекцією у
Н-ському районі м. Києва згідно рішення № УУ від ХХ.ХХ.1999 р. до
Товариства були застосовані фінансові санкції по податку на
прибуток у сумі 23000 грн. та по податку на додану варті ть у сумі
15000 грн. ТОВ "ХХХ" було незгодне з цим рішенням та подало скаргу
на дії ДПІ у Н-ському р-ні М.Києва до ДПА у м. Києві. Розглянувши
скаргу відповідача, ДПА м. Києва, зробило висновок, що Товариство
у своїй господарській діяльності не порушувало діючого законодав
тва, податки сплачувало своєчасно та в повному обсязі.
ХХ.ХХ.1999 р. рішенням ДПА у М.Києві скасовує рішення ДПІ у
Н-ському р-ні м. Києва про застосування фінансових санкцій до
відповідача в частині донарахованих податку на прибуток, та
фінансових санкцій, податку на добавлену вартість за 4 квартал
1996 року (ПП "УУУ") та фінансових санкцій.
Відповідач також посилався, що за результатами перевірки не
статутної діяльності у ТОВ "ХХХ" не виявлено та констатовано, що
підприємство займалось власною виробничою діяльністю, а не
торгівлею. Таким чином, ДПІ по Н-ському р-ну М.Києва ніколи не
висув ло ніяких претензій щодо отримання ТОВ "ХХХ" спеціальних
дозволів (ліцензій).
Щодо твердження позивача, ніби-то на договорі стоїть підпис не
Короб Л.С. із посиланням на ст.44 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, то у тій
же ст.44 (п.З) ЦК України іде мова про те, що: " Якщо громадянин
внаслідок фізичної вади. хвороби або з будь-яких інших причин не
може власноручно підписатися, то за його дорученням угоду може
підписати інший громадянин. Підпис останнього повинен бути
засвідчений організацією, в якій працює або навчається громадянин,
що укладає договір". Договір та інші первинні документи скріплен
печаткою ПП "УУУ", про недійсність котрої не свідчить жоден з
документів, що надав позивач.
Крім того, згідно п.4 ст. 16 Закону України "Про підприємства в
Україні" №887 від 27.03.91 р. ( 887-12 ) (887-12)
, заступники керівника
підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату
управління і структурних підрозділів ... призначаються на посаду і
звільняються з посади керівником підприємства. З ними укладаються
договори та контракти, у яких визначаються їх права та обов'язки.
Немає підтвердження від позивача, що документи ПП "УУУ" не мав
права підписувати ніхто, крім Короб Л.С.
Враховуючи вищевказаного, а також керуючись п.12 Положення "Про
організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні",
затвердженого Постановою КМ України від 03.04.93 р. №250,
( 250-93-п ) (250-93-п)
та п.2.4. Положення "Про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом МФ
України №88 від 24.05.95 р.( z0168-95 ) (z0168-95)
та за умови того, що на
всіх первинних документах є підписи осіб, відповідальних за
господарські операції, скріплені печаткою підприємства,
ствердження, що вищевказані документи е відповідають законодавчім
та нормативним актам, є безпідставним. З вищевикладених статей та
положень не витікає, що рахунки-фактури та видаткові накладні,
отримані ТОВ "ХХХ", повинні бути підписані виключно керівником
фірми "УУУ", і не можуть бути підписані призначеними керівником
особами. Те, що первинні документи підписані не Коробом, не може
бути підставою визнання операцій по усним договорам, якими є
рахунки-фактури, видаткові накладні та інші первинні документи,
недійсними. Тим більше, що господарські операції здійснилися і
підтверджені первинними документами, а Сторони претензій одна до
одної не мають.
Також відповідач звертав увагу суду на те, що твердження позивача
стосовно того, що ТОВ "ХХХ" при укладанні угоди мало на меті
збільшити валові видатки та ухилитися від сплати податків є
безпідставним з огляду на те , що за результатами перевірок які
проводило ДПІ викладені в позовній заяві факти не зазначені. Всі
твердження ДПІ у Н-ському р-ні м.Києва щодо недійсності угоди
укладеного між ТОВ "ХХХ" та ПП "УУУ", грунтуються на Порядку
застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що
обкладається податком на додану вартість, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 18.12.98р.( 1997-98-п ) (1997-98-п)
, якого не
було на момент здійснення угоди між підприємствами та дія якого
призупинена у даний час.
Враховуючи вищенаведене та за умови того, що рішенням ДПА у м.
Києві скасовано фінансові санкції проти ТОВ "ХХХ" в частині
взаємовідносин з ПП "УУУ", відповідач просив суд відмовити
позивачу в задоволені його вимог.
Другий відповідач ПП "УУУ" відзиву на позов не надав.
Під час розгляду справи суд заслухавши пояснення сторін та
дослідивши подані сторонами докази встановив наступне:
Позивачем була проведена перевірка дотримання вимог податкового
законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності
сплати до бюджету податків та інших неподаткових платежів та
зборів по ТОВ "ХХХ" в ході якої було встановлено, що ТОВ "ХХХ"
уклало договір № 3 від ХХ.ХХ.96 р. з ПП "УУУ". Відповідно до
даного договору ПП "УУУ" продає, а ТОВ "ХХХ" отримує радіодеталі
та програмне забезпечення. За даним договором ТОВ "ХХХ" було
перераховано ПП "УУУ" 70000 грн. згідно платіжних доручень.
Підставою перерахування коштів в платіжних документах зазначені
рахунки-фактури, що видавались у відповідності з п. 1.1. договору
№ 3 від ХХ.ХХ.96 р.
Відповідно до вимог чинного законодавства, одним із необхідних
елементів угоди є наявність відповідної форми та змісту угоди.
Угода визнається недійсною, коли один із елементів не відповідає
вимогам закону.
Згідно ст.4 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
передбачено, що без спеціального дозволу (ліцензії), що видається
Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не може
здійснюватись діяльність у сфері оптової торгівлі продовольчих та
непрод вольчих товарів. Як вбачається із довідки Головного
управління з питань торгівлі та побутового обслуговування
населення Київміськдержадміністрації від ХХ.ХХ.99 - ліцензії на
право здійснення оптової торгівлі непродовольчими товарами за
період 1996-1999 р.р. ПП "І" не отримувало.
Крім того, як свідчить акт почеркознавчої експертизи від ХХ.ХХ.98
№ У підпис на спірному договорі від імені директора другого
відповідача Короб Л.С. виконана не ним, а тому порушені вимоги ст.
44 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, згідно з якою письмові
угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Не
належать вищевказаному директорові підписи і на рахунках-фактурах
та на видаткових накладних, а тому вони не відповідають фактичним
обставинам справи, а тому ці документи вчиненні для перекрученн
бухгалтерської звітності з метою уникнення сплати податків і
обов'язкових платежів в зв'язку з чим суперечать інтересам
держави, оскільки їй цими діями відповідачами нанесені збитки. Про
завдані збитки свідчить те, що відповідачі не сплатили до бюдж ту
податків на прибуток та ПДВ. Про наявність умислу збоку
відповідачів свідчить і те, що другий відповідач фактично
підприємницькою діяльністю не займався а лише акумулював кошти на
своєму рахунку для конвертації їх в іноземну валюту про що
свідчить систематичне перерахування коштів у Латвію без отримання
товарів за спірним договором.
Враховуючи вищевикладене суд визнав вимоги позивача обгрунтованими
та керуючись ст.ст. 49, 82 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 49 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
задовольнив позовні вимоги, визнав договір
купівлі-продажу №3 від ХХ.ХХ.96 р. недійсним. Вимога позивача про
стягнення з відповідачі в доход держбюджету всього отриманого по
недійсній угоді залишена без задоволення.