Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
До Господарського суду міста Киева надійшла позовна заява від
відкритого акціонерного товариства "ХХХ" з позовом до дочірнього
підприємства "УУУ".
Відповідно до контракту № 2 від ХХ.ХХ.1998 року відповідачем на
адресу позивача на підставі товарно-транспортних накладних від ХХ
квітня 1999 року № 5 та № 0, від ХХ трвня 1999 року - № 00 було
поставлено три термокамери польського виробництва.
Вищевказане обладнання було введено в експлуатацію ХХ.ХХ.2000
року.
Поставлені термокамери виявилися продукцією неналежної якості. З
часу завершення монтажу представниками відповідача багаторазово
виконувалось ремонт недоліків, а саме, по відхиленням
температурно-вологісних режимів від заданої програми,
неправомірності температурного поля по вантажному об'єму камер
і.т.д.
Факт поставки відповідачем продукції неналежної якості, було
встановлено актом експертизи Н-ської ТПП № 00 від ХХ.ХХ.2000 р. в
якому було вказано, що термокамери, що пред'являлися експерту в
стані запуско-наладочних робіт, з жовтня 1999 року по виробничим
дефектам не відповідають контракту.
Відхилення по температурному режиму від контракту в поставленому
обладнанні були зафіксовані актами від ХХ.ХХ.2000 року, від
ХХ.ХХ.2000 року, ХХ.ХХ.2000 р., що були складені за участю
відповідача.
Нерівномірність температурного поля була зафіксована також актами
від ХХ.ХХ.2000 р., від ХХ.ХХ.2001 р., від ХХ.ХХ.2001 року.
Н-ська ТПП актом експертизи № 001 від ХХ.ХХ.2001 року зафіксувала
в термокамерах дефекти, аналогічні дефектам, що були знайдені під
час експертизи проведеної в квітні 2000 року (акт експертизи № 00
від ХХ.ХХ.2000р.):
Відхилення від заданих температур у всіх технологічних режимах
(сушка, почервоніння, копчення від - 305 градусів до + 5 градусів
(8,5 градусів) замість + 2 градусів по контракту).
В режимі варки вологість не досягалася вище ніж 84% при заданій
98%.
Як наслідок неріномірності температур продукція виходила
нерівномірно прокрашеною під час копчення по довжині камери та по
висоті рами.
Факт невідповідності термокамер, що були поставлені, вимогам
контракту № 2 (п.п. 7 ат 8 завдання та контракту) потверджувався
протоколом метрологічної атестації Н-ського державного центру
стандартизації, метрології та сертифікації № 4 від ХХ.ХХ.2001
року.
Відповідачеві було надіслано претензію, яку він відхилив.
Тож, керуючись вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з
відповідача суму сплачену за термокамери (698 706,87 грн.), штраф
у розмірі 20% вартості камер (139 741,37 грн.), вартість
проведеної експертизи та метрологічної атестації (2 483,45 грн.),
а також викликати до суду представника Запорізького центру
стандартизації та метрології для дачі пояснень по протоколу
атестації.
По справі відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якій
наводилися аргументи з яких відповідач заперечував проти позовних
вимог:
Відповідач продав Позивачу термоагрегати газово-електричні
універсальні KWG-Y-3 у кількості 3-х шт. відповідно до умов
укладеного між сторонами Контракту № 2 від ХХ.ХХ.98р.
Відповідно до п. 6.1. розділу 6 Контракту - "Гарантії якості"
Відповідач гарантував якість товару і відповідність його
специфікації, діючим стандартам і ТУ, перелік яких Позивач повинен
був передати Відповідачеві у тижневий термін після підписання
контракту.
Позивачем не тільки у тижневий термін, а навіть і до часу часу
розгляду даної справи в судовому порядку не надавав Відповідачеві
переліку таких нормативних документів. В такому разі термокамери
виготовлялись заводом виробником згідно його власних нормативів.
Спочатку, відповідно до п. 6.2. названого розділу Контракту,
гарантійний період на товар складав 12 місяців із дати підписання
акта про введення в експлуатацію, але не більш 14 місяців із дати
надходження товару на адресу Позивача, - для механічних вузлів, і
6 місяців - для електричних вузлів; Потім, сторони уклали
додаткову угоду, у якій визначили, що відповідно до п. 6.2.
Контракту гарантійний період поставленого товару встановлювався до
ХХ квітня 2001 року.
Відповідно до п.п.6.5.,6.6. Контракту протягом гарангійного
періоду продавець зобов'язується усуватинедоліки та неполадки, а
при відмові в зміні частин товару неналежної якості продавець
зобов'язувався оплатити покупцю штраф у розмірі 20% вартості
частин товару неналежної якості.
Як зазначав Відповідач, Товар був переданий Позивачу в
квітні-травні 1999 року відповідно до товарно-транспортних
накладних.
ХХ жовтня 2000 року між сторонами було складено акт введення в
експлуатацію, у якому було зазначено, що термоагрегати KWG-Y-3
змонтовані і введені в експлуатацію ХХ жовтня 1999 року
представниками Відповідача на території Позивача, роботи,
передбачені Контрактом, Відповідачем було виконано в повному
обсязі, тобто з ХХ жовтня 1999 року термоагрегати були введені в
експлуатацію.
За станом на момент пред'явлення Позивачем вимог термін
гарантійного обслуговування товару вже скінчився і Позивачеві про
це було відомо.
У своїх вимогах Позивач заявляв, що термокамери являлися
продукцією неналежної якості. Проте, більш ніж два роки ці
термокамери знаходилися у Позивача в експлуатації. Позивач
виробляв за допомогою цих термокамер продукцію і реалізовував її,
масово випускав доброякісну продукцію, що реалізовував в торгову
мережу. Продукція жодного разу органами санепідемконтроля не
бракувалася і не поверталася.
При цьому, гарантійне обслуговування здійснювалося Відповідачем у
повному обсзяі і належним чином.
Але термін гарантійного обслуговування на той час минув і тільки
протягом гарантійного терміну Позивач мав право вимагати
безоплатного усунення виявлених недоліків або заміни термокамер.
Відповідно до ст. 236 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
покупець протягом
гарантійного терміну може пред'явити продавцю претензію з приводу
недоліків проданого товару, що перешкоджають його нормальному
використанню.
Відповідно до ст. 250 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
постачальник
зобов'язаний безоплатно виправити недоліки продукції, на яку
встановлений гарантійний термін, або замінити її. Вимога може бути
пред'явлена лише в межах термінів гарантії.
Відповідно до Положення про поставки продукції
виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради
Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888 (п.п.3.40) ( v0888400-88 ) (v0888400-88)
поставка продукції провадиться по договорах, договір є основним
документом, що визначає права й обов'язки сторін по поставці усіх
видів продукції. Гарантійні терміни на продукцію встановлюються в
стандартах і технічних умовах. Якщо в стандартах або технічних
умовах гарантійні терміни не встановлені, вони можуть бути
передбачені в договорі. Постачальник зобов'язаний за свій рахунок
усунути дефекти, виявлені в продукції протягом гарантійного
терміну, або замінити продукцію.
Крім того, згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду України
№ 01-6/1205 від 12.11.93 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної
якості та некомплектних" ( v1205800-93 ) (v1205800-93)
(п.6.) постачальник
зобов'язаний безоплатно виправити недоліки продукції (товарів) або
замінити її в межах гарантійного строку.
Таким чином, за станом на момент пред'явлення позовних вимог,
зобов'язання Відповідача по гарантійному обслуговуванню отриманих
Позивачем термокамер були вже давно припинені. З цього пориводу
Вдповідач важав вимоги Позивача є необгрунтованими і незаконними.
Позивач у своїх доводах посилався на акти експертизи Н-ської ТПП №
00 від ХХ.ХХ.2000 і № 001 від ХХ.ХХ.2001 у яких нібито зафіксовані
дефекти термокамер і установлено факт поставки товару неналежної
якості.
Але Відповідач вважав за необхіде відзначити також, що акт
експертизи не встановлює наявність конкретного дефекту в
термокамерах, акт експертизи в загальному встановлює, що в
результаті виробництва утворюється неякісна продукція.
Дія Держстандарту 25051.2-82 "Камери тепла і холоду іспитові", на
який посилався експерт, не поширюються на універсальну
коптильно-варочну термокамеру для готування ковбаси. Вимір
нерівномірності температурного поля по робочому обсягу термокамер
здійснюється лише в стандартних умовах - у незаповненій
термокамері, у іншому випадку температурне поле усередині
термокамери залежить від температури, розміру, ваги, типу
оболонки, її вологості й ін. параметрів продукту, що поміщений в
термокамеру, і буде щораз інше. Температурне поле усередині
термокамери носить динамічний характер - через вмикання -
вимикання горілок і роботи циркуляційних вентиляторів. Щоб оцінити
параметри поля, необхідно вести виміри одночасно в усіх точках і
опрацьовувати цей масив інформації за визначеною методикою.
Експертом же робилися виміри не за допомогою вимірювальних
приладів, а за допомогою технологічних індикаторів, саморобний
перемикач із приєднаними проводами і запасні терморегулятори з
ЗИПа термокамер.
Якість продукції (ковбасних виробів) залежить значною мірою, від
якості сировини, фаршестану, наповнення в оболонку і великої
кількості інших факторів.
Як зверталася увага суду, експертом жодний із цих факторів не не
було проконтрольовано. Навіть якби експерт і захотів це зробити,
то він би не зміг цього зробити, тому, що фахівцем у даній галузі
він не являвся.
Таким чином, Відповідач вважав, що вимоги Позивача були
необгрунтованими і незаконними, та на підставі викладеного,
керуючись ст.59 Господарського процесуального Кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та просив повністю відхилити вимоги Позивача.
ХХ жовтня 2001 року до Господарського суду міста Києва від
дочірнього підприємства "УУУ" надійшла зустрічна позовна заява про
стягнення з відповідача, тобто з відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" 252 833, 41 гривень.
В ній йшлося про те, що ХХ грудня 1998 року між Позивачем і
Відповідачем було укладено Контракт № 2, відповідно до якого
Позивач (тобто ДП "УУУ") належним чином поставив Відповідачу (ВАТ
"ХХХ") товар (термокамери). Товар був поставлений Відповідачу у
квітні-травні 1999 року згідно товарнотранспортних накладних.
У відповідності до умов укладеного Контракту (п.2.1.) ціна на
товар на дату підписання Контракту складала 688 559, 69 грн. з
врахуванням ПДВ 20%. Крім того сторони домовлялись, що на день
отримання оплати на поточний рахунок Позивача ціна підлягає зміні
прямо пропорційно зміні курсу покупки долара США, встановленому
УМВБ на цей же день, порівняно з курсом на день підписання
Контракту (3,427 грн / долар США).
Відповідно до п. З.1. Контракту оплата товару повинна була
здійснюватися Відповідачем у чотири етапи. Кінцевий, 4-й платіж у
розмірі 20% вартості Контракту Відповідач повинен був зробити
протягом 5-ти банківських днів після підписання Акту вводу в
експлуатацію товару.
ХХ жовтня 2000 р. між Позивачем та Відповідачем було складено Акт
вводу в експлуатацію товару згідно Контракту, тобто до
ХХ.ХХ.2000р. Відповідач повинен був сплатити остаточну суму, в
тому числі і заборгованість за третім платежом. Однак відповідачем
не було виконано зобов'язання які він прийняв на себе, і не було
оплачено повністю за своєчасно отриманий товар, цим самим було
порушено умови Контракту.
Відповідно, згідно з актом звірки платежів по Контракту № 2 від
ХХ.ХХ.98р., складеному ХХ жовтня 2000 року між Позивачем та
Відповідачем, заборгованість Відповідача по сплаті отриманого
товару складала 83 396, 22 доларів США.
За станом на момент подання позову, заборгованість Відповідача
перед Позивачем вже складала суму у розмірі 40 220, 41 доларів
США, що складає 213 582,41 грн. згідно курсу НБУ 5,3103 грн за 1
долар США на ХХ.ХХ.01.
Крім того, відповідно до умов Контракту (п. 4.9) у разі прострочки
платежів проти строків, встановлених Контрактом, Відповідач був
зобов'язаний сплатити штраф Позивачеві у розмірі 0.5 % від
загальної вартості Контракту за кожний день прострочки, тобто 688
559, 69 грн х 0.5 % х 183 дня (правопорушення тривале, час
прострочення з ХХ.ХХ.00 з врахуванням скороченого строку позовної
давності 6 місяців) = 630 032 грн.
Але згідно ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне виконання; грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих
коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за
згодою сторін. При цьому розмір пені обчислюється від суми
простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової
ставки Національного банку України, що діяла у період, за який
сплачується пеня.
Враховуючи, що правопорушення з боку Відповідача є триваючим та
діючим законодавством встановлений скорочений строк позовної
давності за позовами по стягненню неустойки - 6 місяців, у
відповідності до вищезгаданого Закону України "Про
відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"
( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
. Відповідач повинен сплатити пеню Позивачу
відштовхуючись від відповідних розрахунків: 39 251 грн.
Слід зазначити, що на думку ДП "УУУ", ВАТ "ХХХ" було грубо
порушено договірні умови і чинне законодавство України. Відповідно
до ст.161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і у встановлений термін відповідно до
вказівок закону, договору. Відповідно до ст. 216 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання припиняється виконанням, зробленим
належним чином.
У силу цих нормативних положень і договірних умов Відповідач
повинен був сплатити Позивачу грошову суму у розмірі 213 582, 41
грн., як за отриманий товар відповідно до Контракту та штрафні
санкції за порушення строків оплати 39 251 грн., а усього за
Контрактом суму у розмірі 252 833,41 грн.
Крім того, для представництва у суді по даній справі ХХ.ХХ.01 між
Позивачем та адвокатським об'єднанням "ААА" було укладено Договір
№ 26 про надання правових послуг адвокатом, згідно якого Позивачем
було перераховано винагородження (гонорар) на адресу адвокатського
об'єднання у розмірі 10 620 грн. У відповідності зі ст. 44 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
до складу судових витрат включаються суми з
оплати послуг адвоката. Тому просимо ці витрати покласти на
відповідача і стягнути з нього суму у розмірі 10 620 грн., як
судові витрати.
На підставі викладеного й у відповідності зі ст.151 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, керуючись ст.ст. 1, 44, 49, 60, 82 Господарського
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ДП "УУУ" просило суд:
По-перше, задовольнити законні вимоги Позивача і прийняти рішення
про стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 213 582,
41 грн. як за отриманий товар, 39 251 грн. як штрафні санкції, а в
всього 252 833, 41 грн., із віднесенням витрат по сплаті держмита
(1 700 грн.) та судових витрат за послуги адвоката 10 620 грн.
На зустрічну позовну заяву від відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" було надано відзив. В якому ВАТ "ХХХ" заперечував проти
зустрічних позовних вимог з наступних підстав:
Під час придбання у ДП "ХХХ" термокамер, запорізький м'ясокомбінат
сподівався отримати обладнання, яке було б в економічному,
технічному та технологічному плані вигідним для підприємства, в
яке було б можливим загрузите сировину та отримати від нього
готові ковбасні вироби, які пройшли б усі процеси (варіння, сушки,
красніння, копчення) при мінімальних затратах.
Тому, на думку відповідача, у нього не було правових підстав
оплачувати обладнання, що не відповідає вимогам контракту. Тобто,
враховуючи вищевикладене, позивач просив суд залишити зустрічну
позовну заяву без розгляду.
ХХ.ХХ.2001 року відбулося судове засідання Господарського суду
міста Києва, на якому розглянувши матеріали справи та заслухавши
пояснення представників сторін судом було встановлено наступне:
ХХ грудня 1998 року між позивачем та відповідачем було укладено
контракт № 2 відповідно до якого ДП "УУУ" зобов'язане було
поставити ВАТ "ХХХ" термокамери KWG-Y-3 в кількості 3 штук.
Товар було поставлено відповідачеві у квітні - травні 1999 року
відповідно до товарнотранспортних накладних.
ХХ.ХХ.2000 між сторонами було складено акт вводу в експлуатацію
товару згідно з контрактом.
Як зазначав позивач, поставлені термокамери являлися продукцією
неналежної якості, що підтверджувалося, як вказував комбінат,
актом експертизи Н-ської ТПП № 00 від ХХ.ХХ.2000 та № 001 від
ХХ.ХХ.01.
Вимоги позивача суд вважав такими, що погодитись з ними неможливо,
з наступних підстав:
Відповідач продав позивачу термоагрегати газово-електричні
універсальні KWG-Y-3 у кількості 3-х шт. відповідно до умов
укладеного між сторонами Контракту № 2 від ХХ.ХХ.98.
Відповідно до п.6.1 розділу 6 Контракту - "Гарантії якості"
гарантувалася якість товару і відповідність його специфікації,
діючим стандартам і ТУ, перелік яких позивач повинен був передати
відповідачеві у тижневий термін після підписання контракту.
Позивач, як свідчили матеріали справи, навіть до часу розгляду
справи в суді не надав відповідачеві переліку таких нормативних
документів. В такому разі термокамери виготовлялись заводом
виробником відповідно до його власних нормативів.
Спочатку, відповідно до п.6.2 названого розділу Контракту,
гарантійний період на товар складав 12 місяців із дати підписання
акту про введення в експлуатацію, але не більш 14 місяців із дати
надходження товару на адресу позивача, - для механічних вузлів, і
6 місяців - для електричних вузлів. Потім, між сторонами було
укладено додаткову угоду, у якій ними було визначено, що
відповідно до п. 6.2 Контракту гарантійний період поставленого
товару встановлюється до ХХ квітня 2001 року.
Відповідно до п.п. 6.5, 6.6 Контракту протягом гарантійного
періоду продавець зобов'язувався усувати неполадки, а при відмові
в заміні частини товару неналежної якості продавець зобов'язувався
оплатити покупцю штраф у розмірі 20 % вартості частини товару
неналежної якості.
Товар було передано позивачу в квітні - травні 1999 р. відповідно
до товарнотранспортних накладних.
ХХ.ХХ.2000 р. між сторонами було складено акт введення в
експлуатацію, у якому було зазначено, що термоагрегати KWG-Y-3
змонтовані і введені в експлуатацію ХХ жовтня 1999 р.
представниками відповідача на території позивача, роботи,
передбачені Контрактом, відповідачем були виконані в повному
обсязі, тобто з ХХ.ХХ.99 термоагрегати знаходилися в експлуатації.
За станом на момент пред'явлення позивачем вимог термін
гарантійного обслуговування товару вже минув.
У своїх вимогах позивач заявляв, що термокамери являлися
продукцією неналежної якості. Проте більш двох років ці
термокамери знаходилися у позивача в експлуатації. Позивач
виробляв і реалізував за допомогою цих термокамер продукцію,
масово випускав доброякісну продукцію, що реалізувалася в торгову
мережу. Доказів того, що органами санепідемконтроля не бракувалася
і не поверталася у позивача були відсутні.
При цьому, гарантійне обслуговування здійснювалося відповідачем
повною мірою та належним чином.
Але термін гарантійного обслуговування минув і тільки протягом
гарантійного терміну позивач мав право вимагати безоплатного
усунення виявлених недоліків або зміни термокамер.
Відповідно до ст. 236 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
покупець протягом
гарантійного терміну може пред'явити продавцю претензію з приводу
недоліків проданого товару, що перешкоджають його нормальному
використанню.
Відповідно до ст. 250 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
постачальник
зобов'язаний безоплатно виправити недоліки продукції, на яку
встановлений гарантійний термін, або змінити її. Вимога може бути
пред'явлена лише в межах термінів гарантії.
Відповідно до Положення про поставки продукції
виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради
Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888 ( v0888400-88 ) (v0888400-88)
(п.п. 3.40)
поставка продукції провадиться по договорах, договір є основним
документом, що визначає права й обов'язки сторін по поставці усіх
видів продукції. Гарантійні терміни на продукцію встановлюються в
стандартах і технічних умовах. Якщо в стандартах або технічних
умовах гарантійні терміни не встановлені, вони можуть бути
передбачені в договорі. Постачальник зобов'язаний за свій рахунок
усунути дефекти, виявлені в продукції протягом гарантійного
терміну, або змінити продукцію.
Крім того, згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду України №
01-6/1205 від 12.11.93 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної
якості та некомплектних" ( v1205800-93 ) (v1205800-93)
(п.6) постачальник
зобов'язаний безоплатно виправити недоліки продукції (товарів) або
замінити її в межах гарантійного строку.
Таким чином, за станом на момент пред'явлення позовних вимог,
зобов'язання відповідача по гарантійному обслуговуванню отриманих
позивачем термокамер були вже давно припинені. Тобто, судом було
встановлено, що вимоги позивача щодо неналежної якості
поставленого товару являлися необгрунтованими і незаконними.
Позивач у своїх доводах посилався на акти експертизи Н-ської ТПП №
00 від ХХ.ХХ.2000 і № 001 від ХХ.ХХ.01, у яких нібито були
зафіксовані дефекти термокамер і установлено факт поставки товару
неналежної якості.
Але суд вважав за необхідне відзначити таке, що акт експертизи не
встановлює наявність конкретного дефекту в термокамерах, акт
експертизи в загальному встановлював, що в результаті виробництва
утворювалася неякісна продукція.
Дія Держстандарту 25051.2-82 "Камери тепла і холоду іспитові", на
який посилається експерт, не поширюються на універсальну
коптильно-варочну термокамеру для готування ковбаси. Враховуючи
вищевикладене суд встановив, що вимоги ВАТ "ХХХ" безпідставні та
задоволенню не підлягають.
При розгляді вимог, що були викладені в зустрічній позовній заяві,
судом було встановлено, що:
У відповідності до умов укладеного контракту (п.2.1) ціна на товар
на дату підписання контракту склала 688 559,69 грн. з врахуванням
ПДВ.
Відповідно до п. 3.1 Контракту оплата товару повинна була
здійснюватись комбінатом у чотири етапи. Кінцевий, 4-й платіж у
розмірі 20 % вартості контракту відповідач повинен був здійснити
протягом 5-ти банківських днів після підписання акту вводу в
експлуатацію камер.
Матеріали справи свідчили про те, що комбінатом не було своєчасно
здійснено розрахунки за отримані термокамери.
Крім того, відповідно до умов контракту (п.4.9) з відповідача
підлягає стягненню пеня.
Як свідчили матеріали справи, відповідно до наданого суду Договору
№ 26 про надання правових послуг адвокатом від ХХ.ХХ.01 року, для
представництва у суді по даній справі було залучено адвоката
співробітника адвокатського об'єднання "ААА", вартість послуг
якого склала 10 620 грн. Відповідно до ст. 44 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до складу судових витрат включаються суми з оплати
послуг адвоката.
Враховуючи вищевикладене, судом було вирішено, що вимоги, які були
викладені у зустрічній позовній заяві обгрунтовані та такі, що
підлягають задоволенню.
Тож керуючись ст.ст. 44, 49, 60, 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом
було вирішено:
По-перше, в задоволенні позову ВАТ "ХХХ" про стягнення з ДП "УУУ"
840 931,69 грн. відмовити.
По-друге, стягнути з ВАТ "ХХХ" на користь ДП "УУУ" 213 582 грн.41
коп. основного боргу, 39251 грн. пені, 10 620 грн. за послуги
адвоката, 1700 грн. держмита та 69 грн. інформаційних послуг.