Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Спір про стягнення боргу, з урахуванням індексу інфляці, що
виникла в результаті несплати вартості поставленої продукції
(2000р.).
Приватне підприємство "ХХХ" (позивач) звернувся з позовом до ВАТ
"УУУ" (відповідач) про стягнення 42196 грн. 58 коп. -
заборгованості по сплаті вартості продукції та залізничного тарифу
по договору №5 від ХХ.ХХ.1997 р. , а також про стягнення 48240
грн. 00 коп. - вартості поставленої продукції та залізничного
тарифу по договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р.
Згідно з договором №517 ПП "ХХХ" поставило відкритому акціонерному
товариству "УУУ" зерно кукурудзи железнодорожными вагонами №№ 8,
2, 3 в количестве 174, 598 тон на суму 40157, 54 грн. Крім цього,
згідно з п. 5.3. договору ВАТ "УУУ" зобов'язався оплатити
транспортні послуги, що склали 2039,04 грн.
ВАТ "УУУ" груз отримав ХХ.ХХ.1997 р. про що свідчать залізничні
відомості за№№ 5, 4, 6 Х.ХХ.1997 р. ПП "ХХХ" ВАТ "УУУ" був
пред'явлено рахунок на сплату на суму 42196, 58 грн., а ХХ.ХХ.1997
р. була оформлена прийомоздаточна податкова накладна, по які й
розрахунку не було проведено.
Між ВАТ "УУУ" і ТОВ "ААА" був укладений договір на купівлю зерна
кукурудзи від ХХ.ХХ.1997 р., згідно з яким ТОВ "ААА" зобов 'язано
було поставити "покупцю ", в особі комбінату зерно кукурудзи, а
останній зобов'язаний його своєчасно оплатити. ХХ та ХХ листопада
1997 р. відповідачем була отримана в вагонах №№ 2, 0, 7, 1
продукція у кількості 232, 9 тон на загальну суму 46580 грн. 00
коп., вартість залізничного тарифу складала 1660 грн. 00 коп., що
підтверджується оригіналами накладних за№№ 0, 1, 2, 4.
ХХ.ХХ.1997 р. між позивачем та ТОВ "ААА" (м. Н-ськ) було укладено
договір про уступку права вимоги, згідно з яким право вимоги боргу
по вищеназваній поставці від ХХ.ХХ.1997 р. (по сплаті вартості
поставленої продукції по договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. (укладений
між відповідачем та ТОВ "ААА" м. Н-ськ), перейшло до ПП "ХХХ". ПП
"ХХХ" було пред'явлено ВАТ "УУУ" рахунок № 9 від ХХ.ХХ.1997 р. на
суму 48240 грн., який був прийнятий до сплати ХХ.ХХ.1997 р. Того ж
дня була оформлена прийомоздаточна податкова накладна, по якій
розрахунку не було проведено.
ХХ.ХХ.1998 р. ПП "ХХХ" на адресу ВАТ "УУУ" було направлено
претензію за № 3 (про сплату заборгованості), яку не визнали,
пояснивши, що договором № 5 від ХХ.ХХ.1997 р. передбачено строк
поставки зерна кукурудзи квітень-травень, коли ВАТ "УУУ" провів
його закупівлю по 290 грн. за тону. Оскільки вказане зерно було
поставлене у жовтні 1997 р. его ціна значно впала, а також ВАТ
"УУУ", наголосив на тому, що за вказані поставки провів розрахунок
с ТОВ "ААА".
Відмову у задоволенні претензії ПП "ХХХ" вважає необгрунтованою,
посилаючись на те, що зерно кукурудзи по договору №5 дійно було
поставлене у жовтні 1997 р., але ціна за якою воно було прийняте
ВАТ "УУУ", склала 192, 00 грн. за тону без урахування ПДВ, тобто
набагато нижчою ніж та яка вказана у договорі. ВАТ "УУУ"
(відповідач) прийняв вказану продукцію за низькою ціною, оформив
прийомоздаточні документи, а від оплати відмовився. Не яких
підстав проводити розрахунку із ТОВ "ААА" ВАТ "УУУ" не мало, так
як договір № 5 було укладено між ПП "ХХХ" та ВАТ "УУУ" . Крім
цього, ХХ.ХХ.1997 р. на адресу ВАТ "УУУ" директором Т-ського
комбікормового заводу було направлено листа, яким відповідачу було
повідомлено, що вказане вище зерно було відправлене Т-ського
комбікормовим заводом по вказівці ПП "ХХХ" (власник зерна). А
ХХ.ХХ.1997 р. ВАТ "УУУ" отримав № 1 від ХХ.ХХ.1997 р. від
керівництва ПП "ХХХ", в якому було прохання про зупинення виплати
грошових сум згідно документів, які були підроблені, до з'ясування
істини.
На підтвердження цього на запрос Генерального директора ВАТ "УУУ"
була проведена перевірка УБОЗ УМВС України в Н-ській області. Про
результати перевірки керівництво ВАТ "УУУ" було повідомлено
листом, в якому сказано, що зерно кукурудзи у кількості 175 тон,
відправлене ХХ.ХХ.1997 р. з Т-ського комбікормового заводу у трьох
вагонах №№ 8, 2, 8 і є власністю ПП "ХХХ".
Щодо права ПП "ХХХ" вимагати виплатити борг за поставлену
продукцію про договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. замість ТОВ "ААА" то
це підтверджується рішенням арбітражного суду, в резулятивній
частині якого сказано, що уклавши договір ХХ.ХХ.1997 р. з ПП
"ХХХ", ТОВ "ААА" вийшло із складу учасників правовідносин по
оплаті відвантаженого ВАТ "УУУ" ХХ.ХХ.1997 р. зерна кукурудзи. На
підставі вищезазначеного ПП "ХХХ" та відповідно до ст.ст. 151,
161, 162 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та керуючись ст.
Ст. 2, 5, 12 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
просив Суд стягнути з ВАТ
"УУУ" 42196 грн. 58 коп. - заборгованості по сплаті вартості
продукції та залізничного тарифу по договору № 5 від ХХ.ХХ.1997 р.
, а також про стягнення 48240 грн. 00 коп. - вартості поставленої
продукції та залізничного тарифу по договору №8 від ХХ.ХХ.1997р.
Відповідач відзив на позов надав, проти заперечує посилаючись на
те, що: поставка по договору № 5 була здійснена після строків
поставки, передбаченими умовами договору;
на здійснення розрахунків за поставлену продукції з ТОВ "ААА" м.
Н-ськ; - відповідач не був повідомлений про уступку права вимоги
по договору від ХХ.ХХ.1997р.;
розрахунки за поставлену продукцію по договору № 8 від ХХ.ХХ.1997
р. він здійснив з приватним підприємством "ВВВ" м. П-ська було
уступлено право вимоги по сплаті вартості продукції по договору №
8 Товариством з обмеженою відповідальністю "ААА" м. Н-ська та
договір № 3 від ХХ.ХХ.1997 р. було визнано недійсним після
здійснення оплати ПП "ВВВ " м. м. П-ськ. ХХ.ХХ.2000 р. справа
розглядалася за наявними матеріалами, згідно ст.75 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників
сторін, Суд прийняв рішення стержнем якого була ч. 2 ст. 246 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, яка визначає, що покупець вправі, повідомивши
поставщика, відмовитись від прийняття продукції, поставка якої
прострочена, якщо в договорі не передбачено інше. Продукцію,
відвантажену постачальником до одержання повідомлення покупця,
останній зобов'язаний прийняти і оплатити.
Таким чином, вимоги про сплату по договору № 5 від ХХ.ХХ.1997 р.
42196 грн 50 коп. слід визнати обгрунтованими та тими, які
підлягають задоволенню, а відповідача не позбавлено права вимоги
про стягнення збитків з 3-х осіб, оскільки позивач посилався на
сплату вартості 3-х вагонів продукції ТОВ "ААА" м. Н-ськ.
По договору № 8 Суд встановив, що ХХ.ХХ.1997 р. між позивачем та
ТОВ "ААА" м. Н-ськ було укладено договір про уступку права вимоги
по сплаті вртості поставленої продукції по договору № 8 від
ХХ.ХХ.1997 р. (укладен між відповідачем та ТОВ "ААА" м. Н-ськ).
ХХ та ХХ листопада 1997 р. відповідачем була отримана в вагонах №№
2, 0, 7, 7 продукція в кількості 232,9 тон на загальну суму 46580
грн. 00 коп., вартість залізничного тарифа склала 1660 грн. 00
коп., що підтверджується оригіналами накладних, наданих для огляду
в засідання.
Вантажовідправник по накладним - ТОВ "ССС" м. Н-ськ,
вантажоодержувач - ВАТ "ХХХ" для ТОВ "ААА", як вказано в
накладних. Факт отримання продукції в вищеназваних вагонах,
укладання договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. не спростовується,
визнано відповідачем. Оплата продукції, згідно договору № 9 - по
факту поставки, термін поставки - вересень 1997 р.; термін дії
договору - на необумовлений сторонами строк, оплата вартості
залізничного тарифу здійснюється відповідачем (п.п. 3.1, 4.2, 5.3,
8.1 договору №8).
Згідно п. 2 договору про уступку права вимоги від ХХ.ХХ.1997 р.
позивач набув усі права вимоги сплати боргу за поставку продукції,
поставлену в вагонах №№ 2, 0, 1, 7.
Рішенням від ХХ.ХХ.1999 р. № 4 було визнано недійсним договір № 4
від ХХ.ХХ.1997 р. , укладений між ТОВ "ААА" м. Н-ськ та приватним
підприємством "ВВВ" м. П-ськ відповідно ст.48 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, тобто з моменту укладання - (ч. 1 ст. 59 ЦК України).
Таким чином, посилання відповідача на сплату вартості 4 вагонів
сільскогосподарської продукції ПП "ВВВ" м. П-ська не може бути
взято арбітражним судом до уваги, але відповідача не позбавлено
права вимоги збитків. Докази сплати вартості продукції позивачу
або первісному кредитору ТОВ "ААА" (ст.199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
),
визначає, що якщо боржник не був повідомлений про уступку
вимоги, що відбулася, то виконання зобов'язання первісному
кредиторові визнається виконанням належному кредиторові. ) не
надані, відсутні.
Крім цього, перевіркою, проведеною УМВС України в Н-ській області
встановлено, що ПП "ВВВ" м. П-ська не має юридично обгрунтованих
прав, як визнано в листі від ХХ.ХХ.1998 р. , на спірну продукцію.
За таких обставин, позов в цій частині позовних вимог Суд визнав
обгрунтованим та таким, який підлягає задоволенню в сумі 48240
грн. 00 коп. Витрати по справі та держмиту слід стягнути з
відповідача на підставі ст. 49 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 161, 162, 245, 197-199 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. ст. 49, 82-85, 116 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, арбітражний суд
ХХ.ХХ.2000 р. вирішив стягнути з рахунку ВАТ "УУУ" К-ського
району, Н-ської області : на користь приватного підприємства "ХХХ"
м. П-ська 90436 грн. 58 коп. боргу та 904 грн. 37 коп. витрат по
держмиту, видати наказ;
на користь ДП "Арбітражний інформаційний центр" м. Києва 69 грн.
00 коп. витрат по справі по технічному забезпеченню арбітражного
процесу, видати наказ.
У листопаді 2000 р., ПП "ХХХ" (позивач) звернувся з позовом до
Арбітражного суду Н-ської області про стягнення з ВАТ "УУУ"
(відповідач) 31080 грн. 14 коп. річних та суми боргу (з
урахуванням індексу інфляції), яка виникла в результаті несплати
вартості поставленої відповідну продукції по договору - № 8 від
ХХ.ХХ.1997 р., укладеному відповідачем з ТОВ "ААА" м. Н-ськ, та по
договору уступки права вимоги від ХХ.ХХ.1997 р. (справа № 00-000)
та з позовом про стягнення 28203 грн. 90 коп. - сумм боргу (з
урахуванням індексу інфляції), які виникли в результаті несплати
вартості поставленої відповідачу продукції по договору № 5 від
ХХ.ХХ.1997 р. та річних (справа № 00-000).
Відповідач проти позовів заперечував.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників
сторін, Суд встановив, що між ПП "ХХХ" та ВАТ "УУУ" було укладено
договір від ХХ.ХХ.1997 р. № 5 (про поставку сільгосппродукції) та
що між відповідачем та ТОВ "ААА " було укладено договір про
уступку вимоги боргу по оплаті вартості продукції поставленої по
договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. ; термін оплати вартості продукції
по договору № 8 - по факту поставки (п. 3.1 договору); термін
оплати вартості продукції по договору № 5 - протягом 5 банківських
днів (п. 4.3 договору); оплата вартості залізничного тарифу по
договору № 8 здійснюється відповідачем (п. 8.1 договору); по
договору № 5 сільгосппродукція була відвантажена в залізничних
вагонах №№ 8, 2, 8, вартість продукції та вартість залізничного
тарифу - обов 'язок оплати відповідача, який не був виконай, не
було сплачено суму боргу 42196 грн. 58 коп.
ХХ.ХХ.1997 р. ТОВ "ААА" здійснило поставку продукції в вагонах №№
2, 0, 1, 7 на суму 48240 грн. 00 коп. (з урахуванням залізничного
тарифу). Факт поставки, факти несплати вартості продукції,
укладення договорів № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. та №5 від ХХ.ХХ.1997 р.,
підтверджено рішенням арбітражного суду Н-ської області від
ХХ.ХХ.2000 р. № 00-000 (ст. 35 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Таким
чином, факт прострочки виконання грошового зобов'язання мав місце.
Згідно зі ст. 203 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
в разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язань боржник зобов 'язан відшкодувати
кредитору спричинені збитки; відповідно зі ст. 214 ЦК України (
1540-06 ) повинен сплатити суму боргу з урахуванням індексу
інфляції. Суд враховуючи вищевикладене, факт подорожания
поставленої продукції протягом з ХХ.ХХ.1997 р. по ХХ.ХХ..2000 р.,
що підтверджено довідкою Ц-ської товарної біржі від ХХ.ХХ..2000
р., керуючись ст. ст. 161, 162, 203, 209, 214, 245, 246 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 35, 49, 82-85, 116 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ХХ.ХХ.2000 р. вирішив позовні вимоги по
договору № 8 від ХХ.ХХ.1997 р. визнати обгрунтованими та такими,
що підлягають задоволенню в сумі 29811 грн. 36 коп. (з грудня 1997
р. по вересень 2000 р.) також , визнано обгрунтованими вимоги про
сплату річних за період з ХХ.ХХ.1999 р. по ХХ.ХХ.2000 р. в сумі
1102 грн. 25 коп.; в решті вимог по сплаті річних (з ХХ.ХХ.2000 р.
по ХХ.ХХ.2000 р. ) суд вирішив позов залишити без розгляду на
підставі п. З ст. 81 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
; також визнані
обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню вимоги по
договору № 5 від ХХ.ХХ.1997 р. в сумі 27094 грн. 07 коп. (з
ХХ.ХХ.1997 р. по ХХ.ХХ.2000 р.), вимоги про сплату річних за
період з ХХ.ХХ.1999 р. по ХХ.ХХ.2000 р. в сумі 964 грн. 16 коп.; в
решті вимог в сплаті річних (з ХХ.ХХ.2000 р. по ХХ.ХХ.2000 р.)
позов також залишити без розгляду на підставі п. 3 ст. 81 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Покласти на відповідача витрати по держмиту у
сумі 280 грн. 58 коп.; видати наказ.
Арбітражний суд Н--ської області відповідно до ст. 116 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
на виконання попередніх рішень суду видав три накази
про стягнення грошових сум з рахунку ВАТ "УУУ" на користь ПП
"ХХХ": від ХХ.ХХ.2001 р. та платіжну вимогу № 4 на сумму 31222, 75
грн.,; від ХХ.ХХ.2001 р. та платіжну вимогу № 5 на сумму 28338, 81
грн.; від ХХ.ХХ.2001 р. та платіжну вимогу № 3 на суму 91340,95
грн., які були відправлені для виконання у П-ський філіал КБ
"ТТТ". ПП "ХХХ у зв 'язку з тим, що П-ський філіал повідомив у
своєму листі за № 00-00/000 від ХХ.ХХ.2001 р. про те, що на
рахунок ПП "ХХХ" не надійшли кошти, з причини відсутності грошових
сум на рахунку ВАТ "УУУ" звернувся ХХ.ХХ.2001 р. з трьома заявами
до Суду про зміну способу та порядку виконання рішень Арбітражного
Суду від ХХ.ХХ.2000р., та ХХ.ХХ.2000р.
Арбітражний суд Н-ської області розглянувши заяви ПП "ХХХ" та
враховуючи, що рішення арбітражного суду набрали законної сили та
не виконані; заперечень проти вжиття заходів, передбачених ст. 121
АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надійшло, а накази суду не виконані
із-за відсутності грошових коштів порахунку відповідача, керуючись
ст.ст. 86, 121 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ХХ.ХХ.2001 р. виніс ухвали
про зміну способу та порядку виконання рішення від ХХ.ХХ.2000 р. №
00/000, тобто звернути стягнення в сумі 91340 грн. 95 коп., від
ХХ.ХХ.2000 р. № 00/1 в сумі 28338 грн.81 коп. та № 00/002 від
ХХ.ХХ.2000 р. в сумі 31222 грн. 75 коп.на майно належне ВАТ "УУУ".
Ви обираєте собі ділового партнера, укладаєте з ним договір і не
на мить не допускаєте думки про те, що він може стати позивачем
або відповідачем у суді. Кажуть, що у бізнесі друзів не має, да і
не повинно бути. Але ж друг не зрадить і не підведе. А діловий
партнер? Що ж потрібно робити щоб захистити себе від
недобросовісного партнера. У даному випадку захист - це не прояв
недовіри, а запорука не потрапити у халепу. Це особливо важливо
якщо на коні великі гроші. А у бізнесі може бути щось важливіше за
гроші?
Що ж слідує розуміти під належно виконаним договором?
По визначенню виконання договору - це дії сторін, направлені на
припинення договірного зобов 'язання. Укладаючи договір Ви,
шановний Пане підприємцю переслідуєте певні цілі, і це зрозуміло.
Саме для досягнення цих цілей Ви і укладаєте договір. Тобто, у
разі якщо сторони досягли певних цілей, то вони виконали свої обоє
'язки по відношенню один до одного, і тим самим виконали і сам
договір.
Слід обмовитися, що свої обов'язки сторони повинні не просто
виконати, а виконати реально (у натурі), і обоє 'язково належним
чином. Виконання договору реально (у натурі) означає, що сторона
робить дію по наданню саме тих благ, що вона повинна була надати,
а не якусь іншу дію. Тобто якщо постачальник зобов'язаний
поставити покупцю зерно кукурудзи, то дане зобов'язання не буде
вважатися виконаним реально (у натурі) не тільки в тому випадку,
якщо постачальник не поставить покупцю взагалі нічого, але й у
тому випадку, якщо замість кукурудзи буде поставлено моркву.
Виконати ж зобов'язання належним чином - це виконати зобов'язання
з точним дотриманням всіх умов, що містяться в договорі. Це
значить, що у вищевказаному випадку договір постачання зерна
кукурудзи не буде вважатися виконаним належним чином у тому
випадку, якщо зерно кукурудзи буде поставлено пізніше, ніж це було
обумовлено в договорі, або поставлене зерно не буде відповідати
тій якості, що було обумовлено в договорі.
Таким чином, якщо питання про виконання зобов'язання реально (у
натурі) звучить як " чи виконала сторона зобов'язання? ", тоді
питання про виконання зобов'язання належним чином, можна
сформулювати як " чи виконала сторона зобов'язання якісно? ".
Коли обидві сторони реально і належним чином виконали свої
обов'язки за договором, тобто досягли тих цілей, що ними
переслідувалися при скінченні дії цього договору, договірне
зобов'язання вважається припиненим, договір - виконаним, а сторони
такими які нічого один одному не винні. Саме так повинно бути в
процесі виконання договірних зобов'язань.
Встановлення в договорі заходів для забезпечення зобов'язання є
проявом прагнення до належного і реального виконання договру
сторонами. Тобто сторони, як правило, установлюють визначені
негативні наслідки для тієї з них, що не виконає або виконає
неналежним чином свої обов'язки за договором. Такі негативні
наслідки, з одного боку, застерігають сторони від невиконання
своїх обов'язків, з іншого боку - додають кожної з них
упевненість, що контрагент не відступить від умов договору.
Найчастіше в тексті договору передбачається обов'язок сторони, що
не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином
сплатила свого роду компенсацію контрагенту за таке невиконання.
Компенсація найчастіше встановлюється у виді неустойки (штрафу,
пені).
Стаття 179 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
визначає, що
неустойка повинна бути визначена законом, іншим
нормативно-правовим актом (законна неустойка) чи договором
(договірна неустойка). Ведучи мову про законну неустойку,
необхідно помітити, що, у тому випадку якщо розмір неустойки чітко
встановлений у законодавстві, сторони не вправі змінити цей розмір
у договорі. Випадки встановлення неустойки в законодавстві надто
численні. Договірна ж неустойка встановлюється сторонами в
договорі, і у визначенні її розміру сторони не обмежені, за
винятком деяких випадків, передбачених законодавством.
Йдемо далі... Неустойка - це грошова сума. Це значить, що
встановлене договором забезпечення виконання зобов'язань винятково
в натурі (зерном), без визначення грошової суми, суперечить
чинному законодавству (пункт 7 Листа Вищого Арбітражного Суду від
07.03.1996 р. №01-8/106 ( v_106800-96 ) (v_106800-96)
).
Як вже було сказано раніше, договір про неустойку (штраф, пеню)
повинний бути укладений у письмовій формі. Недотримання письмової
форми спричиняє недійсність такого договору (ст. 180 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
). Дотримання письмової форми договору
про неустойку не поширюється на законну неустойку, оскільки вона
обов'язкова для сторін незалежно від включення її в договір у силу
того, що вона встановлена в законодавстві.
Ще один дуже важливий момент, відповідно до статті 207 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
сплата неустойки (штрафу, пені) не
звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі (реально).
Слід знати, що штраф, як правило, встановлюється у твердій
грошовій сумі, а пеня установлюється на випадок прострочення
виконання зобов'язання у відсотках за умови, що облік прострочення
ведеться в днях, і штраф і пеня є різновидами неустойки, а тому
все сказане про неустойку поширюється і на них.
Звичайно ж, що неустойка - далеко не єдиний спосіб забезпечення
виконання зобов'язань, вона лише найбільше часто використовується
у відносинах між суб'єктами підприємницької діяльності. Поряд з
неустойкою способами забезпечення зобов'язань, як застава,
поручительство, гарантії, які використовуються у відносинах між
організаціями.
Міра забезпечення зобов'язань - це страховка на випадок, якщо одна
із сторін недобросовісно виконує, чи взагалі не виконає свої зобов
'язання по договору.
Звичайно ж, такий варіант розвитку договірних відносин вкрай
неприємний і невигідний для сторін. Неприємний такий хід подій,
тому що в таких випадках справа, як правило, переростає в судовий
розгляд. Ситуація яка тоді виникає не вигідна для обох сторін,
одна із сторін (кредитор) не одержує належних йому матеріальних
благ, друга несе цивільно-правову відповідальність за невиконання
договірних зобов 'язань.
Саме про відповідальність поговоримо детальніше...
Отже, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
у випадку невиконання чи неналежного виконання
зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредитору
заподіяні цим збитки. Під збитками відповідно до тієї ж статті
203- ЦКУ ( 1540-06 ) (1540-06)
розуміються витрати, здійснені кредитором,
втрата або ушкодження його майна, а також не отримані кредитором
доходи, що він одержав би, якби зобов'язання було виконано
боржником.
Однак обов'язком боржника відшкодувати кредитору збитки
відповідальність не обмежується. Відповідно до статті 204
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо за невиконання чи
неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф,
пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритою
неустойкою. Тобто якщо неустойка складає 30 гривень, а збитки -
120, крім 30 гривень неустойки стягується 90 гривень збитків, не
покритих неустойкою. Така неустойка має назву залікова неустойка.
Встановлення такого виду неустойки я в тім, що кредитору надане
право на стягнення неустойки у всіх випадках невиконання
зобов'язання боржником. Розмір збитків необхідно довести, що в
окремих випадках представляє складність.
Крім цього, частиною другої статті 204 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що законом чи договором можуть бути
передбачені випадки:
- коли допускається стягнення тільки неустойки (штрафу, пені), але
не збитків (виняткова неустойка);
- коли збитки можуть бути стягнені в повній сумі понад неустойку
(штраф, пеню) (штрафна неустойка);
- коли на вибір кредитора можуть бути стягнені або збитки, або
неустойка (штраф, пеня) (альтернативна неустойка).
Ще раз зауважимо, що сплата неустойки (штрафу, пені), установленої
на випадок прострочення чи іншого неналежного виконання
зобов'язання, і відшкодування збитків, заподіяних неналежним
виконанням, не звільняють боржника від виконання зобов'язання в
натурі (реально).
Таким чином, відповідальність за невиконання або неналежне
виконання зобов'язань можна умовно поділити на наступні частини:
- обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню);
- обов'язок відшкодувати заподіяні невиконанням або неналежним
виконанням зобов'язання збитки;
- виконати зобов'язання в натурі (реально) і належним чином.
Ось Ви вийграли справу, недобросовісного партнера завдяки вірно
укладеному договору Суд обязав виплатити вашому підприємству всі
необхідні суми: збитки, борг з урахуванням інфляції та інші.Суд
прийняв вірне рішення, але бій ще не кінчено. Пройшов час, а гроші
Ви отримати не маєте можливості. Є Наказ Арбітражного суду, але не
має грошей на рахунку боржника. Що робити? Так вірно, є ще одна
можливість, можливість Суду змінти спосіб та порядок виконання
рішення, звернути стягнення в належній сумі на майно боржника.
Наврядчи він чекає такий поворот подій. Це шанс отримати свої
гроші швидше. Я думаю, що Ви зрозуміли, що в окремих випадках це
може перетворитися у марафонський забіг. Договір, відповідаючий
всім вимогам законодавства України - це шанс дійти фінішу.
Тобто, мораль цієї байки така: вірне розуміння ключових для
цивільно-правового договору понять може допомогти вам шановні
підприємці у здійсненні вашої підприємницької діяльності. Не знати
своїх прав наданих його Величністю Законом не вигідно не в якому
разі!
Тому грамотно укладений договір - це запорука вашого успіху, і
один із варіантів здобути собі статусу "акули бізнесу".