Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Спір про стягнення заборгованості по договору про спільну
діяльність (2000р.)
Коментар до матералів справи
( sp02/043-1 ) (sp02/043-1)
, ( sp02/043-2 ) (sp02/043-2)
, ( sp02/043-3 ) (sp02/043-3)
, ( sp02/043-4 ) (sp02/043-4)
.
Між МПП "ХХХ" (позивач) і ВАТ"УУУ" (відповідач) ХХ.ХХ.93 р. був
укладений договір про спільну господарську діяльність по який
сторони домовилися організувати спільне виробництво, збереження,
доставку, упакування і реалізацію споживачам казеїну.
МПП "ХХХ" згідно вимог ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і п. 2.2;
2.3 Договору від ХХ.ХХ.93 р. свої зобов'язання виконало цілком, що
підтверджено двостороннім Актом прийому-передачі устаткування і
Актом введення в експлуатацію.
За період з ХХ.ХХ.96 р. по ХХ.ХХ.96 р. відповідачем зроблено 36675
кг казеїну що підтверджено двостороннім актом звірення від
ХХ.ХХ.97 р. Згідно п.2.7 договору МПП "ХХХ" належало 35% усього
об'єму зробленої в 1996 році продукції, що склало 12836 кг
казеїну.
Згідно висновків експерта № 000 від ХХ.ХХ.99 р. вартість однієї
тонни казеїну за станом на ХХ.ХХ.99 р. складала 11843грн., тобто
загальна вартість приналежного МПП "ХХХ" казеїну складає: 12836 кг
х 11843 грн = 152016,74грн. (Сто п'ятдесят дві тисячі шістнадцять
гривень 74 коп.) ВАТ "УУУ" не зробив розрахунок з позивачем за
період роботи з ХХ.ХХ.96 р. по ХХ.ХХ.96 р. шляхом недопоставки
12836 кг казеїну на загальну суму 152016,74грн.
ХХ.ХХ.95 р. МПП "ХХХ" і відповідач уклали Договір про спільну
господарську діяльність відповідно до якого сторони зобов'язалися
організувати і проводити спільне виробництво, збереження,
упакування, доставку і реалізацію вершкової олії.
МПП "ХХХ", відповідно до вимог ст. 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
і
п.2.2 Договору від 10.03.95 р., свої зобов'язання виконало цілком
що підтверджено двостороннім Актом прийому передачі устаткування і
Актом введення в експлуатацію.
Згідно висновку експерта №0001 від ХХ.ХХ.991 р. вартість одного кг
масла вершкового складає за станом на ХХ.ХХ.99 р. 08гр. 85 коп.,
тобто загальна вартість приналежного МПП "ХХХ" вершкового масла
складає 6692кг х 8,85грн = 59224,2 грн. ВАТ "УУУ" не зробив
розрахунок з позивачем за період роботи з 01.01.961 р. по 31.12.96
р. шляхом недопоставки 6692 кг масла вершкового на загальну суму
59224,2 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять чотири грн.
20 коп.).
ХХ.ХХ.99 р. МПП "ХХХ" направило претензію про стягнення
заборгованості по договорах про спільну діяльність на суму 211240
грн. 94 коп., у адрес ВАТ "УУУ" яку, у порушенні вимог ст.6 АПК
України( 1798-12 ) (1798-12)
, ВАТ "УУУ" залишив без відповіді і задоволення.
ХХ.ХХ.99 р. МПП "ХХХ" подало позовну заяву до Арбітражного суду
Н-ської області, про стягненні заборгованості по договорах про
спільну діяльність на суму 211240 грн 94 коп. виклавши в ній
вищенаведене, з посиланням на роз'яснення ВАСУ №02-5/302 від
28.04.95 р. з доповненнями №02-5/445 від 18.11.97 р. "Про деякі
питання розгляду спорів про виконання договорів про спільну
діяльність" ( v_302800-95 ) (v_302800-95)
і керуючись ст. ст. 162,165,167 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 1,4,54-58 АПК України, (1798-12) просив:
1. Прийняти позовну заяву до провадження
2. Стягнути з ВАТ "УУУ" на користь МПП "ХХХ" 12836 кг казеїну і
6692кг масла вершкового на загальну суму 211240грн. 94коп.
3. Стягнути з розрахункового рахунку відповідача:
а) на користь МПП "ХХХ" витрати по сплаті держмита;
б) у доход держбюджету штраф по ст.9 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в) витрати по інформаційному обслуговуванню арбітражного процесу
4. У порядку ст. ст. 66,67 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
заборонити
відповідачу робити які-небудь дії по відчуженню предмета суперечки
- казеїну, масла вершкового.
ХХ.ХХ.2000 р. арбітражний суд Н-ської області розглянув позовну
заяву МПП "ХХХ" по справі № 0/00, про спонукання ВАТ "УУУ"
(відповідач) передати 12836 кг казеїну і 6692 кг масла вершкового
на загальну суму 211240, 94 грн.
Відповідач проти позову заперечує, пояснив, що він фактично
ніякого боргу перед підприємством не має і на те, що позивачем
порушений строк позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Між сторонами ХХ.ХХ.95р. укладений договір; про сумісну
діяльність. Цим договором передбачено, що з об'єму виготовленого
заводом масла вершкового воно підлягає розподілу таким чином 18 %
- підприємству "ХХХ", 82 % - заводу. Завод зобов'язався надавати
підприємству регулярно інформацію про об'єм та якість
виготовленого масла.
Раніше, ХХ.ХХ.93р. також був укладений договір про сумісну
діяльність фактично по виготовленню експортної продукції -
казеїну. По цьому договору сторони домовились про те, що
виготовлений казеїн підлягає розподілу таким чином - 35 %
підприємству і 65 % - заводу.
В позові вказано, що заводом виготовлено було в 1996 р. 36675 кг
казеїну та 192300 кг масла вершкового. Виходячи з цього,
підприємство вважає, що заборгованість заводу по маслу складає
6692 кг, а по казеїну 12836 кг.
Фактично казеїн в кількості, вказаної вище був виготовлений за
період з травня по вересень 1996 р.
Весь виготовлений казеїн був переданий заводом підприємству в
рахунок погашення заборгованості по договору купівлі-продажу
паливно-мастильних матеріалів від ХХ.ХХ.96 р. за період з ХХ.ХХ.96
р. по ХХ.ХХ.96 р. по відповідним накладним, перелік яких є в
рішенні арбітражного суду від ХХ.ХХ.99 р. по справі № 0/00, копія
якого є у даній справі.
Тобто, підприємство починаючи з травня по вересень 1996 р.
регулярно одержувало від заводу казеїн. І фактично договором від
ХХ.ХХ.96 р. сторони домовились про те, що виготовлений казеїн
повністю буде використаний для покриття заборгованості по цьому
договору.
Передав позивачу весь виготовлений казеїн завод не мав ніякої
можливості (виробничої) виготовити ще 12836 кг. Казеїну і позивачу
про це було відомо, але він і його дії по укладанню договору
купівлі-продажу здійснили неможливим виконання договору про
сумісну діяльність від ХХ.ХХ.93 р. з боку заводу.
Крім того, суд приходить до висновку, що заводом взагалі порушений
строк позовної давності не тільки при надісланні позову до суду, а
також при пред'явленні претензії.
Претензія заявлена ХХ.ХХ.99 р., кінцева партія казеіну заводом
виготовлена у вересні 1996 р. , про що позивачу достовірно було
відомо. Посилання позивача на те, що по договорам про сумісну
діяльність строк позовної давності починається з першої вимоги про
перерахування боргу суд до уваги не прийняв. Стаття 71 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає будь-яких виключень. Тому вимогу про
погашення боргу і заяву до суду зобов'язано надсилати до
підприємств і суду з урахуванням строку позовної давності. З
матеріалів справи, у тому числі і акту взаємозвірки, який
складений лише позивачем, випливає, що частина заборгованості по
маслу, це борг за 1995 рік. З його урахуванням (7751 кг) в 1996
році завод зобов'язаний був передати підприємству 30413 кг масла,
а передано лише 23721 тонн. Суд виключає з суми заборгованості
7751 кг за 1995 рік. Воно в 1996 році, у грудні 1996 року масло
заводом не виготовлялось. Позивач про те зобов'язаний був знати.
По-перше, відношення між сторонами є відношенням, які випливають
із сумісної діяльності, вдруге - договором від ХХ.ХХ.1995 р. завод
зобов'язаний був регулярно надавати інформацію про об'єм
виготовленої продукції. Доказів того, що ним це не було виконано
позивачем не надано суду. Факт пред'явлення заводу претензії про
нарахування штрафу за несвоєчасне отримання інформації по об'єму
виготовленого масла позивач не підтвердив. Нарахування цього
штрафу передбачено п. 3.4 договору. Тобто і по вимогам по маслу
вершковому позивачем порушений строк позовної давності при
надісланні позову до суду. Суд вважає, що не яких поважних причин
пропуску строку позовної давності у позивача не було. На підставі
викладеного, ст. 80 Цивільного кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
керуючись ст. ст. 82, 84 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вирішив в
задоволені позову відмовити.
Рішення перевірялось у порядку нагляду, і Постановою Голови
арбітражного суду Н-ської області від ХХ.ХХ.2000 р. залишили без
змін.
ХХ.ХХ.2000 р. МПП "УУУ" подало заяву про перевірку Постанови
голови арбітражного Н-ської області від ХХ.ХХ.2000 р. і рішення
від ХХ.ХХ.2000 р. по справі № 0/00 в порядку нагляду.
Рішення по справі 0/00 від ХХ.ХХ.2000 р. арбітражний суд Н-ської
області в задоволенні позову відмовив посилаючись про перебіг
строку позовної давності з боку сторін.
Постановою голови арбітражного суду Н-ської області від ХХ.ХХ.2000
р. по справі 0/00 рішення по справі від ХХ.ХХ.2000 р. залишено без
змін, а подану позивачем заяву - без задоволення.
Вважаємо, що це рішення та постанова прийняті з порушенням чинного
законодавства України, зокрема ст. 76. ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
п. 5 ст. 4, ст. 35, ст. 71 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вказану
постанову винесено необгрунтовано тому що не повністю з'ясовані
обставини, що мають значення для справи, а рішення по справі
прийнято з порушенням норм матеріального права та необгрунтовано з
наступних причин.
1. При вирішенні питання початку перебігу строку позовної давності
судом не правильно застосовані вимоги ст.76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
тому що, згідно умов спірних договорів між сторонами не
передбачений порядок та термін виділу частки у сумісному майні
(масло вершкове та казеін) та у відповідності з чинним
законодавством України ( ст. 48,50 Закона України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, ст.112 (поняття спільної власності),115 (відділ частки
спільного майна) ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 430-434 ( сумісна
діяльність) ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, роз'яснень Президіуму ВАСУ від
16.04.93 р. №01-6/438 ( v_438800-93 ) (v_438800-93)
, від 28.04.95 р. № 02-5/302
( v_302800-95 ) (v_302800-95)
, 10.12.96 р. № 02-5/422 ( v_422800-96 ) (v_422800-96)
, від
18.11.97 р. № 02-5/445 ( v_445800-97 ) (v_445800-97)
, від 11.11.98 р. № 02-5/425
( v_425800-98 ) (v_425800-98)
таке виділення можливо у будь-який час дії угод.
Посилання голови арбітражного суду Н-ської області на те, що
"сторони не обмежені умовами укладеного договору і мають право на
будь-якій стадії виконання договору вносити до нього умови, які б
визначили термін виконання обов'язку", не доводить факту пропуску
строку позовної давності позивачем, тому що до цього часу
сторонами жодних доповнень до договорів у частині визначення
терміну виконання обов'язку не вносилось.
Таким чином, прийняття за початок перебігу строку позовної
давності час останнього відвантаження продукції за іншими угодами,
є порушенням норм матеріального права.
2. .В матеріалах справи є довідка (арк. 20) у якій вказується про
те, що відповідач виробив масло вершкове з травня по листопад, а у
грудні 1996 р. виробництва не було. Судом було зроблено висновок,
що відповідно до договору від ХХ.ХХ.95 р. відповідач повинен був
надати в грудні інформацію про вироблену продукцію, але такої
інформації позивач не отримав, у зв'язку з чим вина про ненадання
таких відомостей полягає на позивача, що суперечить ст. 209 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 71 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
3. У Постанові та рішенні суду по вказаній справі суд постійно
посилається на те, що "позивач повинен був дізнатися про порушене
відповідачем право", як взагалі може бути порушено право в грудні
1996 р. на частку в сумісному майні, якщо в договорі не
встановлений термін розподілу сумісного майна, а також сторонами
двостороннім Актом звірки від ХХ.ХХ.97 р. підтверджено таке право
за позивачем.
При винесені Постанови від ХХ.ХХ.2000 р. судом не враховані вимоги
ст. 165 (Невизначеність строку виконання зобов'язання) ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, які повинні були б бути застосовані при вирішенні
даного спору.
4. Суд вважає що відношення по договору про сумісну діяльність є
відношеннями, а звітність є звітністю. Виходячи з цього твердження
арбітражного суду випливає висновок, що суд керувався чинним
законодавством України, яке регулює строки подання статистичної
звітності: для суб'єктів підприємницької діяльності не пізніше 20
числа першого місяця наступного року. Таким чином, оскільки
відповідач надав до Н-ського обласного управління статистики звіт
про вироблену у 1996 р. продукцію лише 20 січня 1997 р., про що у
матеріалах справи свідчить довідка надана позивачем, то висновок
суду і наглядової інстанції про те, що "...оскільки спірна
кількість продукції (казеіна та масла) вироблена в період з травня
по вересень 1996 р., то позивач повинен був знати про своє
порушене право на частку спільного майна виготовленого у жовтні та
листопаді 1996 р. ще у жовтні 1996 р.", є не тільки припущенням
суду, а є грубим порушенням вимог ст.35,71 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Враховуючи, що відповідач не надав інформації позивачу про
вироблену в 1996 р. продукції і подав цю статистичну інформацію
тільки в січні 1997 р., то саме собою зрозуміло можливо зробити
висновок що позивач повинен був дізнатися про це тільки в січні
1997 р., тобто відповідно до чинного законодавства з ХХ.ХХ. 1997
р., тобто строк позовної давності повинен скінчитися лише
ХХ.ХХ.2000 р., тоді коли ХХ.ХХ.1999 р. було подано позов по справі
0/00.
Але при перевірці рішення в порядку нагляду, в Постанові не
беруться до уваги не лише докази позивача, а й вимоги ст.76 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім цього, приймаючи Постанову від
ХХ.ХХ.2000 р. наглядової інстанції було завідомо відомо, що
позивач фактично дізнався про своє порушене право лише ХХ.ХХ.97 р.
при підписанні двостороннього Акту звірки взаєморозрахунків, про
що наведене у відповіді голови арбітражного суду Н-ської області
на звернення депутата Верховної Ради України.
На підставі викладеного, вважаю, що Постанова від ХХ.ХХ.2000 р.
прийнята головою арбітражного суду Н-ської області по справі №
0/00 необгрунтована та не відповідає вимогам діючого законодавства
України, а рішення арбітражного суду Н-ської області від
ХХ.ХХ.2000 р. прийнято з порушенням норм матеріального права та у
відповідності зі ст. 124, 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
ст. 91,95,100 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, МПП "ХХХ" просило:
1. Відмінити Постанову голови арбітражного суду Н-ської області
від ХХ.ХХ.2000 р. по справі № 0/00.
2. Відмінити рішення Н-ського обласного суду по справі № 0/00 від
ХХ.ХХ.2000 р. та направити справу № 0/00 для розгляду по суті в
арбітражний суд іншої області.
ХХ.ХХ.2000 р. Вищий Арбітражний суд України , судова колегія по
перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
розглянула заяву МПП "ХХХ" про перевірку рішення, постанови
арбітражного суду у справі № 0/00.
Рішенням арбітражного суду Н-ської області від ХХ.ХХ.2000 у позові
відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Голова арбітражного суду Н-ської області постановою від ХХ.ХХ.2000
рішення суду залишила без зміни з тих же підстав.
МПП "ХХХ" з рішенням та постановою суду не згодне, просить
скасувати їх, передати справу на новий розгляд, посилаючись на те,
що згідно умов договору, укладеного між сторонами, не передбачений
порядок і термін виділу у спільному майні (масло вершкове,
казеїн); таке виділення можливе у будь-який час дії договору,
право позивача підтверджено двостороннім актом від ХХ.ХХ.97 р.,
відповідач не надав інформації позивачу про вироблену у 1996 р.
продукцію і тільки із статистичної звітності (січень 1997 р.)
позивач міг знати про кількість виробленої продукції за рік.
Перевіривши матеріали справи. судова колегія встановила:
між сторонами укладений договір від ХХ.ХХ.93 р. про сумісну
господарську діяльність згідно якого сторони домовились
організувати спільне виробництво, збереження, реалізацію казеїну.
Сторони домовились про те, що казеїн підлягає розподілу: 35% -
підприємству і 65% - заводу.
ХХ.ХХ.95 р. сторони уклали також договір про сумісну господарську
діяльність - виготовлення масла вершкового, яке підлягає
розподілу: 18% - підприємству і 82% - заводу.
3 позовної заяви вбачається, що підприємство вимагає від заводу
отримати свою частку виготовленого казеїну у кількості 12836 кг та
вершкового масла - 6692 кг. на загальну суму 211240 ,94 грн. За
період з ХХ.ХХ.96 по ХХ.ХХ.96 відповідачем виготовлено 36675 кг
казеїна, що підтверджується актом звірки.
Ст. 430 ЦК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що за договором про
сумісну діяльність сторони зобов'язуються спільно діяти для
досягнення спільної господарської мети.
Майно, створене або придбане, в результаті їх спільної діяльності
є спільною власністю.
Згідно укладених між сторонами договорів ними не визначені умови і
строки передачі казеїну та вершкового масла.
Названі обставини не були предметом оцінки арбітражного суду як
при прийнятті рішення, так і при перегляді рішення в порядку
нагляду.
Договором від ХХ.ХХ.95 передбачено, що завод зобов'язаний був
"регулярно" надавати інформацію про обсяг виготовленої продукції.
Цією умовою також не визначено конкретний строк надання такої
інформації і ненадання позивачем доказів про невиконання
відповідачем названої умови договору не може підтверджувати як
одну з причин несвоєчасного звернення з позовом.
Посилання суду на ст. 3.4 договору щодо непідтвердження позивачем
факту пред'явлення претензії про нарахування штрафу за несвоєчасне
отримання інформації стосовно виготовленої продукції є
безпідставним, оскільки непідтвердження названого факту не впливає
на перебіг строку позовної давності.
Приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що при
прийнятті рішення суд не проаналізував взаємовідносини сторін, не
дав належної оцінки договорам та іншим доказам у справі, не
обгрунтував рішення щодо пропуску строку позовної давності, в
зв'язку з чим рішення та постанову суду слід скасувати і передати
справу на новий розгляд до арбітражного суду Н-ської області.
Керуючись ст.ст. 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія по
перегляду.рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України
постановила:
Рішення від ХХ.ХХ.2000 р. та постанову від ХХ.ХХ.2000 р.
арбітражного суду Н-ської області у справі № 0/00 скасувати,
справу передати на новий розгляд.