990/288/23 Про визнання протиправним та нечинним рішення ВРП "Про звільнення особи з посади судді районного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку" в частині визначення строку проходження особою строкової служби для зарахування до стажу та загального стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку; зобов'язання визначити загальний стаж роботи особи на посаді судді районного суду, із зазначеного розрахунку - 06.06.2024 Прийняття

- визнати протиправним та нечинним рішення ВРП від 03 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку" в частині визначення строку проходження позивачем строкової служби для зарахування до стажу та загального стажу роботи на посаді судді для звільнення у відставку;

- визначити загальний стаж роботи позивача на посаді судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області 27 років 2 місяці 22 дні, з розрахунку: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 3 роки 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 03 жовтня 2023 року ВРП прийняла рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". При визначенні загального стажу, який згідно з оскаржуваним рішенням становить 25 років 3 місяці 22 дні, ВРП врахувала стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки.

3. Позивач вважає, що ВРП безпідставно застосувавши приписи статті 13 Закону СРСР від 12 жовтня 1967 року № 1950-VІІ "Про загальний військовий обов`язок" (далі - Закон СРСР № 1950-VІІ) (тут і надалі в редакції, чинній на момент навчання позивача у вищому військовому навчальному закладі) щодо дворічного строку дійсної військової служби для солдатів і сержантів Радянської армії, берегових частин та авіації Військово-Морського Флоту, на власний розсуд зменшила календарний період проходження ним строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, внаслідок чого відсоток його довічного утримання з урахуванням інших складових періодів зменшується з 64 % до 60 %, тобто порушується його право на отримання довічного грошового утримання в розмірі, на який він має право.

4. На думку ОСОБА_1, ВРП під час ухвалення рішення про визначення стажу його роботи на посаді судді мала застосувати приписи пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (865-2005-п) (далі - Постанова № 865), та визначити календарний період проходження ним строкової військової служби на посаді курсанта військового училища з 5 серпня 1982 року по 4 липня 1986 рік, тобто 3 роки 11 місяців, отже загальний стаж на роботі судді за таких обставин має становити 27 років 2 місяці 22 дні.

Встановлені судами обставини справи

5. ОСОБА_1 з 5 серпня 1982 року до 18 серпня 1986 року був курсантом Саратовського вищого військового командного училища імені Ф. Е. Дзержинського (далі - Саратівський ВВНЗ).

6. Президент України своїм Указом від 12 червня 2003 року № 525/2003 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області строком на п`ять років.

7. Верховна Рада України постановою від 11 грудня 2008 року № 647-VI обрала ОСОБА_1 на посаду судді зазначеного суду безстроково.

8. 8 вересня 2023 року до ВРП надійшла заява судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 від 4 вересня 2023 року про звільнення з посади судді у відставку на підставі пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.

9. Відповідно до копії довідки Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 01 вересня 2023 року, підписаної керівником апарату Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 27 років 2 місяці.

10. 3 жовтня 2023 року ВРП ухвалила рішення № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку". ВРП за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання на посаду судді, копій паспорта, трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, послужного списку, встановила, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: стаж роботи на посаді судді - 20 років 3 місяці 22 дні; період строкової військової служби - 2 роки; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, - 3 роки. Загальний стаж роботи судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення ВРП цього рішення становить 25 років 3 місяці 22 дні.

11. При цьому ВРП, посилаючись у рішенні на абзац другий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ № 584/95), абзац другий пункту 3-1 Постанови № 865, статті 5, 11, 13 Закону СРСР № 1950-VІІ, вважає, що ОСОБА_1, будучи курсантом Саратівського ВВНЗ, набув статусу військовослужбовця строкової військової служби. Оскільки строк навчання ОСОБА_1 у військовому навчальному закладі становить 3 роки 11 місяців, до стажу роботи, що дає йому право на відставку, підлягає зарахуванню 2 роки навчання як період строкової військової служби (а. с. 45-48 т. 1).

12. Не погодившись із указаним рішенням ВРП в частині зменшення зарахування до суддівського стажу календарного періоду проходження позивачем строкової служби з 3 років 11 місяців до 2 років, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як суд першої інстанції рішенням від 13 грудня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

14. Суд першої інстанції своє рішення мотивував тим, що Закон СРСР № 1950-VІІ, чинний на час вступу позивача до Саратовського ВВНЗ (серпень 1982 року), розділяє навчання у військово-навчальних закладах та строкову військову службу і, як виняток, передбачає можливість зарахування навчання до періоду строкової військової служби лише при відрахуванні особи із військово-навчального закладу і подальшому проходженні строкової військової служби (стаття 12 Закону). Строкова військова служба має обмежений строк, який станом на час вступу позивача до військово-навчального закладу становив 2 роки (стаття 13 Закону СРСР № 1950-VІІ). Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що підстави для зарахування до стажу роботи, що дає судді ОСОБА_1 право на відставку, усього календарного періоду його навчання у військово-навчальному закладі, який перевищує календарний період проходження строкової військової служби, відсутні.

15. Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції, погодившись з наведеними висновками суду першої інстанції, постановою від 6 червня 2024 року залишила апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

16. Суд апеляційної інстанції, відхиляючи довід скаржника щодо помилкового застосування законодавства колишнього СРСР всупереч приписам Постанови № 1545-XII, зазначив, що на період навчання ОСОБА_1 у Саратовському ВВНЗ з 5 серпня 1982 року до 18 серпня 1986 року був чинним саме Закон СРСР № 1950-VІІ, натомість Закон від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) (далі - Закон № 2232-ХІІ (2232-12) ) набрав чинності лише в 1992 році.

ПІДСТАВИ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

(І) Щодо зараховування до стажу судді періоду навчання особи у військово-навчальних закладах не юридичного профілю

17. Підстави та порядок звільнення судді визначено Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) (далі - Закон № 1402-VIII (1402-19) ) та Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (1798-19) (далі - Закон № 1798-VIII (1798-19) ).

18. Пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України встановлено, що подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням є підставою для звільнення судді.

19. Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) унормовано, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

20. В абзаці четвертому пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) (у редакції, чинній на момент подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку) визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

21. На день призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (2862-12) (далі - Закон № 2862-XII (2862-12) ), який втратив чинність на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) та Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856-VI "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" (2856-17) .

22. Частиною першою статті 43 Закону № 2862-XII було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку.

23. У абзаці другому частини четвертої статті 43 Закону № 2862-XII визначалося, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, також часу роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, часу роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

24. Крім того, у день призначення позивача на посаду судді діяв також Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (584/95) (далі - Указ Президента № 584/95).

25. Відповідно до абзацу другого статті 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

26. У абзаці другому пункту 3 Положення про порядок підготовки і внесення проектів указів і розпоряджень Президента України, затвердженого Указом Президента України від 10 вересня 1994 року № 512/94 (512/94) , визначено, що проекти актів Президента України мають бути якісними, погодженими з відповідними органами, установами та організаціями, а також відповідати чинному законодавству України.

27. Станом на момент видачі Президентом Указу № 584/95 був чинний Закон № 2232-ХІІ (2232-12) , який Верховна Рада України постановою від 25 березня 1992 року

№2233-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (2232-12) вирішила увести в дію з дня його опублікування ( Закон № 2232-ХІІ (2232-12) опублікований у газеті "Голос України" 12 травня 1992 року (№ 86)).

28. Закон № 2232-ХІІ (2232-12) у редакції, чинній станом на зазначений момент, містив такі положення: "Встановлюються такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин; військова служба жінок за контрактом на посадах солдатів і матросів, сержантів і старшин, прапорщиків і мічманів та офіцерського складу; військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; військова служба за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів і студентів кафедр військової підготовки (факультетів військової підготовки, відділень військової підготовки) вищих цивільних навчальних закладів; військова служба за контрактом офіцерського складу (стаття 2 Закону). Громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба (стаття 25 Закону). Початком перебування на військовій службі вважався, зокрема, день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею). Закінченням перебування на військовій службі вважався день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв`язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу (стаття 24 Закону 2232-ХІІ)."

29. Законом України від 18.06.1999 № 766-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу" (766-14) змінено редакцію статті 25 Закону № 2232-ХІІ. Після внесення змін у Законі відсутня згадка про зарахування навчання курсантів військових навчальних закладах до строкової служби.

30. Стаття 1 Указу Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" втратила чинність на підставі Указу Президента України від 20.03.2008 № 248/2008 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких указів Президента України" (248/2008) .

31. Відповідно до наведених норм права, Закон № 2232-ХІІ (2232-12) станом на момент видачі Президентом Указу № 584/95 встановлював види військової служби, зокрема: (1) строкову військову службу, яка відповідно до вказаного акта Голови держави підлягала зарахуванню до стажу роботи судді, що дає йому право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, та (2) військову службу за контрактом курсантів (слухачів) військово-навчальних закладів. Водночас таке навчання зараховується курсантам як строкова військова служба, а отже - підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.

32. Отже, презюмуючи відповідність Указу Президента № 584/95 законодавству, чинному станом на момент його видачі, зокрема Закону № 2232-ХІІ (2232-12) , вважаємо, що на підставі такого Указу Президента до стажу роботи, який дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, підлягає зарахуванню, як строкова військова служба, увесь період його навчання як курсанта у військово-навчальному закладі (з дня прибуття на навчання до військово-навчального закладу до дня, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв`язку із закінченням навчального закладу).

33. Вважаємо, що норми Закону СРСР № 1950-VІІ не підлягають застосуванню під час вирішення подібних спірних правовідносин з огляду на таке.

34. Верховна Рада України у постанові від 12 вересня 1991 року № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановила, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

35. Вище вже наводилися нормативно-правові акти Української Держави, якими врегульовані умови проходження військової служби курсантами військових навчальних закладів, виконання військового обов`язку громадянами України. З огляду на це підстав для застосування законодавства СРСР під час вирішення спору у цій справі немає.

63. Крім того, з огляду на положення абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII (1402-19) , вважаємо, що також не підлягають врахуванню під час вирішення спору у цій справі постанова Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865" (545-2008-п) , яка набрала чинності з 1 березня 2008 року та якою Постанова № 865 доповнена пунктом 3-1, адже така юридична норма не існувала станом на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді (Указ Президента України від 12 червня 2003 року).

(ІІ) Щодо повноважень ВРП визначати стаж роботи на посаді судді

36. Вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду під час перегляду цієї справи як суд апеляційної інстанції мала врахувати те, що, на наше переконання, стаж роботи на посаді судді, який визначений ВРП під час вирішення питання щодо звільнення з посади судді у відставку, не має значення для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на таке.

37. Як зазначалося вище, органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19 Конституції України).

38. Статтею 112 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених частиною шостою статті 126 Конституції України. Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом № 1798-VIII (1798-19) .

39. Такі повноваження і порядок визначені у пункті 6 частини першої статті 3, частинах першій та четвертій статті 55 Закону № 1798-VIII.

40. Частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII унормовано, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

41. Такі юридичні норми вказують на те, що для ухвалення вмотивованого рішення щодо заяви судді, який вирішив скористатися своїм правом, наданим Основним законом, на відставку, ВРП зобов`язана встановити факт наявності у судді стажу роботи на такій посаді, який є достатнім для його звільнення відповідно до законодавства. Зазначена практика відображена у низці рішень ВРП, а саме: від 17 лютого 2022 року № 139/0/15-22, від 17 лютого 2022 року № 138/0/15-22, від 17 лютого 2022 року № 136/0/15-22, від 25 січня 2022 року № 71/0/15-22, від 14 вересня 2021 року № 1978/0/15-21, від 9 вересня 2021 року № 1964/0/15-21, від 11 березня 2021 року № 608/0/15-21, від 25 червня 2020 року № 1969/0/15-20.

42. Пенсійний фонд України (далі - ПФУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (пункт 1 Положення про ПФУ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 (280-2014-п) (далі - Положення № 280)).

43. Згідно з абзацом десятим підпункту 6 пункту 4 Положення № 280 ПФУ відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

44. ПФУ постановою правління від 25 січня 2008 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року № 7-2) затвердив Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2023 року за № 353/39409 (далі - Порядок № 3-1).

45. Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 3-1 у редакції, чинній станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення ВРП, судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.

46. Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу I Порядку № 3-1 заява про призначення / перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.

47. До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються: (1) копія рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади та (2) розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4) (абзаци перший та сьомий пункту 2 розділу II Порядку № 3-1).

48. Зі змісту додатку 4 до Порядку № 3-1 вбачається, що розрахунок стажу роботи судді здійснюється відповідним судом на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду. Такий розрахунок має бути підписаний головою суду, головним бухгалтером і має містити відтиск печатки суду.

49. З огляду на такі положення Закону № 1798-VIII (1798-19) та Порядку № 3-1, обов`язок щодо здійснення розрахунку стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, покладений на суд, у штаті якого працював суддя до відставки, а не на ВРП під час вирішення питання щодо звільнення судді з посади. Тобто розрахунок стажу роботи судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання має здійснюватися іншим органом та викладатися в іншому документі, а визначений ВРП стаж роботи судді під час розгляду його заяви про звільнення з посади може враховуватися цим органом лише під час ухвалення ним відповідного рішення про наявність двадцятирічного стажу, що дає право на відставку.

50. Рішення ВРП про відставку та рішення органів Пенсійного фонду мають різні правові підстави та правову природу. Такі рішення регламентуються різними нормативно-правовими актами, що визначають повноваження цих органів.

51. Отже, вважаємо, що визначенням загального стажу роботи судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області ОСОБА_1, що дає йому право на відставку, ВРП не вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом № 1798-VIII (1798-19) .

52. За таких обставин, на нашу думку, доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення ВРП стало перепоною для належного нарахування та виплати органами Пенсійного фонду України щомісячного довічного грошового утримання судді, не заслуговують на увагу.

(ІІІ) Щодо ефективності способу захисту, обраного позивачем

53. На наше переконання, Велика Палата Верховного Суду помилково не зважила на те, що рішення про задоволення позову ОСОБА_2 не захистить його прав, які, як він вважає, є порушеними.

54. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, від 08, 09, 22 лютого 2022 року у справах № 209/3085/20, № 910/6939/20, № 761/36873/18 та ін.)

55. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності.

56. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

57. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні) (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року у справі № 910/12832/21).

58. Отже, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

59. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним.

60. Інакше кажучи, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Саме в такому значенні має розумітися ефективний захист порушених прав особи.

61. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

62. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19).

63. Так, предметом оскарження у цій справі, що розглядається, є рішення ВРП від 3 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області у зв`язку з поданням заяви про відставку", яким, як стверджує позивач, ВРП на власний розсуд зменшила календарний період проходження ним строкової служби, що стало наслідком зменшення відсотків його довічного утримання (з 64% до 60%) та порушення його права на отримання довічного грошового утримання в належному розмірі.

64. В судовому засіданні під час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду ОСОБА_1 пояснив, що рішення суду, ухвалене за наслідками розгляду цієї справи, може бути доказом обґрунтованості його позиції у іншій адміністративній справі, яка тепер вирішується за його позовом до ПФУ і стосується отримання щомісячного довічного грошового утримання.

65. На наше переконання, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання протиправним та нечинним рішення ВРП від 3 жовтня 2023 року № 948/0/15-23 не відповідає критерію ефективності та змісту порушеного права позивача, адже, як зазначено вище, складання розрахунку стажу судді, який дає йому право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, віднесено до компетенції суду, у штаті якого працював суддя, та яке не поставлено у залежність від визначеного ВРП стажу роботи судді під час розгляду його заяви про звільнення з посади судді у відставку.

66. Задоволення позову ОСОБА_1 у цій справі не призведе до відновлення його права, про порушення якого він стверджує.

67. На неефективність обраного позивачем способу захисту також вказують його пояснення, відповідно до яких після вирішення спору у цій справі він буде змушений порушити перед органом ПФУ питання щодо здійснення іншого (правильного) розрахунку його стажу судді, тобто буде вимушений вживати інших дій для врегулювання спору в іншій спосіб.

68. Обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155).

69. Крім того, в обставинах цієї справи відсутній факт звернення позивача до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області, у штаті якого він обіймав посаду судді, і не отримання ним розрахунку стажу його роботи відповідно до Порядку № 3-1 або непогодження з таким розрахунком, а тому відсутні підстави вважати, що право, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до суду, є порушеним.

70. Отже, неправильний розрахунок ВРП стажу судді не вплинув на право позивача на відставку та звільнення його з посади судді.

71. Рішення ВРП про наявність у ОСОБА_1 стажу судді для звільнення його у відставку обґрунтоване, у цій частині воно позивачем не оспорюється.

72. Помилки, допущені ВРП під час здійснення такого розрахунку, не впливають на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки рішення про розмір утримання має прийматися органом ПФУ на підставі розрахунку стажу роботи, складеного судом, який є останнім місцем роботи судді у відставці.

73. Зважаючи на викладене вище, вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції мала частково задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1, змінити мотивувальну частину рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, виклавши її з урахуванням тих мотивів, що викладені у цій окремій думці.