Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЗБИТКИ ТА ФОРС-МАЖОРНІ ОБСТАВИНИ.
До арбітражного суду звернулась ТОВ "ХХХ" з позовом про стягнення
з ЗАТ "УУУ" заборгованості за надані рекламні послуги.
В позовний заяві позивач свої вимоги грунтував на наступних
обставинах:
ХХ.ХХ.1999 р. між позивачем та позивачем було укладені договори №
1 та № 2 про здійснення рекламних проектів.
Перший договір був укладений стосовно виробництва рекламних
плакатів з сюжетами " А 1" та " А 2" форматом 6x3 м, підготовки
конструкцій для розміщення цих плакатів на суму 51274,3 гривень та
розміщення реклами відповідача на рекламних стендах на суму
284245,09 гривень. За згаданим договором позивач зобов'язався на
комісійних підставах (від імені та за рахунок відповідача)
виробити та розмістити рекламні плакати для відповідача в період з
ХХ.ХХ.99 no ХХ.ХХ.99, a відповідач зобов'язався прийняти надані
послуги та оплатити позивачу витрати пов'язані із здійсненням
такого рекламного проекту та комісію в розмірі 11223,45 гривень
без урахування податку на рекламу та податку на додану вартість.
До початку розміщення рекламних плакатів позивач отримав від
відповідача погодження на виготовлення та розміщення рекламних
сюжетів " А 1" та " А 2", що підтверджується підписаною
відповідачем кольоровою пробою від ХХ.ХХ.99. Таким чином,
відповідач був повністю згоден з розміщенням саме таких сюжетів.
ХХ.ХХ.99 Головним управлінням контролю за благоустроєм міста
Київської міської державної адміністрації були винесені на адресу
підрядчиків, які здійснювали розміщення рекламних плакатів з цими
сюжетами, приписи з вимогою демонтувати рекламоносіі, на яких
розміщені плакати з цими сюжетами, у зв'язку з незаконним
переобладнанням рекламних щитів і відсутності дозволу компетентних
державних органів на таке переобладнання. Ці приписи є
форс-мажорними обставинами згідно n.5.1. Договору .№ 1, оскільки
прямих стосунків, в т.ч. договірних, між СП "ААА" та Головним
управлінням контролю за благоустроєм міста Київської міської
державної адміністрації не існує. Крім того, згідно ст. 402 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
комісіонер (позивач) не відповідає перед
комітентом (відповідач) за виконання третьою особою (підрядчиками)
угоди, укладеної комісіонером (позивачем) за рахунок комітента
(відповідача).
У зв'язку із згаданими приписами позивач запропонувало відповідачу
змінити сюжет рекламних плакатів, нащо відповідач надав свою повну
згоду, що підтверджується підписанням відповідачем ХХ.ХХ.99
кольорової проби з сюжетом " А 3 ".
Згодом плакати з цим сюжетом з дозволу відповідача були замінені
на плакати з сюжетом " А 4 ". Наявність згоди відповідача на
виготовлення плакатів саме з таким сюжетом підтверджується
підписаними між відповідачем та позивачем договором № 4 від
ХХ.ХХ.99, в якому передбачалось виготовлення плакатів з цим
сюжетом та підписаним відповідачем ХХ.ХХ.99 оригінал-макетом із
згаданим сюжетом.
Тобто всі сюжети, які розміщувалися згідно договору № 1, були
належним чином погоджені з відповідачем.
Виходячи з вищенаведеного, позивач не вважав обгрунтованими
зауваження відповідача, які були викладені у зустрічній претензії
№ У від ХХ.ХХ.99, щодо відсутності законних підстав для
виготовлення і розміщення плакатів з вказаними вище сюжетами, а
також наявності вини СП "ААА" у винесенні Головним управлінням
контролю за благоустроєм міста Київської міської державної
адміністрації приписів з вимогою демонтувати рекламоносії.
Розміщення рекламних плакатів підтверджується фотозвітами, які
позивач надав відповідачу. Фактична сума понесених витрат на
розміщення рекламних плакатів складає 233825,3 грн, що
підтверджується відповідними актами виконання робіт підписаними
між позивачем та підрядною рекламною компанією.
Крім того, згідно з п.п.2.3. та 3.2.1. згаданого договору
відповідач зобов'язувався сплатити позивачу у відповідності зі
cт.cт. 395, 407 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, окрім витрат на виконання
рекламного проекту, комісійну винагороду в сумі 39826 грн.
Відповідач частково виконав свої зобов'язання попередньо сплатив
195154,43 грн. за виконання рекламного проекту.
Таким чином, порушуючи п.3.2.1. Договору № 1 , відповідач не
сплатив позивачу витрати пов'язані з розміщенням реклами на
вуличних стендах та комісійну винагороду в сумі 78496,84 гривні.
За договором № 2 позивач зобов'язувався розробити рекламні буклети
формату А5 та розмістити рекламні ролики в газетах і на радіо.
Відповідач зобов'язувався оплатити витрати позивача пов'язані з
виконанням згаданих обов'язків та сплатити комісійні в розмірі
10%.
Позивач виконав свої договірні зобов'язання, посилаючись на
наявність відповідних актів виконання робіт підписаних між
позивачем і підрядниками, які розміщували рекламу. Також
розміщення реклами підтверджувалось копіями рекламних оголошень,
опублікованих в газетах ., які були надані відповідачу. Розміщення
реклами на радіо підтверджувалось ефірними довідками.
Фактична вартість витрат пов'язаних з виконанням замовлення
становила 206938,51 грн. Відповідач частково оплатив витрати
позивача , передплативши 200000 грн. Таким чином заборгованість
відповідача по договору № 2 від ХХ.ХХ.99 р. склала 65588,51 грн.
Загальна сума заборгованості по двом контрактам складала 85435,35
грн.
Враховуючи вище викладене та керуючись ст.ст. 161, 162, 395 - 408
ЦК( 1540-06 ) (1540-06)
позивач просив суд стягнути згадану заборгованість з
відповідача.
В засідання суду відповідач надав відзив на позовну заяву в якому
заперечував проти позовних вимог посилаючись на наступні
обставини.
Відповідач доводив, що договори від ХХ.ХХ.99 p. № 1 і №2 був
укладений між Позивачем та Відповідачем в дійсності не "на
комісійних підставах", як стверджує Позивач, а на умовах підряду,
про що об'єктивно свідчить зміст догорів та зміст зобов'язань,
прийнятих на себе сторонами.
Так, CT.395 ЦК України визначає, що "За договором комісії одна
сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони
(комітента) за винагороду вчинити одну або кілька угод від свого
імені за рахунок комітента" ( 1540-06 ) (1540-06)
. В дійсності ж текст
договору не містить т слова про те, що Рекламодавець (саме так
іменується Відповідач за договором) доручає Агентству (як
іменується Позивач за договором) вчиняти якість угоди з третіми
особами, а Агентство зобов'язується їх укладати, про якісь інші
угоди та про третіх осіб в договорі навіть не згадується.
Насправді, як прямо зазначено у пунктах 1.1.. 2.1.. 2.3.. 3.1.1..
3.1.2. та п. 3.1.3. договорів. Рекламодавець доручив, а Агентство
зобов'язалося здійснити рекламний проект та виготовити узгоджені
сторонами рекламні плакати і розмістити їх на території міста,
тобто виконати для Рекламодавця за відповідну плату конкретні
роботи щодо реклами його послуг. Навіть умовні найменування сторін
договору - Рекламодавець та Агентство - вказують на це, оскільки
рекламодавцями завжди іменуються ті особи, які доручили рекламні
роботи та послуги їх виконавцям, рекламним агенціям, а не
комерційним посередникам. І під час укладення цього договору. і в
процесі його виконання позивач не мав на увазі жодних комісійних
стосунків. а вважав, що уклав і виконував звичайний договір
підряду про надання рекламних послуг. В договорах не зазначено, що
позивач зобов'язаний безпосередньо сам виготовити та розмістить
рекламні плакати, чи зробить це за участю третіх осіб. Адже,
згідно зі cт.164 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, сторони договору мали
право покласти його виконання в цілому або в частині на будь-яких
третіх осіб, з якими пов'язані відповідними договорами.
Отже, правовідносини Позивача та Відповідача щодо виконання
вищезгаданих договорів цілком і повністю регулюються нормами глави
28 ЦК України "Підряд" ( 1540-06 ) (1540-06)
. Тому, згідно з вимогами ст.ст.
164, 344 та 347 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, підрядчик (Позивач) несе
перед замовником (Відповідачем) всю відповідальність за виконання
умов договору, незалежно від того, кому передоручив це виконання.
Саме тому у відповіді на претензію Позивача Відповідач, заявляючи
зустрічні грошові вимоги, керувався тими нормами закону, які
регулюють правовідносини підряду.
Відповідач також заперечував проти твердження позивача про те, що
невиконання ним частини своїх зобов'язань щодо розміщення
рекламних плакатів, у зв'язку з забороною їх подальшої
демонстрації за приписом ГУ КБМ Київської міськдержадміністрації
від ХХ.ХХ.99 p., нібито було зумовлене дією обставин непоборної
сили, та його посилання на cт.402 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач вважає, що приписи ГУ КБМ Київської
міськдержадміністрації від ХХ.ХХ.99 p не мають ознак
"форс-мажорних" обставин тому, що ці припис та наступний демонтаж
стендів з рекламою відповідача стали наслідком прямого невиконання
субпідрядчиком Позивача (ТОВ "ААА") однієї з передбачених законом
найбільш істотних умов розміщення реклами - неотриманням ним
дозволу на переобладнання рекламоносііїв. Обставинами непоборної
сили можуть бути визнані лише ті чинники, які не залежать від волі
людей взагалі і від волі сторін договору зокрема (наприклад.
стихійні лиха), але аж ніяк не винні дії субпідрядчиків сторін, що
були вчинені з прямим порушенням вимог закону та спричинили
невиконання умов договору.
Згідно з вимогами ст.ст. 209 та 210 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа
може бути звільнена від відповідальності за невиконання чи за
неналежне виконання нею зобов'язання лише за умови відсутності її
вини у цьому невиконанні чи неналежному виконанні, або ж за умови
наявності вини кредитора, що ця особа і повинна довести.
Твердження Позивача про відсутність прямих договірних стосунків
між ним та ГУ КБМ Київської міськдержадміністрації не доказує ні
відсутність його вини у неналежному виконанні своїх зобов'язань,
ні наявність вини Відповідача. В цій ситуації насамперед
вибачається вина субпідрядчика Позивача, ТОВ "ААА", який не
отримав дозволу органів влади на реконструкцію рекпамоносіїв. За
таких обставин Позивач, який поклав взяті на себе зобов'язання
щодо розміщення рекламних плакатів на ТОВ "ААА", згідно з вимогами
cт.164 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
несе всю відповідальність за
неналежне виконання цих зобов'язань. При тому Позивач набуває
права регресної вимоги до свого субпідрядчика, який не виконав
умов договору, укладеного між ним та субпідрядчиком.
Відповідач також заперечував проти доводів позивача щодо
обгрунтування позовних вимог на підставі двосторонніх актів
виконання робіт підписані ним з третіми особами, з якими
Відповідач не має договірних стосунків і перед якими не має жодних
зобов'язань. Але Позивач прямо порушує вимоги ст.34 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо належності та допустимості доказів, оскільки акти
про виконання робіт (надання послуг) не є грошово-розрахунковими
документами і не засвідчують фактів сплати коштів, у зв'язку з чим
не можуть вважатися належними (необхідними та достатніми) доказами
витрат.
Належними доказами витрат у даному випадку можуть вважатися лише
засвідчені банківськими установами платіжні доручення. Відповідач
частково визнав свою заборгованість перед позивачем на суму
74438,85 грн., але заявив вимогу про проведення взаємозаліку на
підставі ст.217 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, шляхом зарахування
грошових зобов'язань позивача перед відповідачем, які виникли в
наслідок збитків, заподіяних невиконанням з боку позивача частини
своїх договірних зобов'язань Вимоги відповідача щодо розміру
завданих збитків були документально підтверджені та обгрунтовані
відповідним розрахунком. Сума збитків становила 56922,85 грн. Отже
відповідач визнав борг перед позивачем в сумі 17516,46 грн. В
іншій частині позовних вимог відповідач просив суд відмовити в їх
задоволені. Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників
сторін, встановив:
ХХ.ХХ.99 ЗAT "УУУ" - "рекламодавець" та Товариство з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" - "агентство" уклали договір № 1, згідно з
яким позивач доручає, а відповідач приймає на себе зобов'язання
від свого імені та за рахунок позивача здійснити проект в порядку
та строки, передбачені договором.
"Рекламодавець" - позивач зобов'язався прийняти надані послуги по
здійсненню проекту та сплатити витрати на здійснення проекту та
комісію "агентства" у відповідності з умовами договору (п.1.1
договору).
Ст. 2. договору обумовлений порядок розрахунків та загальна сума
договору.
Так, п.2.1 визначено, що вартість виготовлення плакатів складає на
момент укладення договору 54313,85 грн. (ПДВ - 9052,31, вартість
розробки макетів 3278 грн.). Вартість підготовки конструкцій для
розміщення плакатів складає на момент укладення договору 51274,3
грн. (ПДВ 8545,72 грн., податок на рекламу 212,58 грн.). Ці суми
позивач повинен був перерахувати до ХХ.ХХ.99 (n.2.2 договору).
Вартість розміщення плакатів за цим договором протягом 3 місяців
складає на момент укладення договору 284245,09 грн. (ПДВ -
47374,18 грн., податок на рекламу 1178,46 грн., комісія
"агентства" 11223,45 грн.) (n.2.3).
"Рекламодавець" повинен був сплачувати вартість розміщення
плакатів щомісячно на підставі виставленого "агентством"
рахунку-фактури до 5 числа кожного місяця розміщення плакатів.
Позивач - "агентство" зобов'язався розробити концепцію проекту та
оригінал-макети рекламних плакатів з сюжетом " А 1" та " А 2" (п,
3.1.1 договору).
П.3.1.5 договору визначено, що після повного виконання проекту
"Агентство" підписує акт прийомки-здачі виконаних робіт.
П.5.1 договору було обумовлено, що сторони звільняються повністю
або частково від виконання умов договору при настанні
форс-мажорних обставин.
Поряд зі стихійним лихом були вказані як форс-мажорні обставини
рішення компетентних державних органів.
ХХ.ХХ.99 р. між ЗАТ "УУУ" - "рекламодавець" та Товариство з
обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ХХХ" -
"агентство" уклали договір № 2, згідно з яким "рекламодавець" -
позивач доручає, а "агентство" - відповідач приймає на себе
зобов'язання від свого імені та за рахунок "рекламодавця"
здійснити роботи та надати послуги по виготовленню рекламних
буклетів та розміщенню рекламного ролика на радіо, а також
виготовлення матеріалів для публікації в газетах (п.2.1 договору).
Вартість виготовлення рекламних буклетів визначена на момент
укладення договору - 6930,85 грн. (ПДВ - 1155,1 грн., податок на
рекламу 28,73 грн., винагорода "агентству" 2841,49 грн.). Вартість
виробництва матеріалів для публікації в газетах - 2115,04 грн.
(ПДВ 352,5 грн. податок на рекламу 8,76 грн., комісія "агентства"
159,44 грн.). Вартість виробництва рекламного ролика для
розміщення на радіо складає 1880,05 грн. (ПДВ 313"34 грн., податок
на рекламу 7,79 грн., комісія "агенства" 141,72 грн.) )n.2.1
договору).
Відповідач здійснив виготовлення плакатів з сюжетом " А 1 " та " А
2 ", що підтверджено підписаною позивачем кольоровою пробою
ХХ.ХХ.99.
Як передбачалось прийнятими на себе зобов'язаннями позивача по
договору №: 1 "агентство" повинно було здійснити розміщення
плакатів протягом 3 місяців після укладення договору (тобто до
ХХ.ХХ.99).
ХХ.ХХ.99 СП "ААА", яке здійснювало як підрядчик позивача
розміщення рекламних плакатів отримало приписи Головного
управління по контролю за благоустроєм міста Київської міської
держадміністрації, в яких СП "ААА" зобов'язувалось привести у
відповідний технічний стан та замінити сюжети на об'єктах
зовнішньої реклами, розміщеної у Н-ському районі м. Києва.
Позивач вважає ці приписи форс-мажорними обставинами,
передбаченими п.5.1 договору №1 від ХХ.ХХ.99 і тому наполягає; на
стягненні з позивача суми витрат, понесених позивачем на
розміщення рекламних плакатів з сюжетом " А 4 ", підтвердженням
яких є, на думку позивача, акти виконаних робіт, підписані з ТОВ
"ААА".
На думку позивача сума витрат від невиконання відповідачем n.3.2.1
договору № 1 становить 78496,84 грн.
Крім того, позивач посилається на заборгованість відповідача за
виконані роботи по розміщенню реклами на радіо та в газетах у сумі
6938,51 грн.
Визначає загальну заборгованість відповідача по двом договорам у
сумі 85435,35 грн.
Для вирішення спору по суті необхідно, по-перше, дати оцінку
правовій природі укладених між сторонами договорів, незалежно від
того, як їх називають сторони.
Позивач стверджує, що укладені між сторонами договори є договорами
комісії і випливаючи з умов договорів відносини регламентуються
главою 35 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач вважає укладені договори №1 та № 2 договорами підряду,
взаємовідносини по яким регламентуються главою 28 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно з договором комісії одна сторона (комісіонер)
зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за
винагороду вчиняти одну або кілька угод від свого імені за рахунок
комітента (CT.395 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Комітент дає комісійне доручення, а комісіонер приймає це
доручення. Договір комісії укладається комісіонером від свого
імені.
Згідно зі CT.397 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за угодою, укладеною
комісіонером з третьою особою, набуває права і стає зобов'язаним
комісіонер.
Предметом договору комісії за чинним законодавством є угода, яку
комісіонер укладає з третьою особою за рахунок комітента.
Частиною.2 cт.402 ЦК передбачає ( 1540-06 ) (1540-06)
, що комісіонер не
відповідає перед комітентом за виконання угоди третьою особою.
Cт.406 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що при виконанні
доручення комісіонер вправі одержати від комітента винагороду.
За договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується
виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони
(замовник) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується
прийняти й оплатити виконану роботу (cт.332 ЦК України( 1540-06 ) (1540-06)
)
Предметом договору підряду є матеріалізований результат створення,
перетворення, ліквідація речей. Підрядчик має право доручати
виконання певної роботи третім особам - субпідрядчикам.
3 наведеного вище та аналізу правової природи укладених сторонами
договорів, суд дійшов висновку, що сторони уклали договори підряду
№ 1 та № 2, оскільки вони передбачають доручення відповідача
позивачу здійснення певних робіт за оплату, в обумовлені строки.
Матеріалами справи не підтверджується посилання позивача на те, що
укладені ним договори є комісійними, оскільки договори укладались
на виконання певних робіт: по виготовленню рекламних буклетів,
розміщенню їх, виготовленню та розміщенню рекламних плакатів.
Спірні договори самими сторонами укладались як договорами підряду,
підтвердженням чого може бути не тільки зміст статті 3 договорів,
в яких чітко пропускається обов'язок "агентства" здійснити певні
роботи, а й зміст та текст ст.4 договорів, в яких прямо записано,
що у випадку недотримання "агентством" строків "виконання послуг
(виконання робіт)", встановлених договором наступає
відповідальність у вигляді сплати санкцій.
Позивач укладав ряд договорів субпідряду з метою виконання власних
зобов'язань перед відповідачем по виробництву та розміщенню
плакатів, тому безпідставним є спроба перекласти відповідальність
за невиконання його контрагентів умов договорів на відповідача.
He приймається судом також посилання позивача на отримані приписи
Головного управління по контролю за благоустроєм міста Київської
держадміністрації як форс-мажорні обставини, бо вони ніяк не
можуть бути такими.
Форс-мажорними обставинами є надзвичайна і непереборна за даних
умов сила (стихія, страйк, локаут, інший промисловий розлад, дія
суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни,
терористичний акт, блокада, заколот, повстання, масові
заворушення, громадська демонстрація, саботаж, акт вандалізму,
блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу
або ожеледь, нестача води через погодні чи довкільні умови, вибух,
вина чи не виконання станцією своїх зобов'язань), дію якої
неможливо упередити застосуванням високопрофесійної практики
персоналу і яка є обставиною, що звільняють від відповідальності
за невиконання зобов'язань. Така непереборна сила засвідчується
Торговельно-промисловою палатою України згідно з Указом Президента
України "Про Торговельно-промислову палату України" ( 357/94 ) (357/94)
.
Посилання позивача на форс-мажорні обставини, якими приписи
Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва міської
державної адміністрації не може бути прийняте судом, оскільки для
розміщення рекламних плакатів контрагенти позивача повинні були
отримати дозвіл відповідних органів.
Сторони у текстах договорів №1 та №2 (статті 2) обумовили всі
складові витрати на здійснення проекту, відсутні будь-які
посилання на додаткові витрати, або порядок їх оплати. Тому
понесені позивачем збитки перед власними контрагентами не можуть
перекладатись на відповідача.
Матеріалами справи підтверджено взаємне невиконання кожного з
сторін своїх зобов'язань перед другою. А саме, відповідач частково
не сплатив вартість за розміщення реклами на суму 74438,85 грн.,
зменшивши на - суму 269593,28 грн., що становлять вартість
фактично розміщеної реклами протягом 92 днів (проти обумовлених у
договорі 97 днів).
В свою чергу позивач не надав рекламні послуги протягом 10 днів у
березні на суму 40777,66 грн., а також друк нових плакатів на
заміну заборонених призвів до додаткових витрат у сумі 16144,73
грн, які не були передбачені контрактом.
На підставі викладеного, зважаючи на існуючу взаємну
заборгованість сторін (відповідача перед позивачем на суму
74438,85 грн., а позивача перед відповідачем на суму 56922,39
грн.), керуючись ст.217 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, суд вважає
можливим припинити зобов'язання зарахуванням цих сум, стягнути з
відповідача заборгованість занеоплачені роботи в сумі 17516,46
грн.
Керуючись ст.ст. 217, 332, 344 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.49,
77, 82,83 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд задовольнив позовні вимоги
частково в сумі 17516,46 грн.