Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp01/096-1 ) (sp01/096-1)
.
ХХ.ХХ.2001 року до Господарського суду міста Києва було направлено
заяву від товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" з позовом
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста
Києва про зобов`язання надати висновок про повернення з державного
бюджету зайво сплачених податків.
В позовній заяві зазначалося, що в листопаді 1999 року ДПІ у
Дніпровському районі міста Києва провела перевірку додержання
вимог законодавства про плату за землю.
За результатами перевірки було складено акт № 2 від ХХ.ХХ.99.
Відповідно до якого позивачеві з боку відповідача було
запропоновано внести до держбюджету 75 635,28 грн. Земельного
податку, згідно з наданою довідкою Київського міського управління
земельними ресурсами (КМЗУР) № 9 від ХХ.ХХ.99 р. З урахуванням
коефіцієнта 2,5. Вказана сума була перерахована позивачем
ХХ.ХХ.2000 р. платіжним дорученням № 1.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України " Про плату за землю "
( 2535-12 ) (2535-12)
земельний податок в розмірі 1 % від грошової оцінки
земельної ділянки, сплачується після встановлення такої грошової
оцінки. Грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за
адресою: вул. М-ська, 7, якою користується позивач, була
встановлена лише ХХ.ХХ.99 р., згідно з довідкою наданою КМУЗР,
тобто даний коефіцієнт було застосовано до згаданої земельної
ділянки з ХХ.ХХ.1999 року.
ХХ грудня 1999 року КМУЗР було переглянуто та встановлено
коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки - 0,7.
За таких обставин грошова оцінка згаданої земельної ділянки з
коефіцієнтом 2,5 існувала в період з ХХ.ХХ.99 р. По ХХ.ХХ.99 р.
(74 дня), тому оплата земельного податку з урахуванням цього
коефіцієнту повинна була здійснюватись лише за час фактичного
існування цього коефіцієнту, а саме за вищезгаданий період (74
дні). Твердження відповідача про те, що сплата земельного податку
з урахуванням коефіцієнту за весь період користування земельною
ділянкою є безпідставним та незаконним.
Також слід додати, що ХХ жовтня 2000 року рішенням Господарського
суду міста Києва рішення ДПІ у Н-ському районі міста Києва № 3 від
ХХ.ХХ.99 р., було визнано недійсним. Відповідно до цього рішення,
відповідачем з позивача було стягнуто 42 559,61 грн., інкасовими
дорученнями ДПІ № 5 від ХХ.ХХ.99 року та № 7 від ХХ.ХХ.99 року. За
умови того, що відповідне рішення відповідача було визнано
недійсним, то згадана сума підлягає поверненню з державного
бюджету.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 7, 18 Закону України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, позивач просив суд зобов`язати
відповідача надати висновок про повернення з державного бюджету
зайво сплачених податків в сумі 104530,2грн.
Відповідач, в свою чергу надав відзив на позовну заяву в якому з
приводу зазначених у позовні заяві питань повідомляв наступне:
Позивач згідно з п. 2 Закону України " Про плату за землю "
( 2535-12 ) (2535-12)
є платником земельного податку, який визначається
залежно від грошової оцінки земель.
Згідно з довідкою КМУЗР № 9 від ХХ.ХХ.99 р. До земельної ділянки,
яка належить позивачеві було застосовано функціональний коефіцієнт
2,5. Виходячи з цього позивач ХХ.ХХ.2000 року перерахував до
бюджету 75 635,28 грн. земельного податку за 1999 рік.
Згідно з довідкою КМУЗР про грошову оцінку земельної ділянки № 2
від ХХ.ХХ.2000 року станом на ХХ.ХХ.99 р. Коефіцієнт
функціонального використання землі зазначено 0,7.
Відповідач зазначав, що твердження позивача про те, що грошова
оцінка земельної ділянки, розташованої по вул. М-ській, 7, з
застосуванням коефіцієнту 2,5 була встановлена лише ХХ.ХХ.99 року,
а з ХХ.ХХ.99 вже діяв згідно з довідкою КМУЗР від ХХ.ХХ.00 р.,
коефіцієнт 0,7, тобто думка позивача про те, що коефіцієнт 2,5
необхідно застосовувати лише з в період з ХХ.ХХ.99 року до
ХХ.ХХ.99 року є необгрунтованим. Тобто, позовні вимоги не
відповідають дійсності та реальним обставинам справи, а саме:
До 1999 року ТОВ "ХХХ" при визначенні земельного податку
функціональний коефіцієнт не застосовувало. Але вже ХХ.ХХ.99 року
під час розрахунку земельного податку зазначало функціональний
коефіцієнт 2,5, що підтверджувалося розрахунками земельного
податку.
У довідці КМУЗР № 9 від ХХ.ХХ.99 року не було вказано дату з якої
діяв коефіцієнт, а дату видачі довідки, як зазначав відповідач, не
можна вважати датою з якої застосовується функціональний
коефіцієнт, тобто коефіцієнт 0,7 необхідно застосовувати з
ХХ.ХХ.00 року, тобто з дати видачі довідки № 2.
Згідно з ст. 10 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
підставою для нарахування земельного податку є данні державного
земельного кадастру, який, зокрема існує для обґрунтування
розмірів плати за землю (ст. 96 Земельного кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
).
Грошова оцінка земель - це дані які містить державний земельний
кадастр (ст. 2 Положення про порядок ведення державного земельного
кадастру ( 15-93-п ) (15-93-п)
). Загальнообов'язковими складовими грошової
оцінки земельної ділянки є коефіцієнт функціонального
землекористування та площа земельної ділянки.
Відповідач звертав увагу суду на те, що рішення арбітражного суду
м. Києва від ХХ.ХХ.00 р. № 00/000 були визнані недійсними
відомості, внесені до державного земельного кадастру України, про
реєстрацію за товариством з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
земельної ділянки площею 10 998,58 кв. м., по вул. М-ській, 7 в
частині З 049,17 грн. Так як, згідно до п. 2 Положення про порядок
ведення державного земельного кадастру грошова оцінка земель - є
даними державного земельного кадастру, довідку від ХХ.ХХ.00 р. № 2
про грошову оцінку земельної ділянки не можна вважати дійсною так
як вона містить грошову оцінку земельної ділянки виходячи з площі
10 998,58 кв. м., а не 8 000 кв. м.
Тобто, на момент розгляду справи не існувало документу, згідно з
яким правильно можна було б визначити питання про повернення сум
податку за землю з бюджету, так як грошової оцінки земельної
ділянки по вул. М-ській, 7 площею 8 000 кв. м. на думку
відповідача не існувало.
Крім того, згідно ст. 17 Закону України " Про плату за землю "
( 2535-12 ) (2535-12)
, ст. 15.3.01 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетними та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
надміру сплачені податки підлягають
поверненню платнику податків за його письмовою заявою. Як зазначав
відповідач, вищезгаданої заяви від позивача не надходило.
Тобто, враховуючи вищенаведене, відповідач просив відмовити у
задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ".
ХХ.ХХ.2001 року відбулося судове засідання на якому дослідивши
матеріали справи та заслухавши пояснення сторін судом було
встановлено наступні фактичні обставини справи:
Відповідно до довідки № 9 від ХХ.ХХ.99 Київського міського
управління земельних ресурсів при оцінці земельної ділянки, що
належить позивачеві тобто ТОВ "ХХХ", застосовувався коефіцієнт на
функціональне використання землі 2,5.
Довідкою № 2 від ХХ.ХХ.2000 року КМУЗР при визначенні грошової
оцінки земельної ділянки, що належить позивачу застосовувався
коефіцієнт на функціональне використання землі 0,7 станом на
ХХ.ХХ.99 року.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких
встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх
грошової оцінки.
За таких обставин суд вважав, що позивач був повинен застосовувати
коефіцієнт 2,5 функціонального використання землі за період з
ХХ.ХХ.99 до ХХ.ХХ.99, а з ХХ.ХХ.99 року - коефіцієнт 0,7.
Судом не були прийняті заперечення відповідача проти посилання на
довідку КМУЗР № 2 від ХХ.ХХ.2000 року у зв`язку з визнанням
недійсними відомостей земельного кадастру в частині зазначеної в
згаданій довідці площі, оскільки грошова оцінка земельної ділянки
складається із площі земельної ділянки, розмір якої обчислюється в
даному випадку з довідки за відрахуванням площі, відомості
земельного кадастру про яку визнані недійсними рішенням суду №
00/000 від ХХ.ХХ.2000 року, та множенням її на зазначені в довідці
коефіцієнти, тобто шляхом застосування простих арифметичних дій,
для яких не потрібно спеціальних знань.
На підставі рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 3 від
ХХ.ХХ.99 з позивача було стягнуто суму 42 559,61 грн. За
інкасовими дорученнями (розпорядженнями) № 7 від ХХ.ХХ.99 та 3 від
ХХ.ХХ.99 р. Зазначене рішення відповідача визнане недійсним
рішенням Господарського суду міста Києва № 00/000 від ХХ.ХХ.2001
року.
На думку суду, за таких обставин підстав для стягнення суми
земельного податку у відповідача не було.
З наданих позивачем копій платіжних доручень та розрахунку позову
вбачалося, що позивачем було надмірно сплачено до бюджету 61970,59
грн. Та безпідставно стягнуті з позивача 42 559,61 грн.
З таких обставин позивачеві підлягало поверненню з бюджету 104
530,2 грн., також судом було вирішено зобов`язати державну
податкову інспекцію у Н-ському районі міста Києва надати висновок
про повернення з державного бюджету позивачу надмірно сплаченої
суми земельного податку та фінансових санкцій по земельному
податку, тобто позовні вимоги підлягали задоволенню керуючись
ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.