Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp01/082-1 ) (sp01/082-1)
.
Спір про скасування рішення Державної податкової інспекції в
частині донарахування до державного бюджету прибуткового податку з
громадян із застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені.
З ХХ.ХХ.2000 року по ХХ.ХХ.2000 року Державною податковою
інспекцією у Н-ському районі міста Києва була проведена комплексна
документальна перевірка діяльності фірми "ХХХ" (ФРН) на території
України через зареєстроване представництво з питань дотримання
вимог чинного податкового законодавства України за період з 1993
року по перший квартал 2000 року.
Перевіркою встановлено порушення Закону України "Про формування
Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення"
№390/97-ВР від 20.06.1997 року ( 386/97-ВР ) (386/97-ВР)
, Декрету Кабінету
Міністрів України "Про місцеві податки та збори" №56-93 від
20.05.1993 року ( 56-93 ) (56-93)
, Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1993 року
( 13-92 ) (13-92)
.
За результатами проведеної перевірки було складено акт №1 від
ХХ.ХХ.2000 року, на підставі якого ДПІ у Н-ському районі було
прийняте рішення № 2 від ХХ.ХХ.2000 року, відповідно до якого до
бюджету було донараховано: фінансові санкції до фонду Чорнобиля за
ІІІ квартал 1997 року в сумі 679,27 гривень; пеня до фонду
Чорнобиля за ІІІ квартал 1997 року в сумі 10,36 гривень; фінансові
санкції по комунальному податку за ІІІ квартал 1997 року в сумі
16,66 гривень; прибутковий податок з громадян за 1998 рік в сумі
19 953,07 гривень; прибутковий податок з громадян за 1999 рік в
сумі 8 881,45 гривень; прибутковий податок з громадян за 2000 рік
в сумі 419, 45 гривень; пеня по прибутковому податку з громадян за
1998 - 2000 роки в сумі 29 557,81 гривень. Зокрема, підставою для
донарахування до державного бюджету прибуткового податку з
громадян і застосування відповідних штрафних санкцій було неповне
утримання прибуткового податку із заробітної плати, а саме
проплата телефонних розмов з приватного телефона і доход фізичних
осіб, яки не є співробітниками Представництва.
Представництво "ХХХ" (ФРН) вважає вказане вище рішення Державної
податкової інспекції в Н-ському районі міста Києва, в частині
донарахування до державного бюджету суми прибуткового податку з
громадян в сумі 29253,97 гривень із застосуванням штрафних санкцій
у вигляді пені в сумі 29 557,81 гривень, таким, що не відповідає
чинному законодавству України звернулося з заявою про оскарження
рішення № 2 про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування від ХХ.ХХ. 2000 року ДПІ
у Н-ському районі м. Києва до Державної податкової адміністрації у
м. Києві.
У пункті 7 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від
12.05.1995 р. N 02-5/451 "Про деякі питання практики вирішення
спорів за участю податкових органів" ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
(назву змінено
згідно з роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 18.11.97 р. N
02-5/445 ( v_445800-97 ) (v_445800-97)
) сказано, що за змістом статті 5 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
вимоги щодо доарбітражного врегулювання
господарських спорів не поширюються на спори про визнання
недійсними рішень податкових органів. Що ж до спорів, пов'язаних
із зворотнім стягненням списаних цими органами у безспірному
порядку сум, то додержання доарбітражного порядку їх врегулювання
є обов'язковим.
Статтею 12 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
(в редакції Закону України від 05.02.98)
Державній податковій адміністрації України, а також державним
податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, державним податковим інспекціям у
містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) надано
право скасовувати рішення нижче стоячих податкових органів у разі
їх невідповідності актам законодавства.
Водночас, згідно із статтею 14 названого Закону рішення ( 509-12 ) (509-12)
, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх
посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом
порядку.
Згідно з вищеназваним Роз'ясненням підприємства, установи та
організації, у разі незгоди з рішенням чи діями податкових
органів, вправі на власний вибір вирішувати питання про оскарження
цих рішень (дій) в порядку підпорядкованості або про захист своїх
майнових інтересів шляхом звернення до арбітражного суду. В
останньому випадку попереднє звернення зі скаргою до відповідного
органу не є обов'язковим. Отже, можна зробити висновок, що в
даному випадку підприємство мало вибір, та вчинило шляхетно по
відношенню до Державної податкової адміністрації у м. Києві.
Державна податкова адміністрація у м. Києві розглянувши заяву
повідомила:
Підставою для застосування фінансових санкцій до Представництва
фірми "ХХХ" (далі по тексту - Представництво) були матеріали
перевірки, проведеної ДПІ у Н-ському районі м. Києва (акт від
ХХ.ХХ.2000р. №1, за результатами якої донараховано:
1. До Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (далі
по тексту-Фонд) за Ш квартал 1997 року 679,27 грн. - фінансову
санкцію у розмірі десяті відсотків належної до сплати суми внеску
до Фонду за несвоєчасне подання установам банків платіжного
доручення на сплату внеску; 10,36 грн. - пені за несвоєчасну
сплату збору.
2. Комунального податку: 16,66 грн. - фінансову санкцію у розмірі
десяті відсотків належної до сплати суми податку за несвоєчасне
подання установам банків платіжних доручень на сплату комунального
податку за Ш квартал 1997 року.
3. Прибуткового податку:
За 1998р. сума податку - 19953,07 грн., пеня 23686,96 грн.;
За 1999р. сума податку - 8881,45 грн., пеня 5822,21 грн.;
За 2000р. сума податку - 419,45 грн., пеня 48,64 грн.
Як свідчать обставини справи (акт від ХХ.ХХ.2000р. №1, перевіркою
здійсненою ДПІ у Н-ському районі м. Києва фірми "ХХХ", щодо
дотримання вимог чинного законодавства за 1993 р. -1 кв.2000 р.
встановлено, що Представництвом було нараховано, але не сплачено в
зазначені чинним законодавством строки збір до Фонду для
здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення за Ш квартал 1997 року
в сумі 679,27 гр. Недоїмка по збору на 31 липня 1997 року
становила 679,271 гр. За несвоєчасне подання платіжного доручення
до установи банку з простроченням платежу на 28 днів (платіжним
дорученням №429 від 27 серпня 1997 року була сплачена сума внеску
до Фонду за липень та серпень - 12472,97 грн.) по сплаті збору до
Фонду держподатінспекцією у Н-ському районі м. Києва до
Представництва застосована фінансова санкція у розмірі 10
відсотків належного до сплати збору та нарахована пеня у розмірі
10,36грн.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про формування Фонду для
здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення" від 20 червня 1997
року №386/97-ВР ( 386/97-ВР ) (386/97-ВР)
, із змінами і доповненнями, ставка
збору становить десять відсотків від об'єкта оподаткування з
віднесенням сплачених сум на валові витрати виробництва та обігу
платника збору.
Збір сплачується у другій половині місяця одночасно з одержанням в
установах банків коштів на оплату праці.
Пунктом 1 статті 4 "Декрету Кабінету Міністрів України про
стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів"
від 21 січня 1993 року №8-93 ( 8-93 ) (8-93)
, із змінами і доповненнями,
встановлено, що після закінчення встановлених строків сплати
відповідних платежів невнесена сума вважається недоїмкою і
стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не
встановлено стягнення недоїмки за окремими платежами без
нарахування пені.
Відповідні роз'яснення щодо нарахування пені за несвоєчасне
внесення платежів надані у листі ДПА України від 24.10.97 р.
№19-0217/10-8553 ( v8553225-97 ) (v8553225-97)
.
Щодо нарахування фінансових санкцій по сплаті комунального
податку.
Перевіркою встановлено, що за період з ХХ.ХХ.97р. по ХХ.ХХ.97р.
Представництвом здійснювалась несвоєчасна сплата до бюджету
комунального податку по строках ХХ.ХХ.97р.-ХХ.ХХ.97р. Платіжним
дорученням № 000 від ХХ.ХХ.97р. Представництво фірми "ХХХ"
перерахувало комунальний податок за липень, серпень та вересень
1997р. на загальну суму 1766,06 грн. За несвоєчасне подання
платіжного доручення до установи банку по сплаті комунального
податку до підприємства застосована фінансова санкція у розмірі 10
відсотків належного до сплати комунального податку.
Відповідно до статті 15 Декрету Кабінету міністрів України "Про
місцеві податки і збори" (далі-Декрет) від 20.05.93р. №56/93
( 56-93 ) (56-93)
, об'єктом оподаткування є фонд оплати праці, що не
перевищує 10% річного фонду оплати праці, обчислений виходячи з
офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян.
Київська міська Рада народних депутатів згідно з Декретом прийняла
рішення від 23.05.95р. №62 "Про введення комунального податку в м.
Києві". Пунктом 5.2 розділу V "Порядок нарахування та строки
оплати податку" визначено, що комунальний податок сплачується
підприємствами та організаціями не пізніше 15 числа слідуючого за
звітним місяця. Відповідно пункту 7.5 розділу VІІ, контроль за
повнотою, правильністю та своєчасністю сплати комунального податку
здійснюється Державною податковою адміністрацією міста.
Згідно з пунктом 5.1 Інструкції про застосування та стягнення
фінансових санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 20 квітня 1995 року №28 (зареєстровано в Міністерстві
юстиції України 6 травня 1995 року за №127/663) ( z0127-95 ) (z0127-95)
, із
змінами і доповненнями, органам державної податкової служби надано
право застосовувати до підприємств, установ, організацій і
громадян фінансові санкції у вигляді стягнення десяти відсотків
належних до сплати сум податків, інших платежів за неподання або
несвоєчасне подання органам державної податкової служби податкових
декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших
документів, необхідних для обчислення податків, інших платежів, а
також за неподання або несвоєчасне подання установам банків
платіжних доручень на сплату податків, інших платежів.
Щодо неправомірності донарахування прибуткового податку.
Вибірковою перевіркою правильності нарахування та своєчасності
сплати прибуткового податку фірмою "ХХХ" за період 1998 -2000 р.р.
встановлено неповне утримання прибуткового податку з заробітної
плати з фізичних осіб (проплата телефонних розмов з приватного
телефону), які не являються співробітниками представництва.
Авансові звіти співробітники фірми в бухгалтерію підприємства
надавали без документів, що мають юридичну силу. Крім того за
наслідками перевірки встановлено, що фірмою не надсилались до
держподатінспекцій відомості за №2 про виплачені доходи фізичним
особам та особам, працюючим за трудовими угодами.
Відповідно до ст. 14 Декрету кабінету Міністрів України №13-92 від
26.12.92 р. "Про прибутковий податок з громадян" (далі по тексту -
Декрет) ( 13-92 ) (13-92)
, із змінами і доповненнями, з доходів громадян,
одержаних протягом календарного року від здійснення
підприємницької діяльності без створення юридичної особи
прибутковий податок обчислюється підприємствами, установами,
організаціями, фізичними особами - суб'єктами підприємницької
діяльності при виплаті ними протягом року доходів громадянам -
суб'єктам підприємницької діяльності, про що не пізніш як через 30
днів після виплати повідомляється податковим органам за місцем
проживання громадян.
Статтею 8 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що до сукупного
оподатковуваного доходу включаються одержані за місцем основної
роботи (служби, навчання) доходи за виконання трудових обов'язків,
у тому числі за сумісництвом , за виконання робіт за договорами
підряду, а також інші доходи, що утворилися в результаті надання
за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб
- суб'єктів підприємницької діяльності своїм працівникам
матеріальних та соціальних благ в грошовій і натуральних формах,
крім сум виплат, що не включаються до сукупного оподатковуваного
доходу.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтею 12 Закону України
" Про державну податкову службу в Україні " ( 509-12 ) (509-12)
, Державна
податкова адміністрація у м. Києві залишила без змін рішення ДПІ у
Печерському районі м. Києва від 31 липня 2000р. №2 про
застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування до Представництва фірми "ХХХ", а
заяву Голови Представництва фірми "ХХХ" - без задоволення.
Тому, ХХ.ХХ.2001 року Представництво "ХХХ" (ФРН) (позивач)
звернувся з позовною заявою в Арбітражний суд м. Києва про
скасування рішення державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києва (відповідач) вказавши, що вказане вище рішення
Державної податкової інспекції в Н-ському районі не відповідає
чинному законодавству України та таким, що підлягає скасуванню, з
наступних підстав:
Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1993 року
( 13-92 ) (13-92)
(із наступними змінами), об'єктом оподаткування у
громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є
сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається
з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних
джерел як на території України, так і за її межами.
Оподатковуваними прибутковим податком доходами, одержаними за
місцем основної роботи (служби, навчання), вважаються доходи,
одержані від підприємств, установ і організацій усіх форм
власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, з
якими громадянин має трудові відносини, за умови обов'язкового
ведення в цьому місці трудової книжки і провадження відрахувань до
фонду соціального страхування. До сукупного оподатковуваного
доходу включаються одержані за місцем основної роботи (служби,
навчання) доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за
сумісництвом, за виконання робіт за договорами підряду, а також
інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів
підприємств, установ, організацій, фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності своїм працівникам матеріальних і
соціальних благ у грошовій і натуральній формі крім сум виплат, що
не включаються до сукупного оподатковуваного доходу.
Включення до оподатковуваного доходу працівників Представництва
сум проплати за телефонні розмови з приватного телефону вважаємо
безпідставним, так як, відповідно до рахунків за телефон із
вказаними реквізитами телефонних розмов, за розмови, які
проводились виключно через необхідність виконання трудових
обов'язків, працівник, який спочатку розраховувався власним коштом
за такі телефонні розмови, за умови подання виправдовувального
документу, отримував компенсацію лише в межах обгрунтованих
телефонних розмов, пов'язаних із виконанням ним своїх трудових
обов'язків. Компенсація працівникам Представництва вартості
телефонних розмов, пов'язаних із необхідністю виконання ними своїх
трудових обов'язків, не є доходом працівників, а також не є
матеріальним або соціальним благом.
Щодо доходів фізичних осіб, яки не є співробітниками
Представництва, такими фізичними особами є суб'єкти
підприємницької діяльності - фізичні особи. За умови розрахунку
власним коштом при виконанні працівниками своїх трудових
обов'язків із такими фізичними особами, а також за умови наявності
відповідних виправдовувальних документів, працівникам проводилась
лише компенсація сплачених коштів, що також ні в якому разі не є
доходом, а також не є ні матеріальними ні соціальними благами. В
якості виправдовувальних документів, разом із авансовими звітами,
співробітниками Представництва, після проведення розрахунків із
фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності,
надавались належним чином оформлені товарні чеки та квитанції,
тобто документи, що підтверджують оплату товарів та послуг.
Зазначені товари та послуги придбавались співробітниками
Представництва виключно в інтересах Представництва і з метою
виконання своїх трудових обов'язків.
З огляду на велику кількість виправдовувальних документів
(рахунки, чеки, квитанції, роздруковки), вказані документи можуть
бути пред'явлені безпосередньо в судовому засіданні.
Посилаючись на вищенаведене просимо суд:
1) Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києва № 2 від ХХ.ХХ.2000 року в частині донарахування до
державного бюджету прибуткового податку з громадян в сумі 29253,97
гривень із застосуванням відповідних штрафних санкцій у вигляді
пені в сумі 29 557,81 гривень.
2) Судові витрати покласти на відповідача.
Додаток:
1) Копія рішення рішення Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києва № 2 від ХХ.ХХ.2000 року.
2) Копія акту № 1 від ХХ.ХХ.2000 року про результати комплексної
документальної перевірки діяльності фірми "ХХХ" на території
України через зареєстроване представництво.
3) Копія заяви про оскарження рішення до Державної податкової
адміністрації міста Києва.
4) Копія довіреності Голови Представництва "ХХХ"
5) Доказ сплати державного мита.
6) Доказ відправлення копії позовної заяви відповідачу.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує,
посилаючись на те, що в порушення норм Декрету Кабінету Міністрів
України " Про прибутковий податок з громадян " ( 13-92 ) (13-92)
позивач,
при проплаті телефонних розмов співробітників позивача не
нарахував і не утримав прибутковий податок із сум проплати, а
також не нарахував і не утримав прибутковий податок із сум,
сплачених фізичним особам, які не є співробітниками позивача.
ХХ.ХХ.2001 р. Арбітражний суд м. Києва дослідивши матеріали справи
та заслухавши пояснення представників сторін, встановив:
ХХ.ХХ.2000 року ДПІ у Н-ському районі м. Києва було прийняте
рішення № 2 про донарахування позивачеві прибуткового податку з
громадян в сумі 29 253,97 гривень (в тому числі 19 953,07 гривень
за 1998 рік, 8 881, 45 гривень за 1999 рік, 419,45 гривень за 2000
рік) і пені в сумі 29 557,81 гривень (в тому числі 23 686,96
гривень за 1998 рік, 5 822,21 за 1999 рік, 48,64 гривень за 2000
рік).
Вказане рішення було прийняте на підставі акту комплексної
документальної перевірки від ХХ.ХХ.2000 року за № 1 , якій був
складений ревізорами-інспекторами ДПІ у Н-ському районі м. Києва.
ХХ.ХХ.2000 року позивач звернувся до Державної податкової
адміністрації у м. Києві із заявою про оскарження оспорюваного
рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва. За результатами розгляду
заяви Державною податковою адміністрацією у м. Києві рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Києва було залишено без змін.
В акті перевірки зазначено, що представництвом фірми "ХХХ" (ФРН)
нараховувався та сплачувався прибутковий податок з громадян
відповідно до Декрету КМУ " Про прибутковий податок з громадян "
( 13-92 ) (13-92)
. Вибірковою перевіркою правильності нарахування та
своєчасності сплати прибуткового податку з громадян виявлено
порушення при нарахуванні та сплаті прибуткового податку, а саме
порушення ст.ст. 8, 11 вказаного Декрету КМУ ( 13-92 ) (13-92)
(проплата
телефонних розмов з приватного телефона, оподатковуваний доход
фізичних осіб, які не є співробітниками представництва).
Перевіркою також виявлене порушення Положення про документальне
забезпечення записів у бухгалтерському обліку і звітності в
Україні, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88
від 24.05.1995 року ( z0168-95 ) (z0168-95)
та Положення про організацію
бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого
постановою КМУ № 250 від 03.04.1994 року ( 250-94-п ) (250-94-п)
(анасові
звіти без підтверджуючих документів, які мають юридичну силу).
Позивач є іноземною фірмою. Відповідно до Свідоцтва про
реєстрацію, виданого Міністерством зовнішніх економічних зв'язків
і торгівлі України від ХХ.ХХ.1999 року, має в Україні
представництво, зареєстроване у встановленому порядку на території
України. Представництво не є юридичною особою, не є суб'єктом
підприємницької діяльності, господарської діяльності не веде,
виконує лише представницькі функції за рахунок іноземної фірми
"ХХХ" (ФРН) в межах затверджених бюджетів.
За період з 1998 по 2000 роки представництвом було проведено
відшкодування витрат, понесених співробітниками позивача.
Зазначене відшкодування проводилось за міжміські телефонні
переговори співробітників позивача, в зв'язку із виконанням ними
своїх функціональних обов'язків, за технічне обслуговування
службових автомобілів позивача, за витрати, пов'язані із поїздками
співробітників позивача за завданнями і дорученнями останього, а
також було сплачено кошти приватним підприємцям (фізичним особам,
що не є співробітниками представництва) за надані послуги і
виконані роботи для позивача. За поясненнями представників
позивача в судовому засіданні, зазначене відшкодування, за своїм
змістом, не є доходом, отриманим співробітниками представництва, і
призначалось виключно для компенсації витрат, понесених ними із
власних коштів, а кошти для громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності сплачувались на підставі цивільно-правових угод.
Представниками відповідача не було доведено, що при відшкодуванні
витрат були порушені норми Декрету КМУ "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
чи будь-яких інших норм чинного податкового
законодавства України, оскільки зазначений Декрет КМУ не
передбачає прямої заборони на здійснення такого відшкодування, а
також не передбачає обов'язку нарахування та утримання
прибуткового податку при його здійсненні.
Відповідачем також не було доведено наявність порушення позивачем
норм, що регулюють порядок документального забезпечення записів в
бухгалтерському обліку і звітності. Представниками позивача було
надано на огляду суду документи, що підтверджують отримання
відшкодування за авансовими звітами. Надані документи містять всі
обов'язкові ознаки документів первинної бухгалтерської звітності,
передбачені нормами Положення про документальне забезпечення
записів у бухгалтерському обліку і звітності в Україні,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від
24.05.1995 року ( z0168-95 ) (z0168-95)
та Положення про організацію
бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого
постановою КМУ № 250 від 03.04.1994 року ( 250-94-п ) (250-94-п)
.
Щодо правомірності донарахування прибуткового податку з доходу
фізичних осіб, що не є співробітниками позивача, судом встановлено
наступне.
Стаття 12 Інструкції про прибутковий податок з громадян,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 21.04.1993 № 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
, передбачає обов'язок
підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів
підприємницької діяльності утримувати прибутковий податок за
ставкою 20 відсотків із доходів виплачуваних громадянам за
виконані роботи (надані послуги) лише у випадку, коли громадяни,
що виконують роботи на підставі договорів підряду і інших
договорів цивільно-правового характеру, при укладенні договорів не
пред'являють платіжного повідомлення (патенту) і свідоцтва про
реєстрацію підприємницької діяльності. Представниками позивача
було надано суду докази того, що фізичні особи, що не є
співробітниками позивача, яким сплачувались кошти за виконані
роботи і надані послуги, зареєстровані суб'єктами підприємницької
діяльності, отже самостійно несуть обов'язок щодо сплати
встановлених чинним законодавством податків та зборів.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що за період з 1998 по
2000 рік позивачем, при нарахуванні і утриманні прибуткового
податку з громадян порушень допущено не було. Таким чином суд
вважає, що оспорюване рішення прийнято на підставі необґрунтованих
висновків і підлягає визнанню недійсним.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 77, 82-85 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
вирішив:
1) Позов задовольнити.
2) Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у
Н-ському районі м. Києва від ХХ.ХХ.2000 року № 2.
3) Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському районі м.
Києва на користь Представництва Фірми "ХХХ" (ФРН) 85 грн.
державного мита.
4) Видати наказ.
На наш погляд в описаному випадку має місце угода, унаслідок
висновку якої відбувається встановлення цивільних прав і
обов'язків у працівника й у підприємства, тобто сторони домовилися
про те, що працівник виплачує за підприємство визначену грошову
суму, а підприємство через визначений час повертає ці гроші
працівнику. Характер виконуваних дій відповідає суті договору
доручення.
Договір цей можна вважати укладеним, якщо у відповідності зі ст.
153 Цивільного Кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), угода між
сторонами досягнуто в належній формі. При висновку даної угоди
сторони повинні домовитися про суму, що слід виплатити, і про
термін повернення цієї суми, тобто про всіх істотним для сторін
умовах. Крім того, згідно ст.44 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди між
юридичними особами і громадянами повинні бути укладені в писемній
формі. Це позбавить Вас від зайвих проблем із податковою
інспекцією у разі виникнення ситуацій подібного характеру.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати - сума
будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній чи
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), що здобуваються таким платником податку
для їхнього подальшого використання у власній господарській
діяльності. При цьому під господарською діяльністю згідно п. 1.32
ст.1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
розуміється будь-яка діяльність обличчя, спрямована на одержання
доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, у
випадку коли особиста участь такого обличчя в організації такої
діяльності є регулярним, постійним і істотної. Під особистою
участю варто розуміти зазначену діяльність обличчя через свої
постійні представництва, філії, відділення, інші відособлені
підрозділи, а також через довірену особу, чи агента будь-яке інше
обличчя, що діє від імені і на користь першого обличчя.
У даній ситуації телефон безпосередньо використовується з метою
одержання доходу підприємства, тобто саме в господарській
діяльності. Тому витрати на зв'язок повинні включатися до складу
валових витрат, аж не як до сукупного оподатковуваного доходу
громадян.