Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до матеріалів справи
( sp01/078-1 ) (sp01/078-1)
, ( sp01/078-2 ) (sp01/078-2)
.
Спір про визнання недійсним рішення органів ДПІ про донарахування
акцизного збору, ПДВ та застосування фінансових санкцій (2000р.)
ХХ.ХХ.2000 р. приватний підприємець П. подав до арбітражного суду
м. Києва позовну заяву про визнання недійсним рішення Державної
податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р.
№ 1 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування ".
Рішенням від ХХ липня 2000 року ДПІ у Н-ському районі М.Києва до
приватного підприємця П. були застосовані фінансові санкції в сумі
4047,84 гри. та донарахована податку на додану вартість - 2334,24
грн., а акцизного збору - 1713,60 грн. за те, що приватний
підприємець П. за 1999 рік та за 1 квартал 2000 року приховав і
реалізував товару на суму відповідно 12966,56 грн. і 1889,84 грн.
на загальну суму 14856,40 грн.
В позовній заяві приватний підприємець наголосив на те, що
вищезазначене рішення підлягає скасуванню з наступних підстав:
Так, відповідно до статті 2 Закону України Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
приватний
підприємець П. не є платником акцизного збору. Придбані приватним
підприємцем алкогольні напої та тютюнові вироби були з акцизними
марками, що підтверджується актом інвентаризації від ХХ.ХХ.2000 №
000.
Роблячи висновок про приховування товару, ДПІ на думку приватного
підприємця не врахувала пояснень щодо використання П частини
закупленого товару не в підприємницьких цілях і отримання
прибутку, а для особистих потреб та благодійної мети.
В загальну суму донарахованого ПДВ включено 698 грн. ПДВ по
завищеному податковому кредиту, хоч насправді цей кредит було
сплачено, про що можуть свідчити квитанції, які вилучені і
знаходяться в ДПІ.
Приватний підприємець вважає, що дане рішення порушує його законні
інтереси, як підприємця та й ще й може стати підставою для сплати
необгрунтованих коштів, керуючись ст. 1, 12, 651 Арбітражного
процесуального Кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
просить суд:
1. Рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва від ХХ липня 2000 року
про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
законодавства про оподаткування визнати недійсним.
2. Витребувати з ДПІ у Н-ському районі документи необхідні для
вирішення спору зазначені в опису, що додається;
Додаток:
1. копії акту документальної перевірки від ХХ.ХХ.2000;
2. копія рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій
за порушення законодавства про оподаткування від ХХ.ХХ.2000;
3. копія опису;
4. копія свідоцтва про реєстрацію приватного підприємця;
5. квитанція про сплату держмита;
6. квитанція пошти про повідомлення ДПІ.
ХХ.ХХ.2000 р. суддя Н-ського району м. Києва постановив порушити
відносно приватного підприємця П. кримінальну справу і віддати
його до суду за ст. 148-2 ч. 1 Кримінального кодексу України
( 2002-05 ) (2002-05)
.
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва
розглянувши позовну заяву приватного підприємця П. про визнання
недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва і у відзиві на
позовну заяву від ХХ.ХХ.2900р. № 2 повідомила про наступне:
ХХ.ХХ.2000 року в особі старшого державного податкового
ревізора-інспектора, ДПІ провела перевірку дотримання вимог
податкового законодавства України приватним підприємцем П.
У ході документальної перевірки проведені зустрічні перевірки по
закупці товарів приватним підприємцем П. (далі Підприємець) За
результатами перевірки зроблено висновок, що Підприємець приховав
товару за 1999 рік на суму -12966,56 грн., аза 1 квартал 2000 року
на суму - 1889,84 грн. Тобто товар був закуплений але не
проведений через книги обліку доходів та витрат №2 та книги
придбання товарів. Підприємцю на даний товар були виписані
податкові накладні. Враховуючи вищенаведене, було порушено пункт
1-а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. "Про
прибутковий податок з громадян " ( 13-92 ) (13-92)
та п. 2.1 ст. 2 Закону
України від 03.04.9 7 року № 168/97-ВР "Про податок на додану
вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно акту інвентаризації від ХХ.ХХ.2000 року № 007290 підписаним
самим Підприємцем, лікерогорілчаних та тютюнових виробів в кіоску
знаходилось на суму 9825,60 грн., а залишок товару на ХХ.ХХ.2000
року по книзі обліку доходів та витрат склав 2013,75 грн. Згідно
журналу використання електронного контрольно-касового апарату та
контрольних стрічок, за період з ХХ.ХХ.2000 року по ХХ.ХХ.2000
року реалізовано лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму
965,75 грн. Таким чином приховано реалізованого товару на суму
6846,10 грн. але до декларації ця сума не занесена та по книзі
обліку доходів та витрат сума не проведена. Внаслідок таких дій
було порушено п.ї ст.19 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.92 р.
" Про прибутковий податок з громадян " ( 13-92 ) (13-92)
із змінами та
доповненнями, та п.2.1 ст.2 Закону України від 03.04.97р.
№1б8/97-ВР "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При проведенні перевірки встановлено відсутність документів що
підтверджують сплату акцизного збору на 258 літра горілки та 39
літрів шампанського, які були реалізовані, чим порушено ст. 1
Указу Президента України від 11.05.98 р. № 453/98 ( 453/98 ) (453/98)
.
За результатами документальної перевірки встановлено, що
Підприємцем завищено податковий кредит, тобто відсутні податкові
накладні, що є підставою для зарахування податкового кредиту. В
даному випадку порушено п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від
03.04.97р. № 168/97-ВР " Про податок на додану вартість "
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі викладеного ДПІ у Н-ському районі м. Києва позовні
вимоги приватного підприємця П. не визнає і вважає рішення № 1 від
ХХ.ХХ.2000р. правомірнім і не підлягаючим скасуванню.
Також, ХХ.ХХ.2000 р. за № 2 ДПІ у Н-ському районі м. Києва подала
до арбітражного суду клопотання по справі № 00/000, де вказала, що
ХХ.ХХ.2000 року ДПІ у Н-ському районі м. Києва одержала заяву
приватного підприємця П. про визнання недійсним рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Києва № 1 від ХХ.ХХ.2000 року. Зазначене
рішення було винесене за результатами перевірки дотримання вимог
податкового законодавства України п/п П., а ХХ.ХХ.2000 р. було
порушено кримінальну справу відносно П. за ознаками злочину
передбаченого ч. 1 ст. 148-2: "Умисне ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене фізичною
особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи
державних цільових фондів коштів у значних розмірах " ( 2002-05 ) (2002-05)
.
Вказана кримінальна справа була порушена за актом перевірки №11
від ХХ.ХХ.2000 р., що став підставою для прийняття рішення ДПІ у
Н-ському районі м. Києва № 1 від ХХ.ХХ.2000 року законність якого
оспорюється.
На даний момент справа розглядається Н-ським районним судом м.
Києва.
Відповідно до частини другої листа Вищого арбітражного суду
№06-4/27 С від 02.08.99 року Арбітражним судам рекомендовано
призупиняти провадження у справах у випадках, коди предмет позову
співпадає з об 'єктом скоєння злочину або предметом злочинних
посягань і за таким фактом порушено кримінальну справу.
Відповідно до викладеного вище та на підставі статті 79 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
ДПІ у Н-ському районі м. Києва просить
провадження у справі зупинити до закінчення провадження по
вказаній кримінальній справі.
ХХ.ХХ.2000 р. Арбітражний суд м. Києва розглянув Справу за №
00/000 за позовом приватного підприємця П. до ДПІ у Н-ському
районі м. Києва про визнання недійсним рішення ДПІ від ХХ.ХХ.2000
р. № 1 про застосування та стягнення фінансових санкцій за
порушення законодавства про оподаткування.
Обставин справи:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва № 1 від ХХ.ХХ.2000р.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач безпідставно
вважає певні дії приховуванням товару так, як частину закупленого
товару позивач використовував для особистих потреб.
Відповідач також безпідставно донарахував акцизний збір так, як
позивач не є платником акцизного збору, а придбані ним алкогольні
напої були з акцизними марками.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує і
вважає, що оспорюване рішення відповідає вимогам податкового
законодавства так, як позивач приховав товару за 1999 рік на суму
12966,56 грн., а за І квартал 2000 року - на суму 1889,84 грн.
Тобто товар був закуплений, але не проведений через книги обліку
доходів та витрат № 2 та книги придбання товарів. Позивачу на
даний товар були виписані податкові накладні, у зв'язку з чим
позивачем був порушений п. 1-а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та п. 2.1
ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість"( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, приватним підприємцем П. був безпідставно завищений
податковий кредит, тобто відсутні податкові накладні, що є
підставою для зарахування податкового кредиту, а також позивач під
час проведення перевірки не мав документів, що підтверджують
сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів
шампанського, які були реалізовані.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив: ХХ.ХХ.2000 р. ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва
прийняте рішення "Про застосування та стягнення фінансових санкцій
за порушення законодавства про оподаткування", згідно якого
позивачу донарахований податок на додану вартість в сумі 2334,24
грн., донарахований акцизний збір в сумі 1713,60 грн., а також
застосовані фінансові санкції з ПДВ в розмірі 100 % донарахованого
податку і в розмірі 100 % донарахованого акцизного збору. Крім
того позивачу була нарахована пеня по ПДВ в сумі 224,41 грн.
Оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки № 00-000
від ХХ.ХХ.2000 р. в якому зазначено, що приватним підприємцем П.
за 1999 рік приховано товару на суму 12966,56 грн., а за І квартал
2000 року приховано товару на суму 1889,84 грн., тобто товар був
закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат
№ 2 та книги придбання товарів. На вказану суму товарів позивачу
були виписані податкові накладні. Позивачем було приховано
реалізованого товару на суму 6846,10 грн. лікеро-горілчаних та
тютюнових виробів знаходилось в кіоску на суму 9 823,60 грн.,
залишок товарів на ХХ.ХХ.2000 р. по книзі обліку доходів та витрат
склав - 2013,75 грн., а згідно журналу використання ЕККА
реалізовано вказаних виробів на суму 965,75 грн.
Під час проведення перевірки у позивача були відсутні документи,
що підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та
39 літрів шампанського, які були реалізовані. Відповідно п. 1
Указу Президента України "Про платників та порядок сплати
акцизного збору" № 453/98 ( 453/98 ) (453/98)
платниками акцизного збору є
громадяни України, іноземці, особи без громадянства, в тому числі
які є суб'єктами підприємницької діяльності, в разі реалізації на
митній території України підакцизних товарів за умови відсутності
документів, що підтверджують сплату акцизного збору. Позивачем під
час проведення перевірки не були надані документи, що
підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки і 39
літрів шампанського, які були реалізовані, а тому суд вважає, що
відповідач правомірно донарахував позивачу акцизний збір і
застосував до нього фінансові санкції по цьому збору. Відповідачем
також було правомірно донарахований позивачу податок на додану
вартість в сумі 698 грн., застосовані фінансові санкції в розмірі
100 % зазначеного донарахованого податку і правомірно нарахована
пеня по цьому податку в розмірі 224,41 грн. У судовому засіданні
відповідач документально не підтвердив обґрунтованість
донарахування позивачу податку на додану вартість в сумі 1204..02
грн. та 432,22 грн. і фінансових санкцій в розмірі 100 %
зазначених сум податку, а тому позовні вимоги позивача в цій
частині підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-ському р-ні м. Києва № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. в частині донарахування ПДВ в сумі 1636,24 грн. і в
частині застосуванні 100 % фінансових санкцій із вказаної суми
ПДВ, а всього в сумі 3272,48 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Н-ському р-ні м. Києва
на користь Приватного підприємця П. 42 грн. 50 коп. державного
мита.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Вважаючи рішення арбітражного суду від ХХ.ХХ.2000 р. про відмову в
позові в частині скасування донарахованого акцизного збору та
застосованих фінансових санкцій таким, що не відповідає вимогам
чинного законодавства України приватний підприємець П. подав заяву
до Арбітражного суду м. Києва про перевірку вищеназваного рішення
в порядку нагляду.
Суть справи:
ХХ.ХХ. 2000р. арбітражним судом м. Києва розглядалась справа за
позовом Приватного підприємця П. до Державної податкової інспекції
у Н-ському районі м. Києва про визнання недійсним рішення
останнього про донарахування позивачеві сум ПДВ та акцизного збору
на алкогольні та тютюнові вироби, та застосування відповідних
фінансових санкцій.
Рішенням арбітражного суду позов задоволена частково, - рішення
ДПІ скасовано в частині донарахування ПДВ та в частині
застосування фінансових санкцій і пені по ПДВ. В іншій частині
позову відмовлено.
Приватний підприємець П. вважає рішення арбітражного суду такими,
що не відповідає вимогам чинного законодавства України з наступних
підстав:
суд, виносячи рішення про відмову у задоволенні вимог про
скасування донарахованого акцизного збору, посилається на норми
Указу Президента України "Про платників та порядок сплати
акцизного збору" № 453/98 ( 453/98 ) (453/98)
. Однак частиною 2 п. 1 даного
Указу ( 453/98 ) (453/98)
встановлено, що перелік платників акцизного збору
на алкогольні напої та тютюнові вироби визначається Законом
України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
, отже, застосовувати Указ Президента, в даному
випадку, не вірно.
Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
(ст.1) встановлено, що марка акцизного збору
- спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові
вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного
збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих
виробів. В акті ж, складеному представниками відповідача нема
жодного посилання на відсутність таких, марок на товарах позивача,
більш того, висновок про несплату акцизного збору на алкогольні
вироби було зроблено по відношенню до вже, нібито, реалізованого
товару !?
Позивачем було зроблено "розрахунок" кількості прихованого товару
(алкогольних виробів), на який потім було нарахований акцизний
збір , за незрозумілою, неіснуючою методикою, з виведенням нічим
не підтверджених висновків, що грунтуються на одних лише
припущеннях працівників ДПІ, хоча органи державної податкової
служби України у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, законами України, іншими нормативно -
правовими актами органів державної влади.
Саме ст. 62 Конституції України визначає ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, що
обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях.
Ствердження працівників ДПІ про подальшу реалізацію зазначеного
прихованого товару взагалі не можуть розглядатись по суті,
оскільки не мають ніякого документального підтвердження.
Спираючись на зазначене вище, та керуючись чинним законодавством
України приватний підприємець П. просить суд:
Рішення арбітражного суду м. Києва по справі № 00/00 від
ХХ.ХХ.2000 р. змінити, позовні вимоги задовольнити, рішення ДПІ в
частині нарахування акцизного збору на алкогольні вироби та
застосування фінансових санкцій визнати недійсним.
На підставі листа - запиту від 14.09.2000 р. Юридичного бюро
"ХХХ", яка була на процесі представником позивача Незалежна
аудиторська фірма "УУУ" здійснила у відповідності до Закону
України від 22.04.1992 р. № 2126-ХІІ ( 2121-12 ) (2121-12)
та Нормативу № 1,
8 Національних нормативів аудиту в Україні ( va073230-98 ) (va073230-98)
,
затверджених рішенням АПУ № 73 від 18.12.1998 р. ( v0073230-98 ) (v0073230-98)
,
незалежну операційну перевірку та склала аудиторський висновок від
ХХ.ХХ.2000 р. "Про результати перевірки дотримання вимог
податкового законодавства України приватним підприємцем П. за
період з ХХ.ХХ.1999 р. по ХХ.ХХ.1999 р.", складеного Державною
Податковою інспекцією у Н-ському районі м. Києва.
Перевірка проводилась у відповідності з Національними нормативами
аудиту ( va073230-98 ) (va073230-98)
, які можна використовувати для проведення
аудиторських перевірок. Згідно з цими стандартами фірма повинна
спланувати і провести аудиторську перевірку з метою отримання
достатнього рівня впевненості в тому, що матеріали та висновки, що
наведені у Акті № 00-000 від ХХ.ХХ.2000 р. "Про результати
перевірки дотримання вимог податкового законодавства України
приватним підприємцем П за період з ХХ.ХХ.1999 р. по ХХ.ХХ.1999
р.", який складено Державною податковою інспекцією у Н-ському
районі м. Києва, не суперечать вимогам діючого законодавства
України. Під час підготовки та проведення аудиторської перевірки
була вивчена наявна інформація та нормативно-правова база, яка
безпосередньо регулює діяльність п/п П. та органів Державної
податкової служби, залучено до перевірки в якості експерта
адвоката Б. , вжито інші заходи, які передбачено Нормативом № 8
Національних нормативів аудиту в Україні ( va073230-98 ) (va073230-98)
.
Проведена перевірка дає достатню підставу для формування висновку.
На думку Незалежної аудиторської фірми "УУУ", окремі висновки, що
наведено у зазначеному Акті перевірки, можливо грунтуються на
перекрученні діючого законодавства України, та зроблені внаслідок
недостатньої професійної компетенції старшого державного
податкового інспектора - ревізора.
Обгрунтування думки незалежної аудиторської фірми "УУУ":
1. На сторінці 2 Акту № 00-000 від ХХ.ХХ.2000 р. "Про результати
перевірки дотримання вимог податкового законодавства України
приватним підприємцем П. за період з ХХ.ХХ.1999 р. по ХХ.ХХ.1999
р. ", складеного Державної податковою інспекцією у Н-ському районі
м. Києва (надалі Акт ДПІ) зазначено, що приватним підприємцем П.
(надалі ПП) всього приховано товару за 1999 рік на суму 12966, 56
грн., а за 1 квартал 2000 року на суму 1889, 84 грн., чим порушено
пункт 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР
"Про податок на додану вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Наводимо зазначену статтю:
"Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з
продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з
останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600
неоподаткованих мінімумів доходів громадян...).
В зазначену Акті ДПІ періоді, неоподаткований мінімум доходів
громадян складав 17 грн., тобто зазначений в пункті 2.1 статті 2
обсяг складає 107.00 грн., що значно менше обсягів за той же
період ПП. Із зазначеного випливає, що ПП є платником ПДВ, В
останньому абзаці сторінки 2 Акту ДПІ зазначено, що Приватний
підприємець П. зареєстрований платником податку на додану
вартість. Таким чином, порушення пункту 2 1 статті 2 Закону
України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не має, що випливає з самого Акту ДПІ та
реєстраційних документів ПП. Наявність факту протиріччя в самому
Акті ДПІ може свідчити про низьку професійну компетенцію старшого
державного податкового інспектора, про що вже було сказано раніше.
2. В Акті ДПІ застосовано непрямий метод визначення обсягу
операцій, що обкладаються ПДВ, але в Акті ДПІ не визначено на
підставі якого нормативно-правового акту такий метод застосовано
державним податковім інспектором - ревізором. За період з грудня
1998 року по червень 1999 року Постановою Кабінету Міністрів
України від 18.12.1998 року № 1997 ( 1997-98-п ) (1997-98-п)
було затверджено
порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій,
що обкладаються податком на додану вартість, але дія зазначеної
Постанови призупинена Постановою Кабінету Міністрів України від
01.06.1999 року № 937 ( 937-99-п ) (937-99-п)
. Таким чином, на думку
незалежної аудиторської фірми, старшим державним податковим
ревізором - інспектором неправомірно, всупереч з діючим
законодавством України, застосовано непрямий метод визначення
обсягу операцій, що обкладаються ПДВ.
Донарахування ПДВ за 1999 рік в розмірі 1204,02 грн., та за 1
квартал 2000 року в розмірі 432,22 грн. (сторінка 3 Акту ДПІ)
здійснені за не існуючими, застосованими на власний розсуд пана
податкового ревізора - інспектора методами, тобто обвинувачення в
порушенні законодавства з ПДВ, на думку незалежної аудиторської
фірми ґрунтуються на припущеннях, що грубо порушує статтю 62
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, де зазначено, що обвинувачення
не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Згідно Акту ДПІ приватному підприємцю П. нараховано акцизний
збір в розмірі 1713,60 грн., та згідно Рішення № 1 від ХХ липня
2000 року (надалі Рішення ДНІ) застосовано фінансову санкцію у
вигляді штрафу 100% - 1713, 60 грн. Але а ні в Акті ДПІ, а ні в
Рішенні ДПІ не має посилання на норму нормативно-правового акту
України, яку порушено підприємцем, чим порушено пункт 9 Інструкції
"Про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами
державної податкової служби", затвердженої Наказом ГДПІУ від
20.04.1995 року №28 ( z0127-95 ) (z0127-95)
, в якому (пункті) зазначено;
"Факти порушення податкового законодавства посадова особа органу
державної податкової служби оформлює Актом документальної
перевірки, в якому чітко висловлює зміст порушення з
обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та зазначаються
конкретні їх пункти та статті".
В статті 2 Закону України від 15.09.1995р. № 329/95-ВР "Про
акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
наведено вичерпний перелік платників акцизного
збору:
суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники
алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також засновники, за
дорученням яких виготовляється ця продукція на давальницьких
умовах (тобто "виробники" та "давальці"); суб'єкти підприємницької
діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями,
незалежно від дати Їх реєстрації, та громадяни, що займаються
підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які
ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на митну територію
України як для власних, так і для виробничих потреб з метою
продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту (тобто
імпортери);
фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні
напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають обкладенню
ввізним (імпортним) митом (тобто імпортери - фізичні особи);
юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії,
відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють
реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній
території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в
Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх
реалізація на території України здійснюється зазначеними
суб'єктами через постійні представництва. розташовані на території
України.
Приватний підприємець не підпадає під зазначений перелік платників
акцизного збору, у зв'язку з чим, він не може бути платником цього
податку та до нього не може бути застосовано нарахування акцизного
збору, тим більше фінансові санкції за не сплату збору.
Таким чином, на думку незалежної аудиторської фірми "УУУ",
неправомірно, в порушення Закону України від 15.09.1995р. №
329/95- ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові
вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
нараховано на ПП акцизний збір та в
порушення зазначеного Закону і Інструкції "Про порядок
застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної
податкової-служби", затвердженої Наказом ГДПІУ від 20.04.1995 року
№28( z0127-95 ) (z0127-95)
, не правомірно застосовано фінансові санкції за не
нарахування акцизного збору Приватним підприємцем П.
4. В Акті ДПІ зазначено, що ПП віднесено до складу податкового
кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені постачальникам, але не
підтверджені податковими накладними, наданими вказаними
постачальниками. На нашу думку, цей факт свідчить про
неправомірність з боку ПП віднесення сум ПДВ, сплаченого
постачальникам за товари, вартість яких відноситься до складу
валових витрат, але не підтверджених податковими накладними до
податкового кредиту з ПДВ, у відповідності до ті. 7.4.5. п. 7.4.
статті 7 Закону від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на
додану вартість " ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Таким чином, на думку незалежної аудиторської фірми, є правомірним
донарахування Приватному підприємцю ПДВ в розмірі 698 грн. за
зазначеним порушенням за період І квартал 1999 року - 1 квартал
2000 року. та пені і санкцій з суми 698 грн.
ХХ.ХХ.2001 р. Арбітражний суд м. Києва розглянув заяву Державної
податкової інспекції у Н-ському районі м. Києва та заяву
Приватного підприємця П. про перевірку рішення арбітражного суду
м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі № 00/000 за позовом приватного
підприємця П. до Державної податкової інспекції у Н-ському районі
м. Києва про визнання недійсним рішення ДПІ у Н-ському районі м.
Києва від ХХ.ХХ.2000 р. № 1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно
звинувачує позивача у приховуванні товару, тоді як частину
закупленого товару позивач використав для особистих потреб.
Також безпідставно донарахована акцизний збір, оскільки придбані
алкогольні напої були з акцизними марками і, в зв'язку з цим,
позивач не є платником акцизного збору. Рішенням арбітражного суду
від ХХ.ХХ.2000 р. позовні вимоги задоволена частково. Рішення ДПІ
у Н-ському районі м. Києва № 1 від ХХ.ХХ.2000 р. визнано недійсним
в частині донарахування ПДВ в сумі 1636,24 грн. і в частині
застосування 100 % фінансових санкцій із вказаної суми ПДВ, а
всього в сумі 3272,48 грн. В іншій частиш позову відмовлено.
Приватний підприємець П. - позивач у справі, не погоджуючись з
рішенням суду в частині відмови від позовних вимог, просить його
змінити, рішення відповідача в частині нарахування акцизною збору
на алкогольні вироби та застосування фінансових санкцій визнати
недійсним. Позивач вважає, що суд невірно застосував норму
матеріального права Указ Президента України "Про платників та
порядок сплати акцизного збору", оскільки частиною 2 пункту 1
даного Указу встановлено, що перелік платників акцизного збору на
алкогольні напої та тютюнові вироби визначається Законом України
" Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби "
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
. Цим же Законом ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
встановлено, що марка
акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні
напої та тютюнові вироби і Ті наявність на цих товарах підтверджує
сплату акцизного збору. В акті перевірки немає жодного посилання
на відсутність таких, марок на товарах, більше того, висновок про
несплату акцизного збору на алкогольні вироби було зроблено по
відношенню до вже, нібито, реалізованого товару. Ствердження
працівників відповідача про прихованого товару взагалі не можуть
розглядатись по суті, оскільки не мають ніякого документального
підтвердження.
Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва відповідач
у справі також, не погоджуючись з рішенням арбітражного суду,
просить його скасувати, оскільки зважає, що судом не повно
досліджено обставини справи, а саме: акт про результати перевірки
дотримання вимог податкового законодавства № 00-000, в якому
зроблено розрахунки сум податку на додану вартість з сум чистого
прибутку, отриманого внаслідок приховування товару та приховування
реалізованого товару.
Розрахунок сум податку на додану вартість та фінансових санкцій,
нарахованих на цей податок, також можна дослідити з Розрахунку
акцизного збору, податку на додану вартість, прибуткового податку
та фінансових санкцій приватного підприємця П.
Перевіривши матеріали справи і враховуючи, що:
Рішенням № 1 від ХХ.ХХ.2000р. заступника начальника ДПІ у Н-ському
районі м. Києва до позивача застосовані санкції за порушення
законодавства про оподаткування, згідно якого йому донарахований
податок на додану вартість в сумі 2334,24 грн., донараховані
акцизний збір в сумі 1713,60 грн., а також застосовані фінансові
санкції з ПДВ в розмірі 100 % донарахованого податку і в розмірі
100 % донарахованого акцизного збору. Крім того позивачу була
нарахована пеня по ПДВ в сумі 224,41 грн.
Оспорюване рішення прийняте на підставі акту перевірки № 00-000
від ХХ.ХХ.2000 р., в якому зазначено, що приватнгим підприємцем П.
за 1999 рік приховано товару на суму 12966,56 грн., а за І кв.
2600 р. приховано товару на суму 1889,84 грн., тобто товар був
закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат
№ 2, та книги придбання товарів. На вказану суму товарів позивачу
були виписані податкові накладні. Позивачем було приховано
реалізованого товару на суму 6846,10 грн. (згідно акту
інвентаризації від ХХ.ХХ.2000 р. лікерогорілчаних та тютюнових
виробів знаходилось в кіоску на суму 9825,60 грн. На ХХ.ХХ.2000 р.
залишок товарів по книзі обліку доходів та витрат склав - 2013,75
грн., а відповідно до журналу використання ЕККА - реалізовано
вказаних виробів на суму 965,75 грн.). Також у позивача, під час
проведення перевірки, були відсутні документи, що підтверджували
сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів
шампанського, які були реалізовані.
Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України від 20.04.95 р. і зареєстрованої в Мін'юсті України
06.05.95 р. за№ 127/663 ( z0127-95 ) (z0127-95)
, (з подальшими змінами та
доповненнями) факти порушень податкового законодавства службова
особа органу державної податкової служби оформляє актом
документальної перевірки, в якому чітко вигадається зміст
порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчими актами та
вказуються конкретні їх пункти і статті.
Виходячи з вимог законодавства щодо акту документальної перевірки,
наглядова інстанція арбітражного суду вважає, що в процесі
перевірки податковою службою не доведений факт несплати акцизного
збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, так як:
відповідач не надав ніяких доказів і відсутні такі посилання на ці
докази в акті перевірки, яким способом було встановлено несплату
акцизного збору при реалізованій вже горілці та шампанському?
Одним із доказів відсутності або сплати акцизного збору на
алкогольні напої та тютюнові вироби є наявність марки акцизного
збору. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про акцизний збір на
алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
марка акцизного
збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та
тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату
акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території
України цих виробів. З цього приводу відповідач ніяких пояснень та
доказів не надав.
Щодо постання відповідача на факт приховування позивачем товару за
1999 р. на суму 12966,56 грн. та за 1 кв. 2000 р. на суму 1889,84
грн., чим порушено п. 1-а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
та п. 2.1
ст.2 Закону України "Про податок на додану вартість"( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
то наглядова інстанція арбітражного суду вважає таке посилання не
обгрунтованим. Не оспорюючи факту про те, що ст. 2 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначає платника
податку, а пункт 1-а ст. 19 Декрету ( 13-92 ) (13-92)
зобов'язує вести
облік доходів, але відповідальність суб'єктів підприємницької
діяльності передбачена ст. 21 вищеназваного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, а
не вищеназваними статтями.
Пунктом 2 статті 21 Декрету Кабінету Міністрів України "Про
прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
передбачено, що
громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю і винні у
несвоєчасному поданні декларації одержують від податкового органу
платіжне повідомлення на сплату податку в розмірі суми. сплаченої
за попередній звітний період, або у розмірі, розрахованому за
оціночними доходами на підставі відомостей, що має податковий
орган.
У акті перевірки відсутня будь-яка інформація щодо неподання
приватним підприємцем декларації про доходи, а також докази
надсилання платіжного повідомлення на сплату податку, крім цього,
приховування товару не тотожне з приховуванням (заниженням)
доходів, оскільки на облік товару розповсюджується Положення і про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні,
затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 р.
№ 250 ( 250-93-п ) (250-93-п)
, - за 1999 р-, а з 01.01.2000 р. Закон України
"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
( 996-14 ) (996-14)
, а на приховування (заниження) доходів податкове
законодавство.
В зв'язку з цим, арбітражний суд м. Києва вважає, що відповідач не
довів належним чином вину позивача в ухиленні від сплати податків
та акцизного збору, через що його рішення про застосування та
стягнення фінансових санкцій від ХХ.ХХ.2000 р. № 1 слід визнати
недійсним.
На підставі вищевикладеного, рішення арбітражного суду підлягає
зміні. Державне мито, сплачене позивачем при подачі заяви про
перевірку рішення в порядку нагляду, відповідно до ст. 49 АПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, покладається па ДПІ у Н-ському районі м.
Києва.
Керуючись ст.ст. 49, 106-108 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
постановив:
1. Рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.ХХ.2000 р. у справі №
00/000 змінити. Рішення ДПІ у Н-ському районі м. Києва № 1 від
ХХ.ХХ.2000 р. визнати недійсним у повному обсязі.
2. В поворот зміненого рішення достягнути з Державної податкової
інспекції у Н-ському районі м. Києва на користь Приватного
підприємця П. 42 грн. 50 коп. державного мита. Видати наказ.
3. Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Києва на користь Приватного підприємця П. 42 грн. 50
коп. - держмито по перевірці рішення суду в порядку нагляду.
Видати наказ.
Все почалося з акту перевірки дотримання вимог податкового
законодавства України приватним підприємцем П. від ХХ.ХХ.2000р.
У акті сказано, що у ході документальної перевірки проведені
зустрічні перевірки по закупці товарів по 6 фірмам. Згідно,
наданої інформації фірма відпустила підприємцю за 1999 рік товарів
на певну суму, більше ніж внесено до книги обліку доходів та
витрат № 2 та книги придбання товарів. Приватному підприємцю П.,
за даними фірми на цей товар були виписані податкові накладні. У
разі неможливості з певних підстав надати для перевірки податковою
інспекцією потрібні накладні, тоді доказом не приховання товару
буде саме книга обліку доходів та витрат № 2 та книги придбання
товарів. Тому не має причин хвилюватися, якщо вести облік доходів,
одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх
одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною
податковою інспекцією України (п. 1-а ст. 19 декрету Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 "Про прибутковий
податок з громадян " ( 13-92 ) (13-92)
).
Крім того, податкова інспекція у Н-ському районі м. Києва вказала
на безпідставно завищений податковий кредит на підставі
відсутності у приватного підприємця податкових накладних.
Відсутність податкових накладних на момент перевірки не може бути
підставою для не складання акту перевірки вимог дотримання
податкового законодавства та наголошення на порушення українського
податкового законодавства. Але на протязі 10 днів, до моменту
винесення рішення податковою інспекцією суб 'єкт підприємницької
діяльності має можливість пред'явити податкові накладні, які стали
причиною порушення податковій інспекції.
Відповідно до п. 10 "Інструкції про порядок застосування та
стягнення фінансових санкцій органами державної податкової
служби", затвердженої наказом Головної Державної податкової
інспекції України від 20.04.1995 р. № 28, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 06.05.1995 р. № 127/663 ( z0127-95 ) (z0127-95)
рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за
наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу
державної податкової служби або його заступник (керівник, який
розглядав матеріали перевірки) за встановленою формою (згідно з
додатком N 1 або N 2) у двох примірниках не пізніше десяти днів з
дня складання акта перевірки.
Вказаний строк є імперативним і продовженню не підлягає. Але слід
пам'ятати, що рішення може бути прийняте і раніше. Тому незайвим
буде вказати у зауваженнях до акту перевірки про те, що податкові
накладні будуть надані податковій інспекції на протязі 10 днів.
Другою проблемою стало посилання у акті перевірки на відсутність
документів, що підтверджують сплату акцизного збору на алкогольні
напої. Складається таке враження, що податковий інспектор -
ревізор не має необхідної освіти для здійснення перевірки, або ж
ще з початку приватний підприємець для нього - це не платник
податків, а ворог держави.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 15.09.1995 р. № 329/95-ВР
" Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби"
( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
: " марка акцизного збору - спеціальний знак, яким
маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби, її наявність на
цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність
ввезення та реалізації на території України цих виробів ".
На алкогольних напоях та тютюнових виробах, які були придбані
приватним підприємцем були акцизні марки, що підтверджено актом
інвентаризації від ХХ.ХХ.2000 р. № 000. Слід також звернути увагу
на перелік платників акцизного збору на алкогольні напої та
тютюнові вироби згідно з вищеназваним Законом України( 329/95-ВР ) (329/95-ВР)
Вся ця справа і обвинувачення лопнуло у арбітражному суді м.
Києва, як мильний пузир, а мильним пузирем у даному випадку був
акт перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним
підприємцем П., на основі якого було прийняте рішення.
Цей процес не є прецендентом у українському податковому
законодавстві, але це ще один доказ на користь того, що доводити
свою правоту треба у будь якому випадку. На цей раз Феміда дійсно
тримала терези з зав'язаними очима.