Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення ( sp01/073-1 ) (sp01/073-1)
ПОДАТКОВІ СПОРИ.
До арбітражного суду м. Києва звернулося підприємство ПП "ТТ" із
позовом про визнання недійсним рішення ДПІ у М-ському районі м.
Києва. Підприємство оскаржувало рішення прийняте на підставі акта
перевірки за результатами якої ДПІ керуючись п.п. 4.1.6., п. 4.1
ст. 4 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" було
донараховане податок на прибуток в сумі 129960,00 грн та
застосовано фінансові санкції за порушення законодавства про
оподаткування в сумі 38988 грн.. Позивач вважав, що зазначене
рішення ДПІ є таким, що суперечить діючому податковому
законодавству , обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступними
обставинами
Позивач вважав, що висновок ревізора ДПІ по акту № 18 від 15.02.01
р. про порушення підприємством п.п. 4.1.6., п. 4.1 ст. 4 ЗУ " Про
оподаткування прибутку підприємств"( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
є необгрунтованим
, оскільки, згідно зазначених пунктів, до складу валових доходів
відносяться доходи від позареалізаційних операцій у вигляді
безповоротної фінансової допомоги, тоді як ПП "ТТ" у відповідності
до умов договору № 03 від ХХ.ХХ.2000 р. отримало зворотню
фінансову допомогу (фінансову допомогу на зворотній основі).
Згідно до п.1.22 ст.1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
: безповоротня фінансова допомога - це "... сума
коштів, передана платнику податків, згідно з договорами дарування,
іншими подібними договорами, яки не передбачають відповідної
компенсації чи повернення таких коштів...".
Пунктом 1.1. Угоди № 03 від ХХ.ХХ.2000 р. передбачає надання ПП
"ТТ" "тимчасової фінансової допомоги ", тобто позики, а не просто
"фінансову допомогу", як зазначив по тексту акта ревізор. Крім
того, п.1.2 договору № 03 від ХХ.ХХ.2000 р містить у собі
обов'язок повернення тимчасової фінансової допомоги.
Таким чином, отримані кошти за договором № 13 від ХХ.ХХ.2000 р.є
позичковими (так як позивач має обов'язок повернути їх), тому
повинні визначатися як зворотна (тимчасова) фінансова допомога.
Крім цього позивач посилався на положення п. 4.1. ЗУ "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
яки вихначають
валовий доход, як загальну суму доходу платника податку від всіх
видів діяльності, отриманого (нарахованого) на протязі звітного
періоду в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.
Відповідно до ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
позика не може
вважатися доходом, так як її отримання передбачає повернення
грошових коштів у тому ж розмірі але без сплати відсотків.
Надання зворотної фінансової допомоги не може бути віднесено до
операцій з борговими вимогами яки визначені в п. 7.9. ст.7 ЗУ "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 1540-06 ) (1540-06)
, хоча на це є
посилання в акті перевірки. Цивільний Кодекс України ( 1540-06 ) (1540-06)
розрізняє кредитні операції (гл.ЗЗ "Розрахункові і кредитні
відносини") та операції щодо надання позики (гл.32 "Позика).
Враховуючи вищевикладене позивач просив задовольнити його позивні
вимоги, визнав рішення ДПІ недійсним,
ДПІ у М-ському районі м. Києва розглянуто позовну заяву ПП "ТТ"
позивні вимоги не визнала , заперечивши проти позову наступне:
На підставі посвідчення УПМ ДПА у м. Києві № 2 від ХХ.ХХ.2001 р
було проведено документальну перевірку ПП "ТТ" з питань дотримання
вимог податкового законодавства за період з ХХ.ХХ.2000 р. по
ХХ.ХХ.2001 р.
Перевіркою було встановлено наступне. При перевірці валового
доходу за 2000 рік ПП "ТТ" не було включено до складу валового
доходу грошові кошти від громадянина Куби. як тимчасову фінансову
допомогу на зворотній основі в розмірі 148900.00 грн. Таким чином,
згідно з п.п.7.91., п.7.9 ст.7 Закону України Про оподаткування
прибутку підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 22.05.97 (зі
змінами та доповненнями) - згідно якого до складу валового доходу
не включаються та не підлягають оподаткуванню кошти або майно,
залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником
податку фінансових кредитів від інших осіб - кредиторів: а також
повернення основної суми фінансових кредитів, наданих платником
податку іншим особам - дебіторам.
Відповідно до п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України Про
оподаткування прибутку підприємств № 334/94 від 28.12.1994 року
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції від 22.05.97 (зі змінами та доповненнями)
Фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком - резидентом
або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із
законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами та
нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ,
згідно з відповідним законодавством у позику юридичній або
фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та
під проценти. Правила надання фінансових кредитів встановлюються
Національним банком України (стосовно банківських кредитів), також
Кабінетом Міністрів України (стосовно банківських кредитів)
відповідно до законодавства.
Оскільки поворотна фінансова допомога не підпадає під визначення
фінансового кредиту згідно з п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України
Про оподаткування прибутку підприємств в редакції від 22.05.97 р.
(зі змінами та доповненнями) ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, то норми п.п. 7.91
п.7.9 ст. 7 цього Закону не поширюються на таку фінансову допомогу
і вона підлягає оподаткуванню у її одержувача на загальних
підставах згідно чинного законодавства, як прибуток з інших
джерел.
Також, відповідно до п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону України Про
оподаткування прибутку підприємств в редакції від 22.05.97 р. (зі
змінами та доповненнями) ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кваліфікувати таким чином
кошти, що надаються іншими особами, ніж тими, що кваліфіковані як
банківська установа або мають статус небанківських фінансових
установ - фінансовим кредитом не вважається.
Враховуючи вищевикладене, оскільки кошти, отримані від громадянина
Куби , як фінансова допомога на користь ПП "ТТ", не підпадають під
визначення, зазначене в п.п. 7.91 п.7.9 ст.7 Закону України Про
оподаткування прибутку підприємств в редакції від 22.05.97 р. (зі
змінами та доповненнями), то такі кошти включаються до валового
доходу згідно зі ст. 4 вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
В порушення п.4.1. ст. 4 Закону України Про оподаткування прибутку
підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згідно якого, до валового доходу
включаються доходи від позареалізаційних операцій (під
позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність
підприємства, що безпосередньо не пов'язане з реалізацією
продукції (робіт, послуг)...) ПП "ТТ" не було включено до складу
валового доходу грошові кошти отримані від громадянина Куби , як
фінансова допомога.
Таким чином до складу валового доходу за 2000 рік ПП "ТТ" не було
включено - 148900,00 грн.;
- при перевірці валових витрат ПП "ТТ" не було включено до складу
валових витрат за 2000 рік грошові кошти, які були повернуті
громадянину Куби, як повернення тимчасової фінансової допомоги в
розмірі 996274,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у акті перевірки стосовно
того, що у відповідності з п.п. 1.11.1 п. 1.11. ст. 1. Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" кваліфікувати
таким чином кошти, що надаються іншими особами, ніж тими, що
кваліфіковані як банківська установа або мають статус
небанківських фінансових установ - фінансовим кредитом не
вважаеться, тобто повернення грошових коштів, які були надані, як
фінансова допомога ПП "ТТ" повинно було включити до складу валових
витрат
В порушення ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку
підприємств ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ПП "ТТ" не буде включено да складу
валових витрат витрати по поверненню грошових коштів, які були
надані підприємству для поліпшення процесу виробництва.
Враховуючи вищенаведене відповідач вважав, що його рішення є
законним, а вимоги позивача є безпідставними, тому просив суд
відмовити в задоволені позиву.
Арбітражний суд розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
представників сторін встановив наступне:
Рішенням заступника начальника ДПІ у М-ському районі М.Києва до
позивача застосовані фінансові санкції за порушення законодавства
про оподаткування. Позивачу донараховане податок на прибуток в
сумі 129960 грн. та застосовані фінансові санкції по податку на
прибуток в сумі 38988 грн.
Оспорюване рішення прийнято на підставі акту документальної
перевірки ПП "ТТ" з питань дотримання вимог законодавства з
ХХ.ХХ.2000 р. по ХХ.ХХ.2001 р. ДПА у М.Києві
Підстави для донарахування податку на прибуток в сумі 129960 грн.
та застосування фінансових санкцій по податку на прибуток в сумі
38988 грн. викладені в акті перевірки, співпадають з підставами,
викладеними у відзиві на позовну заяву.
На підставі вищезазначеного рішення на р/рахунок позивача були
виставлені інкасові доручення (розпорядження) №2 від ХХ.ХХ.2001.
та № 50 від ХХ.ХХ.2001р.
Однак, з висновками, викладеними ДПА у М.Києві в акті перевірки
суд не може погодитись з наступних підстав:
В акті перевірки від ХХ.ХХ.2001 р., зокрема, зазначено:
в порушення п. 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових доходів з інших
джерел та від позареалізаційних операцій не включено сум - коштів,
отриманих згідно Договору про надання фінансової допомоги
(позики); зазначені кошти не є фінансовим кредитом; дана угода має
наслідком виникнення боргових зобов'язань, а тому повинна
відображатися в податковому обліку відповідно до п.7.9.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
оскільки залучення коштів позику не передбачено п.п. 7.9.1 Закону
України "Про оподаткування підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, то так
кошти включаються до валового доходу згідно із п. 4.1.6 цього ж
Закону як доходи від позареалізаційних операцій; під
позареалізаційними операціями слід розуміти діяльність
підприємств, що безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції
та іншого майна.
Позивачем надано до справи засвідчену копію Договору №00/00 від
ХХ.ХХ.2000 р. за яким приватна особа надає позивачу тимчасову
фінансову допомогу (позику) (п.І.І договору додаткова угода до
договору №00/00 від ХХ.ХХ.2000 р.. від ХХ.ХХ.2000 р ) у розмірі
1600000 грн., а позивач в свою чергу зобов'язується повернути
тимчасову фінансову допомогу (позику) у строки, зазначені в даному
договорі (11.1.2 договору).
Всього підприємством отримано фінансова допомога (позика) на суму
1560500 грн (засвідчені копія картки рахунків та ордерів, залучені
до матеріалів справи).
Згідно пл. доручень (засвідчені копії яких залучені до матеріалів
справи) грошові кошти частково повернуті.
Відповідно до ст. 374 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором позики
позикодавець передає позичальнику у власність (оперативне
управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а
позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошоей або таку
ж кількість речей того ж роду та якості.
Відповідно до п. 4.1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 1540-06 ) (1540-06)
валовий доход - це загальна сума доходу
платника податку від усіх видів діяльності отриманого
(нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах як на території України, її
континетальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так
і за їх межами.
Термін "доход" законодавче не визначений. Із змісту наведеної вище
ст. 372 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
випливає, що позика не може
розцінюватися як доход, оскільки отримання позики передбачає
обов'язок щодо її повернення.
Щодо твердження відповідача про те, що отримання коштів за
договором позики є позареалізаційними доходами, суд також не
погоджується з цим, оскільки термін "позареалізаційна операція"
також не визначений Законом України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, але із загальних принципів цього
Закону суд вважає, що доходом можуть бути надходження, які
утворилися у платника податків у зв'язку з йог господарською
діяльністю або внаслідок приросту його власності. Для отримання
позики позичальник не здійснює господарської діяльності в
розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, отримання коштів у власність не пов'язано з
приростом його майна. Сам по собі факт отримання коштів у
власність не є ознакою отримання доходу, оскільки ці надходження
обтяжені зобов'язанням щодо їх повернення.
Посилання відповідача на п 7.9.1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суд також не приймає, оскільки
ця норма є спеціальною і передбачає випадки виключення з валового
доходу при здійсненні операцій з борговими вимогами та
зобов'язаннями. Але оскільки суд дійшов висновку, що отримані за
договорами позики кошти взагалі не є доходом позичальника, то вони
не включаються до валового доходу відповідно до п. 4.1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
За таких умов суд дійшов висновку, що позивачу безпідставно
донарахований податок на прибуток в сумі 129960 грн. та
застосовані фінансові санкції по податку на прибуток в сумі 38988
грн.
Вищенаведене свідчить про те, що висновки і мотивація відповідача
є безпідставними і такими, що не випливають з норм права, а
оспорюване рішення ДПІ у М-ському районі м. Києва є таким, що не
відповідає вимогам законодавства.
За таких обставин рішення ДПІ у М-ському районі м. Києва підлягає
визнанню недійсним. За результатами розгляду справи арбітражний
суд вирішив наступне:
В частині визнання інкасових доручень (розпоряджень) такими, що не
підлягають виконанню провадження у справ-припинити відповідно до
п.4 ст. 80 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Визнати рішення Державної податкової інспекції у М-ському районі
м. Києва по відношенню до Приватного підприємства "ТТ" недійсним.