05/50-08 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів - 11.12.2008 Прийняття

ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2001 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ "Український медіа холдінг".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.04.2008 року прийнято уточнення позовних вимог і оспорюваний договір купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2001 року визнано недійсним. Рішення господарського суду з посиланням на приписи статті 81 ГК України, статей 48, 114 ЦК Української РСР, статей 11, 25 Закону України "Про господарські товариства" мотивовано тим, що акції відчужені з порушенням вимог статей 11, 25, 28 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 4.4, 6.7 Статуту АТ "Онікс".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 року рішення місцевого господарського суду від 24.04.2008 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично позивач надав згоду на відчуження акцій АТ "Онікс" за оспорюваним договором, тоді як законодавством, що діяло на момент укладання останнього, не було передбачено можливості обмеження правоздатності акціонера щодо реалізації належних йому акцій третім особам. Суд свій висновок мотивував, зокрема, тим, що підписання всіма учасниками товариства в один і той же день договорів купівлі-продажу акцій та факт підписання позивачем протоколу загальних зборів АТ "Онікс" від 12.08.2002 № 2 про необхідність укладення додаткової угоди до установчого договору в зв'язку зі зміною складу акціонерів цього товариства "свідчить про згоду на продаж".

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АТ "Онікс та ОСОБА_1 просять скасувати постанову апеляційного суду, а рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 28.02.2001, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (продавці) та ЗАТ "Український медіа холдінг" (покупець), останньому було відчужено прості іменні акції АТ "Онікс" у кількості 8 шт. загальною вартістю 80 грн. кожна;

- 28.02.2001 за договором купівлі-продажу цінних паперів ОСОБА_1 передала у власність ЗАТ "Український медіа холдінг" 384 прості іменні акції АТ "Онікс" загальною вартістю 3840 грн.;

- пунктом 4.4 статуту АТ "Онікс" (у редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, зокрема, право учасника -акціонера товариства "передати безкоштовно або на зворотній основі іншим учасникам всі або частку належних йому акцій, а з дозволу інших учасників і третім особам -як юридичним, так і фізичним";

- у зв'язку з продажем акцій за зазначеними договорами та необхідністю внесення змін до Реєстру власників іменних цінних паперів, 12.08.2002 загальними зборами акціонерів АТ "Онікс" було вирішено укласти додаткову угоду до установчого договору про створення цього товариства (протокол загальних зборів АТ "Онікс" від 12.08.2002 № 2, підписаний у тому числі й ОСОБА_1); таку додаткову угоду, якою було засвідчено, зокрема, зміну складу акціонерів, було укладено 12.03.2003.

Причиною виникнення спору стало питання про правомірність відчуження акцій учасником акціонерного товариства без наявності згоди інших акціонерів.

Статтею 11 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що була чинною на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що учасники товариства зобов'язані, зокрема: додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства; нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.

Згідно зі ст. 25 названого Закону до акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про господарські товариства" акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду - з товариством. Акція може бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб та з інших підстав, передбачених законодавством. Перехід та реалізація права власності на акції здійснюються відповідно до законодавства України.

У рішенні Конституційного суду України від 11.05.2005 № 4-рп/2005 (v004p710-05) зі справи № 1-11/2005 (справа про права акціонерів ЗАТ) зазначено, зокрема, таке:

якщо установчими документами ЗАТ в межах чинного законодавства було встановлено переважне право акціонерів на придбання акцій, які відчужуються іншими його акціонерами, а засновники акціонерного товариства згідно з частиною другою статті 26 Закону України "Про господарські товариства" уклали між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами, то всі акціонери на підставі положень ст. 11 зазначеного Закону зобов'язані додержуватись цього договору і виконувати його;

засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами (частина друга статті 26) і т. ін.;

коли установчими документами ЗАТ закріплено переважне право акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими акціонерами цього товариства, то це не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки, підписуючи в межах чинного законодавства України установчі документи ЗАТ, акціонер добровільно погоджується на встановлення особливого порядку відчуження об'єктів своєї власності, беручи при цьому на себе відповідні зобов'язання;

приписи установчих документів ЗАТ щодо переважного права його акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства, не обмежують права власника на розпорядження своєю власністю, а встановлюють за його ж згодою особливий порядок її відчуження.

З наведеного випливає, що з огляду на визначений учасниками АТ "Онікс" порядок відчуження акцій цього товариства, за яким продаж акцій третім особам є можливим лише за наявності дозволу інших акціонерів, продаж акціонером акцій АТ "Онікс" без згоди інших учасників є незаконним.

Висновок щодо відсутності підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним суд апеляційної інстанції мотивував, зокрема, тим, що такі факти, як обізнаність про відчуження акцій, як підписання угод всіма акціонерами в один і той же день, як підписання позивачем протоколу загальних зборів АТ "Онікс" від 12.08.2002 № 2 про необхідність укладення додаткової угоди до установчого договору в зв'язку зі зміною складу акціонерів цього товариства "свідчить про згоду на продаж".

Однак, така правова оцінка всіх зазначених вище обставин справи є невірною.

Судова колегія враховує і ту обставину, що в справі № 2-972/06/04 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ЗАТ "Український медіа холдинг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій досліджувались одні і ті ж факти і відповідно, договір визнано недійсним.

Враховуючи вище викладене, судова колегія дійшла до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а рішення першої інстанції -залишенню без змін.