Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу українського консорціуму "Екосорб" на постанову Вищого господарського суду України від 23 вересня 2008 року у справі №36/109 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" (далі – ТОВ "Місто") до українського консорціуму "Екосорб" (далі – УК "Екосорб") про повернення майна та стягнення суми,

У січні 2008 року ТОВ "Місто" звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 16 січня 2004 року між ним та УК "Екосорб" укладено договір оперативної оренди №0-4-1, за умовами якого останньому позивачем було передано за актом прийому-передачі №0-4-1/1 від 7 березня 2004 року у тимчасове оплатне користування комплект опалубки для проведення будівельно-монтажних робіт. Відповідно до пункту 2.1 договору термін дії даної угоди встановлено з моменту фактичної передачі майна до 16 березня 2005 року. Оскільки відповідач у зазначений строк в передбаченому договором порядку майно не повернув, позивач просив суд зобов’язати УК "Екосорб" виконати умови договору щодо повернення орендованого майна, а також стягнути з останнього суму заборгованості за фактичне користування предметом оренди.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 березня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 вересня 2008 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 6 листопада 2008 року за касаційною скаргою УК "Екосорб" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність даної постанови положенням Конституції України (254к/96-ВР) , рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив із того, що відповідач у порушення умов договору орендоване майно у встановленому порядку і визначений строк орендодавцю не повернув та продовжує володіти предметом оренди без достатніх правових підстав. Відтак, позовні вимоги ТОВ "Місто" про повернення даного майна та стягнення плати за фактичне його користування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Під час розгляду спору судами було встановлено, що 16 січня 2004 року між відповідачем та позивачем було укладено договір оперативної оренди №0-4-1, відповідно до умов якого останній зобов’язався надати в оплатне тимчасове користування УК "Екосорб" опалубку згідно додатку №1 (Специфікація елементів опалубки), який є невід’ємною частиною цієї угоди, а консорціум – прийняти вказане майно за актом прийому-передачі в оренду та своєчасно у встановленому договором порядку і строки сплачувати орендну плату.

Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що дія вказаної угоди встановлюється з моменту передачі майна орендарю в оперативну оренду і діє до 16 березня 2005 року. Фактична передача майна в оперативну оренду здійснюється за актом прийому-передачі.

На виконання умов вищезазначеного договору 7 березня 2004 року сторони підписали акт прийому-передачі орендованого майна.

За умовами частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статті 764 цього Кодексу, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У матеріалах даної справи наявна копія листа №01/01-47/1 від 28 березня 2005 року за підписом генерального директора УК "Екосорб", надісланого ТОВ "Місто" (т. 1, а.с. 53), в якому останньому пропонувалося направити свого повноважного представника для належного оформлення процедури повернення майна та підписання акту приймання-передачі (повернення) з оперативної оренди опалубки в зв’язку із закінченням строку дії договору оперативної оренди №0-4-1. Також у даному листі відповідач запропонував позивачу у випадку відсутності потреби у використанні даної опалубки укласти з УК "Екосорб" договір її відповідального зберігання.

Також у матеріалах справи міститься копія укладеного між сторонами договору відповідального зберігання орендованої опалубки від 14 квітня 2005 року, за умовами якого зберігач – УК "Екосорб" прийняв на відповідальне зберігання у власника – ТОВ "Місто" опалубку (т 1, а.с. 52).

Хоча дослідження вказаного договору має істотне значення для правильного визначення характеру правових відносин, що склалися між сторонами відносно спірного майна, суди на дану угоду належної уваги не звернули та не надали їй відповідної правової оцінки, що призвело до порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи, керуючись законом.

За таких обставин, суди нижчих інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що УК "Екосорб" продовжує володіти предметом оренди без достатніх правових підстав, у зв’язку з чим також безпідставним є висновок судів про обґрунтованість позовних вимог щодо повернення спірного майна та стягнення орендної плати за фактичне його використання.

Враховуючи наведе, всі ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовни х вимог і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-17-- 111-21 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу українського консорціуму "Екосорб" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 вересня 2008 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2008 року та рішення Господарського суду міста Києва від 12 березня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.