Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.

Суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б.,

Щотки С.О.,

розглянувши за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Сахно Н.В.,

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області – Тетенко В.В., Репалової Г.Б.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Відпочинок" – Калаянова В.І., Скалова С.Ю., Іванцова І.А.,

касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області на постанову Вищого господарського суду України від 7 серпня 2008 року у справі № 10/324/04/НР за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області до Холдінгу "Moldsindbalneotur", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Відпочинок" про визнання недійсним договору, -

У серпні 2004 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернулось до господарського суду з позовом до Холдінгу "Moldsindbalneotur", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Відпочинок" про визнання недійсним договору оренди майна № 18/1 від 1 червня 2001 року.

В обґрунтування позову позивач вказав, що спірною угодою передано в оренду майно, яке згідно постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" є загальнодержавною власністю і правом розпорядження цим майном наділений Фонд державного майна України.

В подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати спірний договір недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки Холдінг "Moldsindbalneotur", уклавши спірний договір оренди в порушення ст. 4, 32 Закону України "Про власність", розпорядився майном, власником якого він не є.

Справа судами розглядалась неодноразово

Постановою Верховного Суду України від 22 січня 2008 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 29 жовтня 2007 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2007 року, рішення господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2007 року, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 4 березня 2008 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди № 18/1 від 1 червня 2001 р. укладений між Холдингом Moldsindbalneotur" та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Відпочинок".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2008 року скасовано рішення господарського суду Миколаївської області від 4 березня 2008 року, а провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 12 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 7 серпня 2008 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2008 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок, що спір непідвідомчий господарським судам в розумінні ст. 12 ГПК України.

У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області ставить питання про скасування постанови Вищого господарського суду України з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 жовтня 2008 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 7 серпня 2008 року у справі № 10/324/04/НР (11/342).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 1 червня 2001 року між Холдінгом "Moldsindbalneotur" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Відпочинок" (далі - Товариство) було укладено договір оренди майна з додатком №1. Відповідно до умов вказаного договору Холдінг "Moldsindbalneotur" надав Товариству в оренду на 25 років майно загальнозональних об’єктів "Молдавської зони відпочинку", які були створені за часів СРСР і розташовані у зоні відпочинку с. Коблево, Березанського району Миколаївської області.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) встановлено, що, тимчасово, до законодавчого визначення суб’єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України" від 10 вересня 1991 року та ст. 1 Угоди від 11 серпня 1994 року майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об’єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Угодою між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності (498_043) від 11 серпня 1994 року, ратифікованої Законом України від 12 липня 2001 року, регулюються відносини власності на об’єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України та Республіки Молдова, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР.

Статтями 2 і 4 Угоди (498_043) від 11 серпня 1994 року передбачено порядок проведення робіт з документами щодо визнання прав власності Республіки Молдова на об’єкти, розташовані на території України, і прав власності України на об’єкти, розташовані на території Республіки Молдова.

Відповідно, до Угоди (498_043) від 11 серпня 1994 року Стороною, за якою може бути визнано право власності на спірний об’єкт, є держава Україна або Республіка Молдова.

Рішення про визнання права власності оформлюється Протоколами між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном Сторін. (Ст. 11 Угоди (498_043) від 11 серпня 1994 року).

Отже, право власності на об’єкти виробничого і соціального призначення, розташовані на території України, що були створені (збудовані) за часів існування СРСР, може бути визнане за Республікою Молдова на підставі Протоколів, укладених між органами, уповноваженими розпоряджатися державним майном обох країн.

Органом, уповноваженим врегульовувати питання власності з боку України на об’єкти соціальної сфери підприємств союзного підпорядкування, розташованих на її території відповідно до постанови Верховної Ради України №217/94-ВР від 20 жовтня 1994 року (217/94-ВР) , є Фонд державного майна України.

Господарським судом встановлено відсутність Протоколу між Фондом державного майна України і Урядом Молдови про визнання за Республікою Молдова права власності на об’єкти, які були передані в оренду за спірним договором. Постановою Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10 квітня 1992 року (2268-12) встановлено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об’єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, тимчасово передані Фонду державного майна України.

Отже, господарський суд першої інстанції встановивши, що об’єкти зони відпочинку розташовані у с. Коблево, Березанського району Миколаївської області не визнавалися власністю Республіки Молдова чи осіб, які перебувають під її юрисдикцією, дійшов правильного висновку, що вказані об’єкти згідно постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року № 3943 "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" є загальнодержавною власністю України і правом розпорядження ними наділений Фонд державного майна України.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 7 серпня 2008 року, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2008 року підлягають скасуванню, а рішення господарського суду Миколаївської області від 4 березня 2008 року у справі № 10/324/04/НР залишенню в силі.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв’язку з цим наведений у статті - 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України зазначеного рішення.

Керуючись ст. - 111-19, ст.- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, -

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 7 серпня 2008 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24 квітня 2008 року, а рішення господарського суду Миколаївської області від 4 березня 2008 року у справі № 10/324/04/НР залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція (справа №3-4838к08)

Майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР розташоване на території України до законодавчого визначення суб’єктів права власності, згідно постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 4 лютого 1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) є загальнодержавною власністю України.