Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2007 року у справі № 21/121-07

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: Матвєєвої М.О.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2008 року у справі № 12/121-07 (суддя Алмазова І.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та з відповідача на користь позивача стягнуто 27396 грн. передоплати.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду, що винесене з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони, згідно з приписами ст. - 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом встановлено, що 5 вересня 2005 року між відкритим акціонерним товариством "Надвірнянський кар'єр" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1. був укладений договір № 5/905 (Специфікація № 1 від 05.09.2005р. до нього), відповідно до умов якого відповідач бере на себе зобов'язання продати позивачеві запасні частини на загальну суму 27396 грн.

Згідно п.п. 2.2, 2.3 договору сторонами встановлена часткова передоплата і строк поставки товару протягом 30 днів. Проте, фактично строк поставки не є встановленим, оскільки не вказано, від якої дати відраховувати 30 днів.

Позивач перерахував відповідачу грошові кошти у сумі 27396 грн., що підтверджено платіжними дорученнями, проте поставку узгодженого товару відповідач не здійснив.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу претензію з вимогою повернути отримані кошти, якою був встановлений строк для повернення коштів - протягом 7 днів з дня отримання претензії.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, господарський суд правомірно стягнув суму попередньої оплати за договором.

Твердження скаржника про систематичне неповідомлення його як учасника процесу про дату та час судового засідання не знаходять свого підтвердження, оскільки відповідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємцівНОМЕР_1 його адресою є: АДРЕСА_1 на яку і направлялись поштові відправлення суду.

Згідно зі ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2007 року у справі № 21/121-07 залишити без змін, а касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. -без задоволення.