Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційні скарги Івано-Франківського Регіонального центру оцінювання освіти Міністерства освіти і Науки України, Центру професійно-технічної освіти №1 Управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області на постанову Вищого господарського суду України від 05.08.2008 року у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області до Івано-Франківської торгово-промислової палати, Центру професійно-технічної освіти №1 Управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації; третя особа - Івано-Франківський Регіональний центр оцінювання освіти Міністерства освіти і Науки України про визнання недійсним договору оренди та звільнення приміщення,

У вересні 2006 року РВ ФДМУ по Івано-Франківській області звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Центру професійно-технічної освіти №1 м. Івано-Франківська (далі – Центр) та Івано-Франківської торгово-промислової палати з позовом про визнання недійсним договору оренди від 08.11.2000 року № 1, укладеному між відповідачами та поновленому 01.07.2005 року.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 287 ГК України та нормам Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки на момент поновлення дії договору Центр (орендодавець) не був наділений повноваженнями орендодавця державного майна, тому зобов’язаний був вчинити дії щодо припинення договору оренди та звільнення орендарем приміщень.

Відповідач 1 - Івано-Франківська торгово-промислова палата проти позову заперечував, посилаючись на відповідність спірного договору вимогам законодавства.

Відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав.

Треті особи позов підтримали в повному обсязі.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Івано-Франківську торгово-промислову палату звільнити приміщення колишнього гуртожитку, загальною площею 606 кв.м, розташованого за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Розумовського, 9. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2008 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов’язання Івано-Франківської торгово-промислової палати звільнити приміщення колишнього гуртожитку, загальною площею 606 кв.м, що розташоване за адресою: м. Івано-Франківськ вул. Розумовського, 9 та відмовлено у позові в цій частині. В іншій частині рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року залишено без змін.

16.10.2008 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.08.2008 року за касаційними скаргами Івано-Франківського Регіонального центру оцінювання освіти Міністерства освіти і Науки України, Центру професійно-технічної освіти №1 Управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області. Скарги мотивована невідповідністю постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права та різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Скасовуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду в частині звільнення Івано-Франківською торгово-промисловою палатою приміщень гуртожитку, площею 606 кв.м. та відмовляючи в цій частині позову касаційний суд обгрунтував відсутністю підстав для звільнення орендарем орендованого майна за договором оренди.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що між Професійно-технічним училищем № 16, правонаступником якого є Центр професійно-технічної освіти м.Івано-Франківська (орендодавець) і Івано-Франківською торгово-промисловою палатою (орендар) укладено договір оренди державного майна – колишнього гуртожитку, площею 606, 0 кв.м. з терміном його дії з 01.07.2000 р. по 01.07.2005 року.

Частиною 2 ст. 287 ГК України, набравшого чинності з 01.01.2004 року встановлено, що орендодавцем державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Підприємства, за приписами ст. 5 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", можуть бути орендодавцями щодо окремого індивідуального визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а з дозволу регіональних відділень фонду державного майна і до нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

Згідно з частиною 2 пункту 4 Розділу ІХ "Прикінцеві положення" ГК України (436-15) до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Листом № 08/31 від 24.02.2004 року РВФДМУ по Івано-Франківській області повідомлено, що з набранням чинності Господарським кодексом України (436-15) Центр втратив права орендодавця на приміщення колишнього гуртожитку за спірним договором оренди і по закінченню терміну дії права на його пролонгацію не має.

На виконання вимог ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України № 161-XIV орендодавець 11.05 і 13.06.2005 року повідомив орендаря про припинення договору оренди.

Таким чином суди першої і апеляційної інстанції прийшли до обгрунтованого висновку, що станом на липень 2005 року договір оренди припинив свою дію.

За зміст ом ст.ст. 5, 6, 17 Закону № 161-ХІХ у разі відсутності заяви однієї сторони про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, законодавець допускає продовження терміну дії договору оренди у разі відсутності волевиявлення сторін на його припинення протягом місяця після закінчення строку дії.

Касаційний суд не звернув увагу, що ФДМУ не є стороною і орендодавцем за спірним договором оренди, тому висновок касаційного суду щодо продовження дії договору оренди за відсутністю письмового попередження ФДМУ про припинення договору оренди є помилковим.

В той же час господарські суди встановили, що відповідач після припинення дії договору оренди продовжує користуватися державним майном.

Згідно зі ст. 7 Закону № 161-XIV ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних і юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до ст.6 цього Закону, пропозиція може виходити від орендодавців, зазначених у ст.5 цього Закону.

За приписами ст.9 цього Закону фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається ФДМУ відповідному орендодавцеві.

Оскільки питання звернення з ініціативою щодо укладення нового договору оренди майна орендодавцем чи орендарем господарськими судами не з’ясовувалось, тому висновок судів щодо звільнення орендованого приміщення чи його користування є передчасним.

За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

касаційні скарги Івано-Франківського Регіонального центру оцінювання освіти Міністерства освіти і Науки України, Центру професійно-технічної освіти №1 Управління освіти і науки Івано-Франківської облдержадміністрації та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 05.08.2008 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2008 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.12.2007 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.