Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

за участю представників:

Генеральної прокуратури України – Попенка О.С.,

позивача – Руденка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Генерального прокурора України на постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2007 року у справі за позовом Міжнародного благодійного Фонду Святої Марії до Головного управління комунальної власності міста Києва, третя особа – Київська міська рада, про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежилого приміщення,

Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії звернувся у господарський суд міста Києва з позовом до Головного управління комунальної власності міста Києва Київської міської державної адміністрації, третя особа – Київська міська рада, про зобов’язання відповідача виконати необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради № 39/3503 (ra_039023-05) від 6 жовтня 2005 року, а саме: укласти з Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 697, 40 кв. м., яке розташоване в м. Києві по вул. Герцена, 6, літера "А".

Позовні вимоги мотивовані наявністю рішення № 39/3503 Київської міської ради, яким затверджено перелік об’єктів комунальної власності, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації згідно додатку, у відповідності до якого ( п.167), вказане нежиле приміщення підлягає приватизації шляхом викупу Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 7 червня 2007 року в позові відмовлено.

Рішення мотивоване правомірністю відмови відповідача щодо укладення з позивачем договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 697, 40 кв. м., яке розташоване в м. Києві по вул. Герцена, 6 літера "А", у зв’язку з тимчасовою забороною приватизації пам’яток культурної спадщини, встановленою Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" (2391-15) .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року вказане рішення господарського суду першої інстанції у справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, зобов’язано Головне управління комунальної власності міста Києва вчинити необхідні дії по виконанню рішення Київської міської ради № 39/3503 (ra_039023-05) від 6 жовтня 2005 року, а саме: укласти з Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 697,40 кв.м., яке розташоване в місті Києві по вул. Герцена, 6,літ. "А".

Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції встановив безпідставність визнання місцевим господарським судом правомірною відмови відповідача в укладенні договору купівлі-продажу з позивачем, оскільки на час звернення позивача з вимогою щодо укладення договору купівлі-продажу законодавчо встановленого обмеження на приватизацію спірного об’єкту не існувало. При цьому, суд виходив з того, що позивачем були проведені всі необхідні підготовчі дії для приватизації об’єкту: отримано дозвіл Київської міської ради на викуп спірного об’єкту, здійснено всі необхідні підготовчі дії для проходження приватизації, виготовлення та отримання правоохоронного паспорту, укладено охоронний договір від 3 серпня 2006 року за № 1400, отримано дозвіл від Головного управління охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2007 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року залишено без змін.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, законодавче обмеження встановлене у вигляді тимчасової заборони на приватизацію стосується виключно пам’яток культурної спадщини, а не будь-яких об’єктів культурної спадщини.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції України (254к/96-ВР) , неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

11 вересня 2008 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2007 року у справі № 36/573-30/125. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності Конституції, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників Генеральної прокуратури України, позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 листопада 2003 року комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії укладено договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/1179, відповідно до умов якого, позивач орендував нежиле приміщення в будинку № 6 літера "А" по

вул. Герцена в місті Києві, загальною площею 55, 40 кв.м.Строк дії договору з 27 листопада 2003 року по 27 листопада 2006 року.

Додатковою угодою від 31 березня 2005 року сторони внесли зміни в договір п.9.1, встановивши його строк дії по 31 листопада 2015 рік.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2004 року між сторонами також було укладено договір оренди нерухомого майна ( нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 10/1263, у відповідності до якого Міжнародний благодійний Фонд Святої Марії орендував нежиле приміщення в будинку № 6 літера "А" по вул. Герцена в м. Києві, загальною площею 642, 00 кв.м., в тому числі на першому поверсі 355,00 кв.м. та підвалі 287, 00 кв.м. загальна площа орендованого приміщення становить 697,40 кв.м.

Рішенням Київської міської ради № 39/3503 (ra_039023-05) від 6 жовтня 2005 року затверджено перелік об’єктів комунальної власності, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації згідно додатку.

Відповідно до вказаного додатку позивачу було надано дозвіл приватизувати шляхом викупу нежитлове приміщення загальною площею 697, 4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 65 літ. А..

3 серпня 2006 року Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської держадміністрації було надано висновок стосовно приватизації нежитлових приміщень у будинку № 6 по вул.Герцена. Згідно висновку від 3 серпня 2006 року останнє погодило приватизацію зазначених вище приміщень Міжнародним благодійним Фондом Святої Марії також було підготовлено "Паспорт пам’ятки" № 846 та укладений "Охоронний договір" від 3 серпня 2006 року за № 1400 з позивачем.

Позивач звернувся до Головного управління комунальної власності міста Києва з проханням укласти з ним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Герцена, 6 літ.А

Листом від 16 серпня 2006 року Головне управління комунальної власності повідомило позивача, що згідно рішення Київського міськвиконкому від 18 листопада 1986 року за № 1107 будинок, де знаходяться вказані об’єкти приватизації є пам’яткою архітектури місцевого значення. У зв’язку з чим позивачу і було відмолено в укладенні договору купівлі-продажу.

Згідно з ч.2 ст. 4 ГПК України та керуючись п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) суди при вирішенні господарського спору повинні виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції України (254к/96-ВР) , так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація – це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.

Право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна (ч.1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих підприємств ( малу приватизацію)".

Пунктом 2 ч.5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", встановлено, що відмова у приватизації можлива у випадку законодавчо встановленого обмеження на приватизацію цього підприємства. Законом України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" від 1 лютого 2005 року (2391-15) , який набрав чинності з 23 лютого 2005 року, заборонено приватизацію пам’яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність рішення Київської міської ради від 6 жовтня 2005 року вимогам п.2 ч.5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та нормам матеріального права, що містяться у чинному Законі України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" (2391-15) .

Виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв’язку з цим наведений у ст. - 111-18 Господарського процесуального кодексу України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі прийняти внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і підлягають скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

Керуючись ст. - 111-19, ст.- 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, -

Касаційне подання Генерального прокурора України задоволено.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2007 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2007 року у справі № 36/573-30/125 скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 7 червня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Cуд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність рішення Київської міської ради в частині включення пам’ятки архітектури місцевого значення до переліку об’єктів комунальної власності, що підлягають приватизації шляхом викупу, вимогам п.2 ч.5 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та нормам матеріального права, що містяться у чинному Законі України "Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини" (2391-15) .