Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства "ГЕО-2004" на постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2008 року у справі за позовом приватного підприємства "ГЕО-2004" до товариства індивідуальних забудовників "Добробуд" про встановлення земельного сервітуту,

У жовтні 2007 року ПП "ГЕО-2004" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства індивідуальних забудовників "Добробуд" про встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що знаходиться у користуванні відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідно до договору оренди від 04.06.2007 року з Тернопільською міською радою, ПП "ГЕО-2004" отримало у користування земельну ділянку площею 1,3737 га за адресою: м. Тернопіль, просп. С.Бандери, 83, єдиним варіантом доступу до якої є проїзна частина з твердим покриттям, якою користується Відповідач.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 18.12.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від14.04.2008 року позов задоволено. Встановлено земельний сервітут на право проходу та проїзду по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування товариству індивідуальних забудовників "Добробуд" до земельної ділянки за адресою: м. Тернопіль, просп. С. Бандери, 83, якою ПП "ГЕО-2004" користується на підставі договору оренди.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2008 року скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 18.12.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

11.09.2008 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.07.2008 року за ПП "ГЕО-2004". Скарга мотивована невідповідністю постанови Конституції України (254к/96-ВР) та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції касаційний суд обгрунтував неповнотою дослідження обставин справи, що мають значення для правильного прийняття судового рішення.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішеннями Тернопільської міської ради (далі Рада): №5/6/63 від 01.02.2007 року ПП "ГЕО-2004" надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 1, 3737 га для обслуговування викупленої теплиці з її перебудовою в житловий будинок по пр.С.Бандори, 83 м.Тенопіль;

№ 5/6/63 від 01.02.2007 року затверджено проект відведення вказаної земельної ділянки в оренду строком на 5 років та укладено Радою з Позивачем договір оренди. Після підписання сторонами акту прийому-передачі від 05.06.2007 року, як правильно вказали суди, ПП "ГЕО-2004" набув права землекористувача земельною ділянкою.

Земельна ділянка Позивача межує із земельними ділянками Управління з експлуатації майнового комплексу Ради та Товариства індивідуальних забудовників "Добробут" до якої доступу не має.

Право земельного сервітуту, згідно зі ст. 98 Земельного кодексу України (далі ЗК України) це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або неоплатне користування.

Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 100 ЗК України передбачено право власника або землекористувача вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки.

Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Аналогічні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту міститься 401-402 ЦК України (435-15) .

Господарськими судами встановлено, що ПП "ГЕО-2004" звернулось до сусідніх землекористувачів з пропозицією щодо укладення договорів про встановлення земельного сервітуту.

Факт отримання проекту договору не заперечує Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, проте відповіді на пропозицію укласти договір не надав.

Матеріалами справи та планами схемами земельних ділянок планом землекористування м.Тернополя підтверджується, що ПП "ГЕО-2004" просить забезпечити прохід і проїзд на наявному шляху, який проходить через земельну ділянку Відповідача.

Землекористувачі, окрім Відповідача, уклали договір земельного сервітуту.

Суд першої і апеляційної інстанції правильно визнали вимогу позивача щодо встановлення земельного сервітуту обгрунтованою, оскільки забезпечує прохід і проїзд до земельної ділянки Позивача з метою її використання і законно задовольнили позов.

Висновок касаційного суду щодо неповного з'ясування фактичних обставин справи не відповідає фактичним обставинам справи, зроблений з порушеним вимог ст. 111-7 ГПК України в результаті переоцінки доказів.

За таких обставин незаконна постанова касаційного суду підлягає скасуванню, а законна і обгрунтована постанова апеляційного суду – залишенню в силі

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

касаційну скаргу ПП "ГЕО-2004" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 22.07.2008 року скасувати.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2008 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.