Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" на постанову Вищого господарського суду України від 8 липня 2008 року у справі №11/177-07/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" до товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" про стягнення 325 245 грн. 21 коп.; за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" про стягнення 6 534 000 грн. 00 коп.,

У травні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівна корпорація "Місто" (далі – ТОВ "Місто") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення зтовариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" (далі – ТОВ "УК Екосорб") збитків у розмірі 2 613 097 грн. 14 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що 9 вересня 2005 року між ним та відповідачем було укладено договір №09/09 про пайову участь у будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом по вулиці Щорса, 18 у місті Києві. 14 серпня 2006 року сторони уклали додаткову угоду №1 про дострокове припинення дії вищезазначеного договору, за умовами якої відповідач повертає позивачу 15 463 097 грн. 14 коп., у тому числі 12 850 000 грн. 00 коп. як повернення внеску ТОВ "Місто" і 2 613 097 грн. 14 коп. витрат та збитків внаслідок інфляції грошових коштів.

Оскільки ТОВ "УК Екосорб" розрахувалося з позивачем частково, повернувши останньому лише 12 850 000 грн. 00 коп., ТОВ "Місто" просило суд про задоволення своїх вимог.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "УК Екосорб" пред’явило зустрічний позов, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд стягнути з ТОВ "Місто" 6 534 000 грн. 00 коп. пені. Позов мотивовано тим, що згідно пункту 4 додаткової угоди №1 про дострокове припинення дії договору від 14 серпня 2006 року основний договір, додатки та додаткові угоди до нього вважаються припиненими після остаточного розрахунку згідно пункту 3 даної додаткової угоди. На час звернення до суду за вказаним позовом сторони не провели остаточного розрахунку, а відтак основний договір не припинив свою дію. Оскільки ТОВ "Місто" неналежним чином виконувало взяті на себе зобов’язання за договором №09/09 від 9 вересня 2005 року щодо своєчасного фінансування робіт, ТОВ "УК Екосорб" просило суд про задоволення своїх позовних вимог.

У процесі розгляду справи ТОВ "Місто" змінило предмет позову та просило суд стягнути з відповідача 325 245 грн. 21 коп., що становлять три відсотки річних за безпідставне користування чужими коштами, посилаючись на те, що основний договір є неукладеним.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 16 квітня 2008 року первісний позов задоволено, у зустрічному позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 червня 2008 року вказане судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено та задоволено зустрічний позов.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 липня 2008 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 11 вересня 2008 року за касаційною скаргою ТОВ "УК Екосорб" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на невідповідність даної постанови рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України виходив із того, що сторони не узгодили та не підписали графік виконання робіт, що є істотною умовою договору №09/09 від 9 вересня 2005 року, а відтак це є підставою для визнання вказаного правочину неукладеним.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

За умовами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 вищезазначеної статті).

Зі змісту частини 5 статті 318 Господарського кодексу України вбачається, що договір підряду на капітальне будівництво повинен, зокрема, передбачати: найменування сторін; місце і дату укладення; предмет договору (найменування об’єкта, обсяги і види робіт, передбачених проектом); строки початку і завершення будівництва, виконання робіт; права і обов’язки сторін; вартість і порядок фінансування будівництва об’єкта (робіт).

За статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюється у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

Під час розгляду даної справи судами було встановлено, що 9 вересня 2005 року між сторонами було укладено договір №09/09 про пайову участь у будівництві житлового комплексу, за умовами якого ТОВ "УК Екосорб", як генеральний підрядник і пайовик, та ТОВ "Місто", як пайовик, беруть участь у виконанні передпроектних, проектно-вишукувальних робіт та будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення та підземним паркінгом по вулиці Щорса, 18 у місті Києві з подальшим розподілом між собою площ закінченого будівництвом та прийнятого в експлуатацію об’єкта.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеної угоди ціна договору орієнтовно складає 154 638 000 грн. 00 коп.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що фінансування будівництва об’єкту здійснюється сторонами у рівних долях.

У пунктах 3.1 та 3.2 договору сторони перебачили, що датою початку виконання робіт вважається дата передачі Стороні 1 – ТОВ "УК Екосорб" будівельного майданчика по акту прийому-передачі від замовника будівництва – закритого акціонерного товариства "Зодча Діадема". Тривалість виконання робіт будівництва об’єкту становить 30 календарних місяців із моменту початку виконання робіт. Датою закінчення виконання робіт за договором вважається дата підписання акту Державної приймальної комісії.

9 вересня 2005 року у додатку №1 до основного договору, що є його невід’ємною частиною, сторони погодили графік фінансування будівництва об’єкту, відповідно до якого позивач перерахував відповідачу у період з 9 вересня 2005 року до 3 березня 2006 року 12 850 000 грн. 00 коп.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що між ТОВ "Місто" та ТОВ "УК Екосорб" було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов даного договору про пайову участь у будівництві, зокрема погоджено строки початку і завершення будівництва, при цьому суд також встановив, що сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на часткове виконання зазначеного договору, що виключає можливість визнання його неукладеним.

За таких обставин Київський міжобласний апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Отже, у Вищого господарського суду України не було визначених Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій частині і залишення в силі рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2008 року, у зв’язку з чим оскаржувана постанова та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню.

Разом з цим не можна залишити в силі постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 червня 2008 року в частині задоволення зустрічного позову ТОВ "УК Екосорб" про стягнення з ТОВ "Місто" 6 534 000 грн. 00 коп. пені у зв’язку з порушенням останнім графіку фінансування будівництва об’єкту в період з 26 червня 2006 року до 26 травня 2007 року, виходячи з наступного.

Задовольняючи зустрічний позов, суд апеляційної інстанції правильно керувався положеннями пункту 10.6 основного договору, згідно з яким ТОВ "Місто", у разі затримання перерахування коштів ТОВ "УК Екосорб", сплачує останньому пеню в розмірі 0,1 відсотка суми заборгованості за кожний день прострочення.

Водночас, стягуючи пеню за період з 26 червня 2006 року по 26 травня 2007року, апеляційний господарський суд не дав належної правової оцінки і не врахував положення додаткової угоди №1 від 14 серпня 2006 року про дострокове припинення дії договору №09/09 від 9 вересня 2005 року та зробив суперечливий висновок про те, що нарахування штрафних санкцій за пунктом 10.6 основного договору повинно здійснюватися до 14 серпня 2006 року, тобто до дати укладення вищезазначеної додаткової угоди.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог ТОВ "УК Екосорб" про стягненняз ТОВ "Місто" 6 534 000 грн. 00 коп. пені за неналежне виконання останнім зобов’язання щодо перерахування коштів за основним договором підлягають скасуванню, а справа в цій частині – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та вирішити спір у зазначеній частині вимог відповідно до закону.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями - 111-17-- 111-21 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УК Екосорб" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 липня 2008 року та рішення Господарського суду Київської області від 16 квітня 2008 року, а також постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 червня 2008 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ "УК Екосорб" про стягнення з ТОВ "Місто" 6 534 000 грн. 00 коп. пені за неналежне виконання останнім зобов’язання щодо перерахування коштів за договором №09/09 від 9 вересня 2005 року скасувати і передати в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 червня 2008 року в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.