28/52пд Про визнання недійсним господарського зобов'язання - Текст документа

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбова Т.В.

Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

за участю представників сторін

відповідачів

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну скаргу

не з'явились, повідомлені належним чином

Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції

Приватного підприємства "Омаліс"

Товариства з обмеженою відповідальністю

визнання недійсним господарського зобов'язання

Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до приватного підприємства "Омаліс" та товариства з обмеженою відповідальністю

"Буран ЛТД" про визнання недійсними господарських зобов'язань, які виникли на підставі накладних від 19.09.2005 року № 476 та від 26.09.2005 року № 672, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства та вчинені з метою суперечною інтересам держави та суспільства. Крім того позивач просив стягнути з приватного підприємства "Омаліс" в доход держави отримані кошти в сумі 87148,62грн., стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Буран ЛТД" вартість вугілля на загальну суму 87148,62грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 27.06.2006 року (суддя Кониченко О.М.) відмовив в задоволенні позовних вимог, з посиланням на їх недоведеність. Спір розглядався за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Донецький апеляційний господарський суд (судді: Агапова О.Л., Величко Н.Л., Москальов I.В.) постановою від 29.08.2006 року рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2006 року залишив без змін, а апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення з тих самих підстав. Апеляційна скарга розглядалася за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16.04.2008 року (судді Сергейчук О.А., Ланченко Л.В., Нечитайло О.М., Пилипчук Н.Г., Степашко О.I.) відмовив Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції у відкритті касаційного провадження у справі, мотивуючи ухвалу приписами статті 108 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та статтею 210 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) через відсутність у суду компетенції на перегляд в касаційному порядку оскаржуваного судового акта, оскільки справа розглянута попередніми судовими інстанціями за правилами господарського судочинства.

Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої касаційні вимоги скаржник мотивує тим, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статей 173, 175, 180,267, 307 Господарського кодексу України (436-15) , статей 32, 33, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) унормовано перелік категорій справ, які підвідомчі господарським судам. Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, крім спорів, виниклих із публічно-правових відносин. Такі спори віднесені до компетенції адміністративних судів. Спори, що віднесені до підвідомчості господарських судів, кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв. За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, виниклі при здійсненні господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносяться спори, що виникають між підприємствами, установами, організаціями, іншими юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, та у випадках, передбачених законодавчими актами України за участю державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, предметом позову є вимога Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції до приватного підприємства "Омаліс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Буран ЛТД" про визнання недійсними господарських зобов'язань, які виникли на підставі накладних від 19.09.2005 року № 476 та від 26.09.2005 року № 672, посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства та вчинені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, у відповідності до вимог статті 207 Господарського кодексу України (436-15) із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 названого Кодексу. Господарські суди першої і апеляційної інстанцій розглянули спір в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) . Застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) визнається помилковим, оскільки, з 01.09.05 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) . Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (436-15) , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, що виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій. Відповідно до змісту цього Закону, Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України, а державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і разом утворюють систему органів державної податкової служби. Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій визначені у статті 10 вказаного Закону. Пунктом 11 цієї статті унормовано, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна. З наведеного вбачається, що Державна податкова інспекція, звертаючись з позовом до підприємств (відповідачів у справі) діяла як орган державної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень. Пунктом 1 статті 3 цього Кодексу визначено поняття справи адміністративної юрисдикції як переданого на вирішення адміністративного суду публічно -правового спору, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відтак, і суб'єктний склад, і характер правовідносин у цій справі свідчить про те, що даний спір виник із публічно-правових відносин, а дана справа є справою суду адміністративної юрисдикції.

Як зазначалося вище, з 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) . У відповідності з пунктом 6 та 7 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , а заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно -правових відносин, а також апеляційні та касаційні скарги (подання) розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Про початок діяльності кожного адміністративного суду Державна судова адміністрація України повідомляє через загальнодержавні та відповідні місцеві офіційні друковані видання. Згідно повідомлення Державної судової адміністрації України з 21 травня 2007 року розпочав діяльність Донецький окружний адміністративний суд.

Даний спір із вказаним суб'єктним складом має розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , у зв'язку з чим рішення господарського суду Донецької області та постанова Донецького апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справу слід скерувати до Донецького окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 27.06.2006 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.2006 року у справі № 28/52 пд скасувати, справу скерувати до Донецького окружного адміністративного суду.

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.