Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Колесника П.I.

Суддів: Берднік I. С., Гуля В.С.,

Черногуза Ф.Ф., Шицького I.Б., Щотки С.О.,

розглянувши за участю представників: Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України - Кирик О.В., Боярчукова М.Г., Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації - Сорокопуд I.В.,

касаційну скаргу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2008 року у справі № 48/400 за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним акту приймання-передачі, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2007 року Державне житлово-комунального підприємство Національної академії наук України звернулось до господарського суду з позовом до Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсним акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 1 березня 2005 року за яким до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва передавався будинок № 16 по вул. Володимиро-Либідській у м. Києві.

В обгунтування позову, позивач вказав, що складання акту приймання-передачі відбулось з порушенням вимог статей 4, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , статей 3, 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статус їх майнового комплексу" (3065-14) . Одночасно позивач вказав, що до 9 березня 2006 року у районних у м. Києві рад не було права самостійно приймати до комунальної власності територіальних громад районів у м. Києві відомчого житлового фонду та інженерних мереж, які розташовані на території м. Києва.

Рішенням господарського суду м. Києва від 27 грудня 2007 року позов було задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 1 березня 2005 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2008 року рішення господарського суду м. Києва від 27 грудня 2007 року залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 28 травня 2008 року залишено без зміни постанову Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2008 року.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок про те, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 23 липня 2008 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 28 травня 2008 року в справі № 48/400.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 ЦК України (435-15) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені статтею 16 ЦК України (435-15) . Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Господарськими судами встановлено, що позивач звернувся з позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі відомчого житлового фонду в комунальну власність від 1 березня 2005 року за яким до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва передавався будинок № 16 по вул. Володимиро-Либідській у м. Києві.

Частиною 2 статті 20 ГК України (436-15) як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Отже, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржений акт приймання-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною будинку, і може бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України (1798-12) .

Статтею 12 ГПК України (1798-12) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи, що оскаржений акт приймання-передачі не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) , то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

За таких обставин, постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України (1798-12) .

Керуючись ст. 111-19, ст.111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 травня 2008 року, постановою Київського апеляційного господарського суду від 6 лютого 2008 року та рішення господарського суду м. Києва від 27 грудня 2007 року у справі № 48/400 скасувати, а провадження у справі припинити.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція (справа 3-3233к08)

Статтею 12 ГПК України (1798-12) встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Акт приймання-передачі майна не носить характеру акту в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) .