Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2008 року у справі за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства "Елегал" про повернення матеріальних цінностей та стягнення штрафних санкцій

У вересні 2007 року Державний комітет з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ "Елегал" про повернення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та сплату штрафних санкцій на суму 268995, 66 грн.

Позовні вимоги обгрунтовувались тим, що відповідач, в порушення вимог ст.ст. 936, 942, 949 ЦК України, Закону України "Про державний матеріальний резерв" (51/97-ВР) самовільно використав матеріальні цінності мобілізаційного резерву, переданих йому на відповідальне зберігання.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог, відсутність між ним та позивачем договірних відносин стосовно відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та пропуск строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07-12.11.2007 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року та постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2008 року у позові відмовлено. Судові рішення обгрунтовані пропуском строку позовної давності та заміну відповідачем самовільно використаних матеріальних цінностей матеріального резерву

26.06.2008 року Верховним Судом України порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2008 року за касаційною скаргою Державного комітету України з державного матеріального резерву. Скарга мотивована різним застосування одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Залишаючи без змін судові рішення у справі касаційний суд погодився з висновком господарських судів щодо пропуску строку позовної давності у межах якого Держкомрезерв України міг звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу.

З таким погодитись не можна з наступних підстав.

За статтею 83 ЦК УРСР (редакція від 18.07.1963 року), чинній на час виникнення спірних правовідносин, позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги державних організацій про повернення державного майна із незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних і громадських організацій або громадян; у випадках, встановлених законодавством, і на інші вимоги.

На час прийняття Відповідачем на зберігання матеріальних цінностей державного резерву відносини держави із зберігачами державного резерву регулювались Положенням про державний матеріальний резерв, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі КМУ) від 27.05.1992 року № 280-05 (далі Положення).

Пунктом 49 Положення визначено, що на майнові вимоги Держкомрезерву України та його підприємств про повернення їм заборгованості, яка виникла із операцій з матеріальними цінностями держрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення, перевезення всіма видами транспорту) загальні та скорочені строку пред’явлення претензій та позовної давності не поширюються.

Указом Президента України "Про заходи щодо поліпшення роботи з мобілізаційної підготовки народного господарства України" від 14.11.1995 року № 1039/95 (1039/95) установлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності в разі зміни форми власності, власника, організаційної форми підприємницької діяльності чи підпорядкованості виконують раніше визначені їм мобілізаційні завдання, у тому числі щодо створення та збереження мобілізаційних потужностей, а також спеціальних формувань та мобілізаційних резервів, матеріальних і продовольчих ресурсів, страхового фонду документації.

ВАТ "Елегал" створено в 1995 році на державному майні орендного підприємства "Тепел", є його правонаступником і несе повну матеріальну відповідальність по зобов’язанням перед Держкомрезервом незалежно від строків позовної давності, визначених цивільним законодавством.

За таких обставин судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-17 – 111-19 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата

касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 07-12.11.2007 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 року та постанову Вищого господарського суду України від 22.04.2008 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.