Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого, судді Смоковича М.I.,

суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Штульмана I.В.,

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1до Луганського міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" (далі - Луганське МКП БТI), треті особи - ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_1. на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до Луганського МКП БТI про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартируАДРЕСА_1

В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 24 березня 1998 року Луганським МКП БТI було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за колишньою його дружиною ОСОБА_2.

Вважає, що реєстрацію проведено з порушенням "Правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб", оскільки він має право на 1/2 частину цієї квартири. Зазначив, що такі дії Луганського МКП БТI порушують його право власності на спірну квартиру, а тому просив визнати їх незаконними та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1за ОСОБА_2. Також просив поновити йому строк для звернення до суду.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 03 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволено.

Визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію від 24 березня 1998 року у книзі № 294 запис № 48458, вчинену Луганським МКП БТI, про право приватної власності на квартируАДРЕСА_1за ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року апеляційну скаргу ОСОБА_3. задоволено частково. Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 03 липня 2006 року скасовано та провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вказує на те, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняте з порушенням вимог процесуального законодавства, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі виходив з того, що вимоги ОСОБА_1. щодо оскарження дій відповідача пов'язані зі спором про право власності на частину квартири, а такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає, що такий висновок є правильним, оскільки він відповідає вимогам чинного законодавства.

Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) набрав чинності 01 вересня 2005 року.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України (2747-15) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. оскаржує дії Луганського МКП БТI щодо держаної реєстрації права власності на квартиру, вважаючи, що він має право власності на частину цієї квартири.

Таким чином, дана справа є спором про право власності на об'єкт нерухомості, а тому, вона не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції правильно скасував рішення суду першої інстанції, який розглянув справу за нормами КАС України (2747-15) , та закрив провадження у справі.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не містять у собі посилань на наявність порушень чинного законодавства, які є підставами для висновку про те, що судом неправильно застосовані норми процесуального права і що призвело або могло призвести до ухвалення незаконного та необгрунтованого судового рішення.

Частиною першою статті 224 КАС України (2747-15) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстав для його скасування чи зміни немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду Луганської області від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1. до Луганського міського комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації", треті особи - ОСОБА_2., ОСОБА_3. про визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як у випадку та з підстав, передбачених статями 236, 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами, протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.